90

---

§ 4. Система кримінального права

1. Кримінальне право як сукупність юридичних норм ста­новить цілісну їх систему, окремі структурні утворення якої (підсистеми) найтіснішим чином пов’язані між собою. Норми кримінального права не можуть перебувати в якомусь невизначеному порядку, бо це може привести до грубих порушень законності, до порушення прав громадян. У зв’язку з цим за­конодавець їх певним чином систематизує.

Усі норми кримінального права поділяються на дві части­ни – Загальну й Особливу. Загальна частина містить норми, що визначають завдання, принципи й основні інститути кри­мінального права. Вони закріплюють підстави кримінальної відповідальності, чинність кримінального закону в просторі і в часі, поняття злочину і його види, осудність і неосудність, форми вини, співучасть, покарання і його види, порядок за­стосування окремих видів покарання, правила їх призначен­ня, регулюють інститути, пов’язані зі звільненням від кримі­нальної відповідальності та покарання, погашенням і зняттям судимості, особливості відповідальності неповнолітніх. Загаль­на частина КК складається з таких розділів:

1. Загальні положення.

II. Закон про кримінальну відповідальність.

III. Злочин, його види і стадії.

IV. Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб’єкт злочину).

V. Вина та її форми.

VI. Співучасть у злочині.

VII. Повторність, сукупність і рецидив злочинів.

VIII. Обставини, що виключають злочинність діяння.

IX. Звільнення від кримінальної відповідальності.

X. Покарання і його види.

t-align: justify;">XI. Призначення покарання.

XII. Звільнення від покарання і його відбування.

XIII. Судимість.

XIV. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування.

XV. Особливості кримінальної відповідальності та покаран­ня неповнолітніх.

Ця система охоплює всі інститути кримінального права, що становлять Загальну частину.

Особлива частина кримінального права має своїм змістом норми, що описують конкретні види злочинів зі вказівкою видів покарань і тих меж, у яких вони можуть бути призначені за вчинення певних злочинів. Ці норми і зосереджено в Особливій частині КК.

2. Норми Загальної та Особливої частин кримінального пра­ва як певні підсистеми законодавства перебувають у тісному, нерозривному зв’язку. Насамперед, норми Особливої частини ґрунтуються на нормах Загальної. Тому розкриття дійсного змісту норм Особливої частини неможливо без звернення до частини Загальної. У той же час всі інститути Загальної частини мають у своїй основі узагальнення тих ознак, що властиві всім злочинам, передбаченим в Особливій частині. Так само неможливо застосування окремих видів покарання за злочи­ни, що зазначені в Особливій частині, без урахування тих по­ложень, що закріплені в частині Загальній щодо мети, видів, меж і порядку призначення всіх покарань. Сама ж система по­карань, що визначена в Загальній частині, дістає свій прояв і практичне застосування тільки шляхом призначення конкрет­них покарань, передбачених за окремі злочини в частині Особ­ливій.

Нерозривний зв’язок норм Загальної та Особливої частин кримінального права полягає і у тому, що при кваліфікації діянь, вирішенні питань, пов’язаних зі звільненням від кримі­нальної відповідальності та покарання застосовуються одно­часно норми обох частин. Наприклад, при кваліфікації замаху на злочин застосуванню підлягає норма Загальної частини, що регулює відповідальність за замах, і норма Особливої частини, в якій передбачено злочин, на здійснення якого вчинював за­мах винний.

Єдність Загальної й Особливої частин кримінального права забезпечує внутрішню узгодженість його інститутів і норм і, в кінцевому підсумку, визначає ефективність їх застосування.

 

< Попередня   Наступна >