161

---

§ 4. Злочини в сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності

Ці злочини спрямовані проти інтелектуальної власності, тоб­то проти прав громадян на володіння, користування, розпоря­дження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, гарантованих ст. 41 Конституції України.

Порушення авторського права і суміжних прав (ст. 176)1. Безпосередніми об’єктами цього злочину є авторське право і суміжні права, які регулюються розділом 36 ЦК України2 та Законом України «Про авторське право і суміжні права»3.

Згідно з цим Законом авторські права — це особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, по­в’язані зі створенням та використанням творів науки, літерату­ри і мистецтва. До особистих немайнових прав належать право вимагати визнання свого авторства; право забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені; право вибору псевдоніма; право протидіяти будь-якому спотворенню, перекрученню творів; право на обнародування. До майнових прав — право використання, відтворення, публічного виконан­ня, показ, право на переклад, на імпорт творів науки, літерату­ри, мистецтва. Суміжні права — це права виконавців, вироб­ників фонограм і організаторів мовлення, пов’язані з викорис­танням цих творів.

Відповідно, предметом порушення авторського права є т в о р и літератури, науки, мистецтва (опубліковані чи неопубліковані), музичні твори (з текстом і без тексту), скульптури, картини, ілюстрації, перекази, фотографії, комп’ютерні програми тощо, а предметом порушення суміжних прав — виконання, фоногра­ми, програми мовлення.

Обов’язкові ознаки предмета: 1) він має бути для винного чужим; 2) має виражатися в об’єктивній (матеріальній) формі: рукописного, машинописного, друкарського тексту, нотному за­п

исові, фонограмі, дискеті тощо; 3) він має бути новим і оригі­нальним.

Ідеї, концепції, методи не є предметом авторського та суміж­них прав.

Об’єктивна сторона цього злочину передбачає встановлен­ня трьох обов’язкових ознак: діяння, його наслідків і причинно­го зв’язку між ними. Саме діяння може полягати в незаконному відтворенні або розповсюдженні творів науки, літератури, мис­тецтва, комп’ютерних програм і баз даних (наприклад вистав­ка картин без відома автора); незаконному відтворенні, розпо­всюдженні виконань фонограм і програм мовлення; незаконно­му їх тиражуванні та розповсюдженні на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, а також в іншому викорис­танні чужих творів, комп’ютерних програм і баз даних, об’єктів суміжних прав.

Діяння, як ознака об’єктивної сторони, вчиняється без доз­волу осіб, яким належить авторське право або суміжні права.

Якщо предмет порушення авторського права (або суміжних прав) викрадено (наприклад картину) або знищено (наприк­лад розбито скульптуру), то такі діяння кваліфікуються за стат­тями про злочини проти власності (статті 185 або 194). Якщо таке викрадення вчинене для подальшого плагіату, то кваліфі­кація настає за сукупністю злочинів — за ст. 176 і, наприклад, за ст. 185.

Наслідок як обов’язкова ознака об’єктивної сторони — це матеріальна шкода у великому розмірі, під якою, згідно з при­міткою до ст. 176, розуміють вартість примірників незаконно відтворених чи розповсюджених предметів або суму доходу, отриманого в результаті незаконного використання, яка у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Між діянням і матеріальною шкодою має бути вста­новлено причинний зв’язок. Закінченим злочин вважається з моменту заподіяння саме такої матеріальної шкоди.

Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Мо­тиви можуть бути різними: користь, помста, заздрість. На ква­ліфікацію вони не впливають.

Суб’єкт злочину — особа, яка досягла 16-ти років.

У частині 2 ст. 176 передбачено відповідальність за ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали матеріальної шко­ди в особливо великому розмірі, тобто якщо вартість предметів або сума доходу в тисячу і більше разів перевищує неоподатко­вуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 176).

У частині 3 ст. 176 передбачено відповідальність за цей зло­чин, вчинений службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи (наприклад примушування до співавторства твору, створеного підлеглим).

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 176 — штраф від ста до чоти­рьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років із конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв, комп’ютерних про­грам, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення та об­ладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтво­рення; за ч. 2 ст. 176 — штраф від двохсот до восьмисот неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк, з конфіскацією всіх примірників, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мов­лення, аудіо- та відеокасет, дискет, інших носіїв інформації та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення; за ч. 3 ст. 176 — штраф від п’ятисот до тисячі неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися пев­ною діяльністю на строк до трьох років.

Порушення прав на об’єкти промислової власності (ст. 177)4. Права на об’єкти промислової власності регулюється ЦК Ук­раїни та законами України «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» від 15 грудня 1993 р.5, «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 1 червня 2000 р. з наступними змінами6.

Безпосереднім об’єктом цього злочину є промислова власність як право володіння, розпорядження, користування результатом своєї творчості в будь-якій сфері промисловості чи господарсь­кої діяльності. Саме право на творчість дозволяє визначити про­мислову власність як один із видів інтелектуальної власності.

Предметом цього злочину є винахід, корисна модель, про­мисловий зразок, кваліфікаційний покажчик походження това­ру, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин. За своїм змістом вони всі передбачають творче вирішення технічного, технологічного, художньо-конструктивного завдання в будь-якій сфері діяльності: промисловості, сільському господарстві, культурі, охороні здоров’я тощо. Наприклад, винахід — це ре­зультат творчого вирішення технічного завдання, промисловий зразок — результат художнього конструювання виробу. Такий предмет має володіти ознакою істотної новизни, давати пози­тивний ефект і для винного бути чужим.

Об’єктивна сторона цього злочину полягає в незаконному використанні предметів, якщо це завдало матеріальну шкоду у великому розмірі. Наприклад, оголошення сутності винаходу без згоди винахідника, виробництво без дозволу автора корисної моделі, використання на своєму підприємстві при вироб­ництві продукції чужого товарного знака, що завдало авторам матеріальну шкоду у великому розмірі (примітка до ст. 177).

Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.

Суб’єкт злочину — особа, яка досягла 16-ти років.

Частина 2 ст. 177 передбачає відповідальність за ті самі дії, якщо вони вчинені повторно (повторність тотожних злочинів) або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, (примітка до ст. 177).

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 177 — штраф від ста до чоти­рьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, із конфіскацією неза­конно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, при­значених для її виготовлення; за ч. 2 ст. 177 — штраф від двохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до двох років із конфіскацією незаконно виготов­леної продукції та обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення.

 

1 Стаття 176 в редакції від 22 травня 2003 р. Див.: Урядовий кур’єр. — 2006. — 25 червня. — № 115.

2 ЦК України // Кодекси України. — К., 2003. — Книга перша.

3 Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 3. — Ст. 64.

4 У редакції від 22 травня 2003 р. Див.: Урядовий кур’єр. — 2003. — 25 червня. — № 115.

5 Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 7. — Ст. 36.

6 Там само. — 2000. — № 37. — Ст. 307.

 

< Попередня   Наступна >