§ 3. Злочини, пов’язані із перешкоджанням діяльності організацій та об’єднань громадян

Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій (ст. 340). Згідно зі ст. 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї та проводити збори, мітинги, походи і демонст­рації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи ви­конавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Однією з юридичних гарантій реалізації громадянами Ук­раїни цього конституційного права є стаття 340 КК, яка орієн­тує на законний і мирний характер проведення масових заходів.

З об’єктивної сторони цей злочин виражається у незаконно­му перешкоджанні організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.

Перешкоджання — будь-яке діяння, спрямоване на обмежен­ня конституційного права громадян України брати участь у політичних акціях (зборах, мітингах, вуличних походах і демон­страціях). Воно може полягати як у дії (незаконна заборона службовою особою проведення будь-якої з названих акцій), так і в бездіяльності (наприклад незаконне ненадання службовою особою приміщення для проведення зборів тощо).

Незаконним вважається таке перешкоджання, яке вчиняєть­ся безпідставно, тобто всупереч вимогам закону. Наприклад, службова особа дає вказівку розігнати мітинг, незважаючи на те, що він проводиться з дотриманням встановленого порядку. Обов’язковою ознакою цього злочину є те, що перешкоджання виходить або від службової особи, або від інших осіб, які засто­совують фізичне насильство.

Поняття службової особи розкрито у примітці до ст. 364.

Злочин вважається закінченим із моменту вчинення будь-якої дії, що перешкоджає організації або проведенню з

борів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій. Якщо злочин вчине­но приватною особою, то він вважається закінченим із моменту застосування фізичного насильства хоча б до одного учасника політичної акції. У разі застосування фізичного насильства службовою особою, її дії вимагають додаткової кваліфікації за ст. 365 як перевищення влади або службових повноважень.

Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.

Суб’єктом цього злочину можуть бути службові та будь-які інші особи.

Покарання за злочин: за ст. 340 — виправні роботи на строк до двох років або арешт на строк до шести місяців, або обмежен­ня волі на строк до п’яти років, або позбавлення волі на той самий строк.

Захоплення державних або громадських будівель чи спо­руд (ст. 341). Предметом цього злочину є будівлі та споруди, що забезпечують діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян (пошта, теле­граф, навчальні заклади, банки, енергетична система тощо). Якщо предметом злочину є транспортні підприємства (вокза­ли, аеродроми, порти, станції або інші транспортні підприєм­ства), вчинене охоплюється ст. 279.

Об’єктивна сторона цього злочину виражається у діях, а саме у захопленні державних або громадських будівель чи споруд.

Під захопленням будівель чи споруд слід розуміти проти­правне вторгнення і зайняття цих об’єктів, встановлення конт­ролю над ними, блокування їх роботи.

Для наявності об’єктивної сторони не має значення, захоп­лено всі приміщення будівлі чи споруди, або частину їх площі.

Спосіб захоплення державної або громадської будівлі чи спо­руди може бути різним: таємним, відкритим насильним, обман­ним тощо.

Злочин вважається закінченим із моменту захоплення хоча б частини площі будівлі чи споруди. Тривалість незаконного утримання цих об’єктів на кваліфікацію злочину не впливає.

Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, що поєднується зі спеціальною метою — незаконно користуватися або перешкодити нормальній роботі підприємств, установ, організацій.

Суб’єкт цього злочину — будь-яка особа.

Покарання за злочин: за ст. 341 — арешт на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років, або позбав­лення волі на той самий строк.

 

< Попередня   Наступна >