224

---

§ 2. Злочини, що посягають на безпеку руху та експлуатації залізничного, водного і повітряного транспорту

Порушення правил безпеки руху або експлуатації заліз­ничного, водного чи повітряного транспорту (ст. 276). Стат­тя містить три частини. У частині 1 ст. 276 КК дається опис об’єктивної сторони основного складу цього злочину. Вона по­лягає в порушенні працівником залізничного, водного або по­вітряного транспорту правил безпеки руху або експлуатації транспорту, а також недоброякісному ремонті транспортних за­собів, колій, засобів сигналізації та зв’язку, якщо це створило небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків.

Залізничний транспорт охоплює загальну мережу залізниць, метрополітен, а також під’їзні колії великих підприємств, що включені в загальну мережу залізниць. Водний транспорт – це морський і річковий транспорт за винятком різних маломірних суден (човни, байдарки тощо). До повітряного транспорту на­лежать різні літальні апарати (літаки, вертольоти, дирижаблі, планери тощо), незалежно від форм власності на них. Крім по­вітряних суден предметом злочину є аеропорти, аеродроми, по­садкові смуги, наземне устаткування, інші засоби, що забезпечу­ють безпеку польотів.

Об’єктивна сторона цього злочину характеризується: а) діян­ням; б) наслідками; в) причинним зв’язком між ними.

Діяння в цьому злочині виражається: 1) у порушенні правил безпеки руху; 2) у порушенні правил експлуатації; 3) у недобро­якісному ремонті технічних засобів транспорту.

Порушення правил безпеки руху на залізничному транс­порті може полягати в перевищенні швидкості руху, у прояві неуважності при виконанні маневрових робіт, у проїзді сигналу світлофора, що забороняє рух, та ін. На водному транспорті – це порушення правил причалювання і швартування суден, у відсутн

ості постійного спостереження за станом водного шля­ху, неправильне розходження із зустрічними суднами тощо. На повітряному транспорті – це порушення правил посадки літаль­них апаратів, недотримання встановлених маршрутів і висоти польоту, перевищення швидкості при посадці та ін.

Порушення правил експлуатації транспорту виражається в недотриманні габаритів, порядку укладання вантажів та їх за­кріплення, у недотриманні вимог, рекомендованих до технічно­го стану засобів транспорту, окремих його механізмів і т. ін.

Діяння з об’єктивної сторони може виражатися також у недоброякісному ремонті транспортних засобів, шляхів сполу­чення, споруд на них, засобів сигналізації та зв’язку (наприк­лад, слюсар по ремонту вагонів не усуває несправність гальмо­вого обладнання, внаслідок чого створюється небезпека для жит­тя людей).

Наслідками цього злочину, передбаченого в ч. 1, є створення небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків. Їх характеристика дається в §1 цього розділу.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є причинний зв’язок між діянням і його наслідками.

Суб’єктивна сторона цього злочину вимагає встановлення психічного ставлення особи до діяння і його наслідків. Що сто­сується діяння, то воно може бути вчинене з прямим умислом або через злочинну недбалість. Щодо наслідків вина може бути тільки необережною, у вигляді злочинної самовпевненості або недбалості.

Суб’єктом злочину можуть бути тільки працівники заліз­ничного, водного і повітряного транспорту.

Частина 2 ст. 276 КК установлює більш сувору відпові­дальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або заподіяли велику матеріальну шкоду, частина третя — за ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей. Для цього достатньо настання смерті хоча б однієї людини.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 276 – виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 276 – позбавлення волі на строк від двох до семи років; за ч. 3 ст. 276 – позбавлення волі на строк від семи до дванадця­ти років.

Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів

(ст. 277). Стаття містить три частини. У частині першій даєть­ся опис ознак об’єктивної сторони складу злочину. Вона вира­жається в руйнуванні або пошкодженні шляхів сполучення, спо­руд на них, рухомого складу або суден, засобів зв’язку чи сигна­лізації, а також інших діях, які спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан, якщо це спричинило чи могло спричинити аварію поїзда, судна або порушило нормальну роботу транспорту, або створило небез­пеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків.

Предметом злочину охоплюються всі засоби транспорту, пристрої й механізми, які забезпечують безпеку руху й експлуа­тації залізничного, водного і повітряного транспорту. Це лише такі пристрої й механізми, що забезпечують нормальне функц­іонування технічних систем транспорту і тим самим – нормаль­не існування відносин у сфері безпеки руху й експлуатації транс­порту.

Руйнування шляхів сполучення і транспортних засобів – це протиправний вплив на ці предмети шляхом порушення їхньої цілісності й структури, внаслідок чого вони стають непридатни­ми для експлуатації відповідно до свого цільового призначення.

Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів – це протиправний вплив на ці предмети, коли з ладу виводяться окремі їх частини й механізми, тому вони в цілому стають непри­датними для експлуатації відповідно до свого цільового при­значення.

Інші дії, що призвели зазначені предмети у непридатний для експлуатації стан, – це такий протиправний на них вплив, у результаті якого технічно справні механізми та елементи транс­порту тимчасово (у певній ситуації) приводяться в непридат­ний для експлуатації стан. Наприклад, накладення на рейки залізничної колії шпали, колоди, переміщення сигнального вог­ню на фарватері водного шляху, вимкнення окремих приладів і механізмів.

Наслідки пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів можуть бути різними. Аварія, про яку йдеться в ч. 1 ст. 277 КК, є сход рухомого складу з рейок, пошкодження транс­портних засобів, їх зіткнення, посадка судна на мілину тощо. Порушення нормальної роботи транспорту може виражатися в зриві графіка руху транспортних засобів, у затримці доставки вантажів і пасажирів і т. ін.

У частині 2 ст. 277 КК встановлено відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяж­кості чи тяжкі тілесні ушкодження або заподіяли велику мате­ріальну шкоду, а в ч. 3 – якщо вони спричинили загибель людей. Характеристика цих обставин див. в §1 цього розділу.

Суб’єктивна сторона розглянутого злочину має складний ха­рактер. Аналіз судової практики свідчить, що руйнування, по­шкодження, приведення предмета у непридатний стан іншим способом може вчинятись як із прямим, так і з непрямим умис­лом. Що стосується наслідків, то психічне ставлення до них може виражатися як в умислі, так і в необережності. Отже, цей зло­чин може вчинюватись у межах однієї форми вини – умислу, так і в межах складної форми вини – умисел щодо дій і необе­режність до наслідків.

Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 14-літнього віку.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 277 – штраф до ста неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 277 – позбавлення волі на строк від трьох до восьми років; за ч. 3 ст. 277 – позбавлення волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.

Угон або захоплення залізничного рухомого складу, по­вітряного, морського чи річкового судна (ст. 278). Стаття містить три частини. У частині 1 ст. 278 КК встановлено відпо­відальність за угон або захоплення залізничного рухомого скла­ду, повітряного, морського чи річкового судна.

Предметом злочину є пасажирський чи вантажний потяг, локомотив, дрезина тощо. Повітряним судном вважається літальний апарат, підтримуваний в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям (літаки, вертольоти, дирижаблі й т. ін.). До морських і річкових суден належать пасажирські, вантажні, рибальські, допоміжні (буксири), рятувальні тощо. Для квалі­фікації не має значення відомча належність указаних транспор­тних засобів.

Об’єктивна сторона цього злочину виражається в угоні або захопленні зазначених транспортних засобів. Під угоном слід розуміти протиправне заволодіння транспортним засобом для здійснення поїздки на ньому, або самовільне використання транспортного засобу. Угон може здійснюватися як із місця сто­янки транспортного засобу, так і під час руху. Інколи угон мо­жуть здійснювати машиністи, льотчики, капітани, члени екіпа­жу, які управляють транспортним засобом. Захоплення – є про­типравне заволодіння транспортним засобом будь-якою особою із застосуванням насильства чи погроз для здійснення поїздки на ньому, зміни напрямку руху і т. д. Закінченим цей злочин визнається з урахуванням виду транспорту. Наприклад, угон повітряного судна буде закінченим після заволодіння ним, за­пуску двигунів і початку руху. Якщо угон здійснюють члени ек­іпажу під час польоту, то закінченим злочин буде з моменту відхилення від маршруту, або відмови виконувати вказівки органів керування польотом. Аналогічно слід вирішувати це питання на залізничному і водному транспорті.

Суб’єктивна сторона злочину виражається в прямому умислі. Винна особа усвідомлює фактичні ознаки вчиненого діяння, ро­зуміє їх суспільно небезпечний і протиправний характер і бажає вчинити такі дії.

Суб’єктом цього злочину є особа, яка досягла 14-літнього віку.

Частина 2 ст. 278 КК встановлює відповідальність за ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я по­терпілого; а ч. 3 – вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпіло­го, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі на­слідки.

Якщо угон чи захоплення транспортного засобу поєднаний зі здійсненням інших більш тяжких злочинів, то вчинене квалі­фікується за сукупністю злочинів.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 278 – позбавлення волі на строк від трьох до шести років; за ч. 2 ст. 278 – позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років; за ч. 3 ст. 278 – позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

Блокування транспортних комунікацій, а також захоплен­ня транспортного підприємства (ст. 279). Стаття містить три частини. У частині 1 ст. 279 КК дається опис ознак об’єктивної сторони складу злочину. Це блокування транспортних комуні­кацій шляхом влаштування перешкод, відключення енергопос­тачання чи іншим способом, яке порушило нормальну роботу транспорту або створювало небезпеку для життя людей, або настання інших тяжких наслідків.

Предметом злочину є шляхи сполучення, споруди на них, транспортні засоби, засоби зв’язку і сигналізації, інші механіз­ми та елементи залізничного, повітряного, водного, автомо­більного, міського електротранспорту чи магістрального тру­бопровідного транспорту, а також вокзали, порти, станції тощо.

Блокування може здійснюватися шляхом розміщення на ву­лицях, дорогах, залізничних коліях, злітній смузі колод, шпал, каменів, залізобетонних конструкцій, транспортних засобів, сільськогосподарських, будівельних та інших механізмів, що не дають можливості рухатися транспортним засобам. Технічна си­стема транспорту може бути паралізована шляхом припинення подачі пально-мастильних матеріалів, води, газу, відключення електроенергії, засобів зв’язку, сигналізації чи автоматики, що забезпечують керування транспортом, а також шляхом перекри­ття доріг, вулиць за допомогою гурту людей, череди тварин тощо.

Наслідками блокування в ч. 1 ст. 279 КК названі: порушення нормальної роботи транспорту, а також створення небезпеки для життя людей, або настання інших тяжких наслідків.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу щодо дій. Що стосується наслідків, то вина може виражатися як в умислі, так і в необережності.

Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16-літнього віку. Злочин можуть здійснювати і працівники транспорту, які об­слуговують транспортні комунікації.

Частина 2 ст. 279 КК встановлює відповідальність за захоп­лення вокзалу, аеродрому, порту, станції або іншого транспор­тного підприємства, установи або організації.

Предметом цього злочину є зазначені в статті об’єкти та інші транспортні підприємства, наприклад, будівлі, в яких можуть міститися засоби зв’язку, сигналізації, автоматизовані системи управління транспортом, диспетчерська тощо.

З об’єктивної сторони захоплення – це заволодіння будин­ком чи його частиною з застосуванням насильства або погроз до працівників транспорту, інших осіб і встановлення контро­лю над ним. Заподіяння при захопленні легких тілесних ушко­джень охоплюється складом цього злочину. При застосуванні психічного насильства винні можуть погрожувати вбивством, заподіянням тілесних ушкоджень різної тяжкості. Закінченим цей злочин визнається з моменту встановлення контролю над вокзалом, станцією, портом або над якоюсь частиною будинку, що має важливе значення для нормального функціонування технічної системи транспорту.

У частині 3 ст. 279 КК передбачено відповідальність за дії, зазначені в частинах 1 або 2 цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 279 – штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні ро­боти на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 279 – позбавлення волі на строк від двох до п’яти років; за ч. 3 ст. 279 – позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов’язків (ст. 280). Стаття містить три час­тини. У частині 1 ст. 280 КК дається опис ознак об’єктивної сто­рони складу злочину. Це примушування працівника залізнич­ного, повітряного, водного, автомобільного, міського електричного чи магістрального трубопровідного транспорту до неви­конання своїх службових обов’язків шляхом погрози вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням май­на цього працівника чи близьких йому осіб.

Примушування – це вимога, пред’явлена до працівника транс­порту, не виконувати покладені на нього обов’язки, що супро­воджується погрозами. Потерпілим у цьому злочині може бути будь-який працівник транспорту. Це, наприклад, особи, які управляють транспортними засобами, або забезпечують безпе­ку руху й експлуатації, що здійснюють ремонт, обслуговування, підготовку до випуску в рейс чи на лінію транспортних засобів. Це можуть бути і керівники транспортних підприємств, струк­турних підрозділів, начальники служб тощо. Близькими до ука­заних працівників особами є: батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати й сестри, дід, бабка, онуки. Погроза може бути вира­жена словами, по телефону, в листі, шляхом демонстрації зброї чи іншим способом. Вона може бути доведена до відома потерпі­лого особисто або через третіх осіб.

Злочин вважається закінченим із моменту пред’явлення ви­моги, пов’язаної з погрозою до працівника транспорту чи близь­ких йому осіб.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винна особа усвідомлює, що примушує працівника транспорту до невиконання своїх службових обов’язків, розуміє протиправність вчиненого і бажає вчинити такі дії.

Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16-літнього віку. Якщо примушування здійснює посадова особа щодо своїх підлег­лих, то за наявності відповідних ознак відповідальність настає за сукупністю і за посадовий злочин.

У частині 2 ст. 280 КК встановлено відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб; у ч. 3 – вчинені організованою групою або поєднані з на­сильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 280 – штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 280 – обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 3 ст. 280 – позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

Порушення правил повітряних польотів (ст. 281). Стаття містить три частини. У частині 1 ст. 281 КК дається опис об’єк­тивних ознак складу злочину, що виражаються в порушенні правил безпеки польотів повітряних суден особами, які не є пра­цівниками повітряного транспорту, якщо це створило небезпе­ку для життя людей або настання інших тяжких наслідків. Як видно з тексту закону, об’єктивна сторона злочину характери­зується трьома ознаками: 1) діянням; 2) наслідками; 3) причин­ним зв’язком між діянням і наслідками.

Діяння — це дія чи бездіяльність, яка виражається в пору­шенні правил при зльоті та посадці літального апарату, у недо­триманні висоти польоту, коридору, в перевищенні швидкості тощо.

Наслідком злочину є реальна загроза життю людей або на­стання інших тяжких наслідків .

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є причинний зв’я­зок між порушенням і створенням небезпеки настання вказаних наслідків.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується психічним ставленням винного до факту порушення правил безпеки по­льотів і його наслідків. Порушення правил може бути умисним або необережним (прямий умисел або злочинна недбалість). Вина до тяжких наслідків може бути тільки необережною (зло­чинна самовпевненість або недбалість).

Суб’єктом цього злочину є пілот, член екіпажу, який не є працівником повітряного транспорту. За цією ознакою варто проводити відмежування цього злочину від передбаченого ст. 276 КК, де суб’єктом виступає працівник повітряного транспорту.

У частині 2 ст. 281 КК встановлено більш сувору відпові­дальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпіло­му середньої тяжкості тілесні ушкодження або завдали вели­кої матеріальної шкоди; у ч. 3 – якщо вони спричинили заги­бель людей.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 281 КК – штраф до ста неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 281 – позбавлення волі на строк від двох до п’яти років; за ч. 3 ст. 281 – позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

Порушення правил використання повітряного простору

(ст. 282). Стаття має три частини. У частині 1 ст. 282 КК даєть­ся опис об’єктивних ознак складу злочину, які виражаються в порушенні правил пуску ракет, проведенні всіх видів стрільби, вибухових робіт або вчиненні інших дій у повітряному просторі, якщо це створювало загрозу безпеці повітряних польотів.

Об’єктивна сторона злочину характеризується трьома оз­наками: а) діянням; б) наслідками; в) причинним зв’язком між діянням і наслідками.

Діяння виражається в порушенні правил пуску ракет. Розріз­няють сигнальні, навчальні та бойові ракети, або такі, які ма­ють інше наукове чи господарське призначення. Проведення усіх видів стрільби може проводитися як на землі, так і в повітрі, на полігонах, у тирах із різних видів вогнепальної зброї, а вибу­хових робіт – при будівництві тоннелей, доріг, виконанні гірни­чих робіт тощо.

У повітряному просторі також можуть здійснюватися різні роботи, наприклад, при будівництві, монтажу, ремонті чи об­слуговуванні різних веж, вишок, труб та інших об’єктів. Для ви­конання цих робіт можуть використовуватися вертольоти, кра­ни, лебідки й інше устаткування. Виконання вказаних видів робіт має здійснюватися з дотриманням відповідних правил, узгоджуватися з усіма власниками літальних апаратів, а також іншими органами, що здійснюють управління польотами по­вітряних суден.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною до факту порушення і його наслідків. Порушення може бути допу­щено як умисно, так і необережно (прямий умисел чи злочинна недбалість). Щодо наслідків порушення, то вина до них може бути тільки необережною (злочинна самовпевненість або нед­балість).

Суб’єктом злочину може бути особа, яка досягла 16-літнього віку.

У частині 2 ст. 282 КК передбачено відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяж­кості чи тяжке тілесне ушкодження, або завдали великої мате­ріальної шкоди; у ч. 3 – якщо вони спричинили загибель людей.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 282 – штраф у розмірі до ста нео­податковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до п’яти років; за ч. 2 ст. 282 – позбавлення волі на строк від двох до п’яти років; за ч. 3 ст. 282 – позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда (ст. 283). Стаття має дві частини. У частині 1 ст. 283 дається опис об­’єктивних ознак складу злочину як самовільного без нагальної потреби зупинення поїзда стоп-краном чи шляхом роз’єднання повітряної гальмової магістралі або іншим способом, якщо це створювало загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого.

Об’єктивна сторона злочину характеризується трьома оз­наками: а) діянням; б) наслідками; в) причинним зв’язком між діянням і наслідками.

Діяння найчастіше виражається в самовільній зупинці поїзда без потреби, тобто екстремальній ситуації. Така ситуація може виникнути, наприклад, при пожежі, коли створюється загроза для життя і здоров’я людей або при несправностях рухомого скла­ду, які загрожують безпеці руху залізничного транспорту.

Зупинка поїзда може здійснюватися стоп-краном або шля­хом роз’єднання повітряної гальмової магістралі чи іншим спо­собом, наприклад, подача помилкових сигналів зупинки, пере­ключення зеленого сигналу, що дозволяє рух, на червоний, що його забороняє, ввімкнення автоблокування, а також за допо­могою ручного гальма.

Суб’єктивна сторона злочину виражається в прямому умислі. Винний розуміє, що він самовільно без потреби, протиправно зупиняє поїзд і бажає цього. Вина до наслідків може бути тільки необережною.

Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16-літнього віку.

У частині 2 ст. 283 КК встановлено більш сувору відпові­дальність за ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 283 – штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 283 – позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років.

Ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха

(ст. 284). З об’єктивної сторони злочин виражається в ненаданні допомоги капітаном судна в разі зіткнення з іншим суд­ном екіпажу та пасажирам останнього, а також зустрінутим у морі або на іншому водному шляху особам, що зазнали лиха, якщо він мав можливість надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу та пасажирів.

Обов’язок капітана надавати допомогу виникає при зіткнен­ні суден, а також коли на шляху судна зустрічаються особи, що зазнали лиха. Крім того, капітан і його екіпаж повинні мати реальну можливість надати таку допомогу без серйозної небез­пеки для судна, пасажирів і його екіпажу.

Суб’єктивна сторона злочину виражається в прямому умислі до факту ненадання допомоги. Винний усвідомлює, що судно чи люди зазнали лиха та потребують допомоги і що він повинен і має можливість надати їм допомогу, але не робить цього.

Суб’єктом цього злочину є тільки капітан судна.

Покарання за злочин: за ст. 284 – штраф до ста неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмежен­ня волі на строк до двох років.

Неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден (ст. 285). З об’єктивної сторони злочин вира­жається в неповідомленні капітаном судна іншому судну, що зіткнулося з ним на морі, назви і порту приписки свого судна, а також місця свого відправлення та призначення, незважаючи на наявність можливості подати ці відомості. Капітан може по­відомити ці дані в будь-якій формі (усно, письмово, по радіо, телеграфу тощо). Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є місце зіткнення суден – на морських шляхах.

Суб’єктивна сторона злочину виражається тільки в прямо­му умислі.

Суб’єктом злочину є капітан судна.

Покарання за злочин: за ст. 285 – штраф до п’ятдесяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців.

 

< Попередня   Наступна >