105

---

§ 2. Злочини проти виборчих прав громадян

Безпосереднім об’єктом цих злочинів є передбачене ст. 38 Конституції України право громадян «брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування». По суті, це є пра­во громадян на вільне волевиявлення в сфері управління дер­жавними справами.

Диспозиції всіх злочинів проти виборчих прав громадян є бланкетними, а тому для більш глибокого аналізу їх складів слід звернутися до таких законів: «Про вибори Президента Украї­ни» в редакції від 18 березня 2004р.1; «Про вибори народних де­путатів України» в редакції від 25 березня 2004р.2; «Про всеук­раїнський та місцеві референдуми» в редакції від 18 жовтня

2001р.3

Перешкоджання здійсненню виборчого права (ст. 157). Частина 1 цієї статті передбачає відповідальність за перешко­джання насильством, обманом, погрозами, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права обирати і бути обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депу­татом місцевої ради або сільським, селищним, міським головою, вести передвиборну агітацію.

З об’єктивної сторони цей злочин полягає в двох самостійних діяннях: 1) у перешкоджанні вільному здійсненню громадяни­ном права обирати та бути обраним; 2) у перешкоджанні здійсненню права вести передвиборну агітацію.

Перешкоджання — це активний вплив на волю особи з метою примусити її відмовитися від участі у виборах або змінити зміст свого волевиявлення. Така протидія може мати місце як під час голосування, так і в період всієї виборчої кампанії.

Злочин вважається закінченим із момент

у перешкоджання, тобто здійснення тиску на волю потерпілої особи, незалежно від того, чи досягнув винний бажаного результату під час ви­борів, чи ні (формальний оклад).

Способи перешкоджання можуть бути різними — насильство, обман, погрози, підкуп та ін. Насильство полягає у завданні по­боїв, спричиненні тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, обмеженні волі тощо. Якщо таке насильство утворює більш тяж­кий злочин (наприклад, тяжке тілесне ушкодження, незаконне позбавлення волі), кваліфікація має бути за сукупністю зло­чинів — ст. 157 і статтями 121 або 146. Обман передбачає пере­кручення певних відомостей із метою введення потерпілого в оману щодо обставин, пов’язаних із виборами, наприклад, щодо особи кандидата в депутати, часу, місця проведення виборів тощо. Погроза — це психічне насильство: залякування застосу­ванням фізичного насильства як до потерпілої особи, так і до її близьких, знищенням їх майна, поширенням ганебних відомос­тей тощо. Підкуп являє собою передачу особі грошей, інших цінностей, надання будь-яких вигід, пільг майнового характеру як винагороду за зміну свого волевиявлення при участі у вибо­рах або за відмову в такій участі. Інший спосіб перешкоджання — це, наприклад, ненадання приміщення для зборів виборців або неповідомлення про зміну часу зустрічі з кандидатом, необґрунтована відмова депутату виступити на телебаченні зі своєю про­грамою тощо.

Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Моти­ви й мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

Суб’єкт злочину — особа, яка досягла 16-ти років.

Частина 2 ст. 157 посилює відповідальність, якщо цей зло­чин вчинений за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 27 КК) або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням влади або службового становища (див. примітку 1 до ст. 364).

Більш небезпечним, відповідно до ч. 3 ст. 157, визнається пе­решкоджання, передбачене в частинах 2 та 3 ст. 157, якщо воно реально вплинуло на результати голосування або виборів (на­приклад особа не була обрана до відповідного органу влади). Тобто перешкоджання, передбачене ч. 3 ст. 157, належить до зло­чинів з матеріальним складом і є закінченим із моменту настан­ня наслідку.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 157 — обмеження волі на строк від трьох до п’яти років або позбавлення волі на строк від двох до чотирьох років; за ч. 2 ст. 157 — позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років; за ч. 3 ст. 157 — позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.

Неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів (ст. 158)4. Предметом злочину, передбаченого в ч. 1 ст. 158, є виборчі бю­летені, тобто документи, що дають виборцеві право брати участь в голосуванні. В частинах 2 та 3 ст. 158 предметом виступають будь-які інші виборчі документи: списки виборців; протоколи підрахунку голосів, заяви кандидатів про згоду балотуватися; протоколи результатів голосування тощо.

Об’єктивна сторона може виявлятися у різних діяннях: 1) незаконній видачі членом виборчої комісії виборчого бюлете­ня будь-якій особі з метою надання їй можливості проголосува­ти за іншу особу або проголосувати більше одного разу в ході голосування; видачі виборчого бюлетеня особі, не внесеній у список виборців на виборчій дільниці; видачі заповненого ви­борчого бюлетеня; незаконній передачі іншій особі незаповненого виборчого бюлетеня (ч. 1 ст. 158); 2) вчиненні підлогу, тобто виготовлення виборчого документу невстановленого зразка чи у спосіб, не передбачений законом; внесення до виборчого доку­менту завідомо неправдивих відомостей чи будь-яка інша його підробка; 3) використанні завідомо підробленого виборчого до­кументу або виготовленого у спосіб, не передбачений законом (ч. 2 ст. 158); 4) завідомо неправильному підрахунку голосів, тоб­то умисному зменшенні чи збільшенні кількості голосів, пода­них за того чи іншого кандидата, або завідомо неправильному встановленні чи оголошенні результатів виборів. Наприклад, завідомо неправильне оголошення їх такими, що відбулися, або, навпаки, що не відбулися; оголошення вибраним кандидата, який у дійсності потрібної кількості голосів не набрав, і навпа­ки (ч. 3 ст. 158).

Закінченим злочин є з моменту вчинення будь-якого з пере­рахованих діянь, незалежно від настання наслідків (формаль­ний склад злочину).

Суб’єктивна сторона — прямий умисел, мета — вплинути на результати виборів.

Суб’єктом незаконної видачі виборчого бюлетеня (ч. 1 ст. 158) може бути тільки член виборчої комісії.

Суб’єктом підлогу (ч. 3. ст. 158) може бути особа, яка досягла 16-ти років. Але, якщо дії, передбачені ч. 2 ст. 158, вчинені членом виборчої комісії або іншою службовою особою, то вони ста­новлять більш тяжкий злочин і кваліфікуються за ч. 3 ст.158.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 158 — обмеження волі на строк від трьох до п’яти років або позбавлення волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 158 — позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років; за ч. 3 ст. 158 — позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Порушення таємниці голосування (ст. 159). Об’єктивна сторона цього злочину виражається в порушенні таємниці го­лосування, тобто спеціального порядку виборів, що забезпечує вільне здійснення громадянином свого виборчого права без втру­чання будь-яких осіб (ч. 2 ст. 71 Конституції України). Пору­шення може полягати як у дії (наприклад, влаштування в кабіні спеціальних технічних засобів для спостереження за виборця­ми), так і в бездіяльності (наприклад, невстановлення спеціаль­них закритих кабін для особистого, у відсутності інших осіб, за­повнення бюлетенів; неопломбування урн тощо).

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є час вчинення злочину — це час проведення виборів.

Злочин вважається закінченим із моменту порушення таєм­ниці голосування під час проведення виборів (злочин із фор­мальним складом).

Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел; мотив і мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

Суб’єкт злочину спеціальний — член виборчої комісії або інша службова особа, яка використовує свою владу або службо­ве становище для порушення таємниці голосування.

Покарання за злочин: за ст. 159 — штраф від п’ятисот до ти­сячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбав­лення волі на строк від одного до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Порушення законодавства про референдум (ст. 160). Стат­тя 69 Конституції України визначає референдум як одну з форм безпосередньої демократії. Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» референ­дум — це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень із важливих питань за­гальнодержавного і місцевого значення. При цьому рішення, прийняті всеукраїнським референдумом, мають вищу юридичну силу щодо інших законодавчих актів Верховної Ради України.

Предмет цього злочину — документи референдуму, тобто списки громадян, які мають право брати участь в референдумі, бюлетені для голосування, протоколи про результати підрахун­ку голосів тощо.

Об’єктивна сторона виражається в двох діяннях: 1) у пере­шкоджанні вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референдумі, вести агітацію до дня проведен­ня референдуму (частини 1, 2 ст. 160); 2) в підробленні доку­ментів референдуму, приписуванні, завідомо неправильному підрахунку голосів, порушенні таємниці голосування (ч. 3 ст. 160). Закінченим злочин є з моменту вчинення цих діянь (злочин із формальним складом).

Зміст ознак перешкоджання участі у референдумі, порушен­ня таємниці голосування аналогічний таким самим ознакам злочинів, передбачених статтями 157 і 159.

Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел. Мотив, мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

Суб’єкт злочину: за ч. 1 — будь-яка особа, а за частинами 2 і 3 — спеціальний; член комісії з проведення референдуму чи інша службова особа.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 160 — штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 160 — штраф до п’ятдесяти неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до п’яти років; за ч. 3 ст. 160 — штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи до двох років, або по­збавлення волі на строк від одного до п’яти років.

 

1 Офіційний вісник України. — 2004. — № 14. — Ст. 259.

2 Офіційний вісник України. — 2004. — № 14. — Ст. 264.

3 Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 51—52. — Ст. 265.

4 В редакції від 15 травня 2003 р. Див.: Голос України. – 2003. – 19 червня.

 

 

< Попередня   Наступна >