70

---

13.2. Особа рецидивіста

Більшість рецидивістів уперше стають на шлях злочинів у неповнолітньому віці чи в перші роки після настання повно­ліття.

Існує залежність між віковим початком злочинної кар'єри та подальшим рецидивом. Чим раніше неповнолітній стає на шлях учинення злочинів, тим інтенсивнішим і не безпечнішим буде його рецидив згодом. Близько 70 % рецидивістів учинили свій перший злочин у віці до 18 років. Чим старша людина за віком при вчиненні злочину, тим менша ймовірність рецидиву. У зрілому віці майже ніхто вперше не починає реци­дивну біографію, а рецидивісти в цьому віці вчиняють пере­важно менш небезпечні злочини.

Питома вага жінок серед рецидивістів у три-п'ять разів менша, ніж у чоловіків.

У рецидивісток криміногенні якості проявляються гострі­ше, ніж у рецидивістів-чоловіків, що пов'язане з рівнем алко­голізації, багаторазовістю судимостей, втратою суспільно корисних зв'язків, безпритульністю, моральною деградацією тощо. Громадська думка традиційно більш нетерпимо ставиться до засуджених жінок, аніж до засуджених чоловіків, що при­зводить до відчуження їх від усталених побутових і трудових взаємин, доброзичливого людського спілкування.

Порівняно зі злочинцями, котрі вчинили злочин уперше, типовою рисою рецидивістів є подальше ослаблення чи повне припинення трудової діяльності. Понад 80 % рецидивістів - це особи без визначеного роду занять. Частка безробітних і тих, які не вчаться, серед засуджених становить 57 %.

За рівнем освіти серед рецидивістів більше осіб з почат­ковою та незакінченою середньою освітою і найменше осіб з вищою освітою порівняно зі злочинцями не рецидивістами. Частка осіб, які мають більше, ніж базову середню освіту, серед рецидивістів у два рази нижча, ніж серед осіб, які вперше вчинил

и злочин. Особи, що стали на шлях рецидиву, не бачать сенсу в підвищенні рівня культури, їх важко залучити до на­вчання в період відбування покарання.

Для емоційно-вольових характеристик особи рецидивіста типовими є різного ступеня: агресивність і жорстокість; нестриманість, неадекватність та примітивізм емоційних реакцій; авторитарність і завищена самооцінка; холодність до пере­живань інших; схильність до помсти; вразливість.

У певної частини рецидивістів істотну роль у злочинній діяль­ності відіграє слабка воля та нездатність розірвати негативні зв'язки у злочинному середовищі.

Патологія психіки, що не виключає осудності, простежується в 15-20 % рецидивістів, а у тих, хто вчинив убивства, - до 40 %.

< Попередня   Наступна >