§ 3. Обмежена осудність

Стаття 20 передбачає, що підлягає кримінальній відпові­дальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину в силу наявності в неї психічно­го розладу не здатна була повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.

Виходячи зі змісту закону, можна зробити такі висновки: 1) обмежена осудність пов’язана з наявністю у суб’єкта певного психічного розладу, психічної аномалії; 2) внаслідок цього пси­хічного стану особа не повною мірою здатна усвідомлювати фак­тичні ознаки і суспільну небезпечність вчиненого діяння. Од­нак, на відміну від неосудної особи, в обмежено осудної особи здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керу­вати ними повністю не виключається; 3) обмежена осудність не виключає осудності як обов’язкової ознаки суб’єкта, а, отже, не виключає і кримінальну відповідальність за вчинене.

Значення обмеженої осудності полягає в тому, що вона вра­ховується судом при призначенні покарання і є підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.