151

---

6.4 СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КРИМІНАЛІСТИКИ В УКРАЇНІ

Виникнення, розвиток і впровадження криміналістичних знань в Україні безпосередньо пов'язані з науковою та практичною діяль­ністю науково-дослідних інститутів Міністерства юстиції України, кафедр криміналістики Київського, Одеського університетів, Хар­ківського юридичного інституту, а також діяльністю експертно-криміналістичних підрозділів Міністерства внутрішніх справ (МВС) України. Вчені, які працювали й очолювали ці заклади (у Києві — С. Тихенко, у Харкові — М. Гроздинський та В. Колмаков), підготу­вали сузір'я молодих криміналістів, які становлять наукову школу українських криміналістів. Це В. Коновалова, А. Колесниченко, В. Лисиченко, М. Салтевський, Г. Матусовський, М. Сегай, В. Гон­чаренко. Нині в системі Міністерства юстиції України функціонують три інститути судових експертиз, одна криміналістична лабораторія і близько десяти філій, де виконують переважно такі експертизи:

• криміналістичні — почеркознавча, авторознавча, судово-тра-сологічна, балістична, ідентифікація особи за ознаками зовніш­ності, фототехнічна, техніко-криміналістичне дослідження до­кументів, експертиза холодної зброї;

• планово-економічні;

• товарознавчі;

• технічні — пожежно- та автотехнічні, будівельні;

• технологічні;

• матеріалів, речовин, виробів, зокрема наркотичних речовин, металів і сплавів, фарб і лаків, пально-мастильних матеріалів, волокон, скла та кераміки, пластмас і полімерів;

• фармацевтичні та фармакологічні;

• харчових продуктів;

• ґрунтознавчі й судово-біологічні об'єктів рослинного й синте­тичного походже

ння — листя, стебел, кори, пилку, насіння; тва­ринного походження — пір'я, шерсті, луски; продуктів перероб­ки рослин і тварин — хутра, шкіри, тканин; продуктів життє­діяльності — меду, смоли. Кров, екскременти, кісткові залишки та інші об'єкти тваринного походження також є об'єктами су­дово-біологічної експертизи.

Останнім часом в теорії криміналістики та слідчої практики з'яви­лись нові види судових експертиз — судово-акустична (фоноскопічна, фонетична, електроакустична), одорологічна, експертиза ком­п'ютерної техніки та програмних засобів. Останні ще перебувають на стадії становлення та процесуальної регламентації.

До МВС України входить мережа експертних криміналістичних підрозділів. У кожному обласному й міському управлінні МВС Ук­раїни функціонує науково-дослідний експертно-криміналістичний центр, а в МВС України — Державний науково-дослідний експерт­но-криміналістичний центр.

До основних завдань експертно-криміналістичних підрозділів на­лежать:

• техніко-криміналістичне обслуговування органів дізнання та слідства криміналістичною технікою і подання практичної до­помоги у її застосуванні для збирання джерел доказів;

• попереднє дослідження речових джерел інформації для органів дізнання;

• судові експертизи;

• виявлення причетних до вчиненого злочину осіб за допомогою криміналістичних обліків.

Експертно-криміналістичні підрозділи МВС України виконують майже всі види криміналістичних експертиз, а також інші їх класи, що характерні для інститутів експертизи Міністерства юстиції Ук­раїни.

Співробітники криміналістичних підрозділів МВС України мо­жуть бути експертами в суді чи фахівцями під час виконання слідчих дій.

Експертні криміналістичні підрозділи є у Службі безпеки України та у військових округах Міністерства оборони України. Ці лаборато­рії виконують в основному попередні дослідження під час дізнання та попереднього слідства, а також окремі нескладні криміналістичні ек­спертизи. Переважну більшість судових експертиз за постановами органів дізнання та попереднього слідства виконують експертні уста­нови Міністерства юстиції У країни — науково-дослідні інститути су­дових експертиз (НДІСЕ), їх філії, науково-дослідні лабораторії судо­вих експертиз (НДЛСЕ), криміналістичні підрозділи системи МВС України.

Київський науково-дослідний інститут судових експертиз. Керів­никами й організаторами Київського кабінету судових експертиз до 1917 р., а потім і КНДІСЕ були відомі вчені С. Потапов, В. Фаворський, Ю. Сапожников, Б. Вахліс, В. Лисиченко, А. Сапун, І. Кононенко, В. Стринжа, які доклали багато зусиль для створення матеріаль­но-технічної бази інституту, розвитку та вдосконалення його струк­тури. В інституті функціонує дев'ять лабораторій і львівська філія.

Лабораторія судово-почеркознавчих досліджень є однією з провід­них в Україні. Значний внесок у роботу лабораторії зробили досвід­чені експерти-почеркознавці С. Цепенюк, Б. Липовський, 3. Меленев-ська. Ця лабораторія відома дослідженнями з визначення стійкості ознак почерків залежно від часу та частоти, з якою вони зустрічають­ся; підписів і текстів з обмеженим графічним матеріалом.

Лабораторія технічних досліджень документів, трасології та ба­лістики. У цій лабораторії розроблено і впроваджено нові методи дослідження барвників (Е. Брайчевська), друкованих форм (С. Пав­ленко), електронно-графічний метод для дослідження матеріалу паперу (Б. Киричинський), метод радіографії із застосуванням радіо­активних ізотопів (В. Лисиченко), метод реплік для отримання забар­влених прозорих копій слідів на кулях. Розробка проблем комплекс­ного дослідження та ситуаційного аналізу в судовій експертизі пов'я­зана з плідною діяльністю В. Бергера та Г. Прохорова-Лукіна.

Лабораторія фізико-хімічних та біологічних досліджень розроб­лює і впроваджує точні фізико-хімічні методики дослідження мате­ріалів і речовин, лакофарбових покриттів. Фундаментальні досягнен­ня лабораторії узагальнені в монографічних дослідженнях Б. Гордона "Спектральний емісійний аналіз", колективу авторів на чолі з М. Зюськіним "Фотографічні та фізичні методи дослідження речових доказів". Фармацевтичні препарати, наркотична сировина, рослинні волокна, шерсть тварин та вироби з неї є об'єктами сучасних фізико-хімічних і біологічних методик дослідження.

Лабораторія судово-автотехнічних досліджень застосовує нові аналітичні методики розв'язання ситуаційних завдань, що виника­ють на місцях дорожньо-транспортних пригод, розроблює основи транспортної трасології, проектує програми для автоматизації мето­дик автотехнічної експертизи.

Фоноскопічна лабораторія виникла на базі лазерної, яка розробля­ла перспективні напрямки використання лазерної техніки у криміна­лістичній експертизі. Останнім часом лабораторія виконує ідентифі­каційні і діагностичні фоноскопічні експертизи. Тут удосконалюють сучасні методики й технічні комплекси дослідження звукових сиг­налів на магнітних носіях.

Лабораторія пожежно-технічних досліджень перебуває на стадії становлення. Вона займається розробкою методів і технічних засобів дослідження слідів пожеж, речових джерел, що вилучаються на місці пожежі, а також слідів пально-мастильних матеріалів і вибухонебез­печних речовин.

Лабораторія будівельних та товарознавчих досліджень, що орга­нізована останнім часом для виконання товарознавчих і будівельно-технічних експертиз, розробляє методики дослідження нових експертиз.

Лабораторія судово-економічних досліджень виконує судово-бух­галтерські експертизи, розробляє нові методики виявлення ознак зло­чинів у діяльності банків, комерційних структур, державних і при­ватних підприємств; здійснює економічні експертизи; розробляє автоматизовані робочі місця (комплекси) для виконання судово-бух­галтерських експертиз.

Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз їм. М. Бо-каріуса. У 1912р. М. Бокаріус організував кабінет науково-судової експертизи у Харкові. У 1923 р. кабінет відновив роботу після пе­рерви. На той час він складався з відділів фізичних і хімічних, судо­во-медичних, макро- та мікроскопічних досліджень, ідентифікації осіб. У жовтні 1925 р. уряд України перетворив кабінет науково-судової експертизи на Харківський інститут науково-судової експерти­зи, директором якого призначив М. Бокаріуса. До інституту входи­ли такі відділи: ідентифікації, фотографічних, фізичних, хімічних та біологічних досліджень.

Нині Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. М. Бокаріуса — один із провідних науково-дослідних експертних закладів, відомий далеко за межами України. У структурі інституту функціонує вісім лабораторій, відділ теорії судової експертизи і три відділення — Донецьке, Дніпропетровське та Кримське в Сімферо­полі.

Одеська науково-дослідна лабораторія судових експертиз (нині — Одеський науково-дослідний інститут наукової експертизи) була створена в 1914 р. як кабінет науково-судової експертизи при проку­ророві судової палати за типом Київського та Харківського кабі­нетів. Відомостей про його діяльність у дорадянський період дуже мало, але можна вважати, що кабінет подавав практичну допомогу органам розслідування і здійснював фізико-хімічні, біологічні, фото­графічні і почеркознавчі дослідження.

Активна діяльність кабінету відновилась у радянський час, коли його було перетворено на кабінет науково-судової експертизи, підпо­рядкований НКЮ України, а його керівником Одеський губревком призначив професора М. Макаренка. У 1925 р. кабінет було перетво­рено на Інститут науково-судової експертизи, де функціонувало чо­тири відділи: ідентифікації, хімічних, біологічних і фотографічних досліджень.

В інституті працювали відомі в галузі вчені судової медицини та юристи Д. Хмиров, М. Матвєєв, В. Малицький, О. Озецький, які зро­били великий внесок у становлення судової експертизи та криміна­лістики, зокрема у сфері балістики (М. Матвєєв), методики розсліду­вання (М. Макаренко), дослідження крові в ультрафіолетових проме­нях (Д. Хмиров).

 

< Попередня   Наступна >