47

---

РОЗДІЛ Х

СУБ’ЄКТИВНА СТОРОНА ЗЛОЧИНУ

§ 1. Поняття і значення суб’єктивної сторони злочину

1. Суб’єктивна сторона злочину — це внутрішня сторона злочину, тобто психічна діяльність особи, що відображає став­лення її свідомості та волі до суспільно небезпечного діяння, котре нею вчиняється, і до його наслідків. Зміст суб’єктивної сторони складу злочину характеризують певні юридичні озна­ки: вина, мотив та мета вчинення злочину. Вони тісно пов’я­зані між собою, проте їх зміст і значення у кожному випадку вчинення злочину є різними. Вина особи — це основна, обо­в’язкова ознака будь-якого складу злочину, вона визначає саму наявність суб’єктивної сторони і значною мірою її зміст. Відсутність вини виключає суб’єктивну сторону і тим самим склад злочину. Проте в багатьох злочинах суб’єктивна сторо­на потребує встановлення мотиву і мети, що є її факультатив­ними, тобто не завжди обов’язковими ознаками. Вони мають значення обов’язкових лише в тих випадках, коли названі в диспозиції закону як обов’язкові ознаки конкретного злочину. Особливості деяких складів злочинів визначають необхідність з’ясування емоцій, які відчуває особа при вчиненні суспільно небезпечного діяння. Вони різняться за своїм характером, змістом, часом виникнення. Більшість із них перебуває за ме­жами суб’єктивної сторони злочину, оскільки зовсім не впли­вають на формування її ознак (каяття у вчиненому, страх по­карання та ін.) або вплив їх настільки малий, що не має істот­ного значення при формуванні у свідомості особи мотиву вчинення злочину (співчуття, жалість тощо). Однак деяким із них закон надає значення ознаки суб’єктивної сторони. Зокре­ма, відповідно до статей 116 і 123 КК стан сильного душевного хвилювання виконує істотну роль у формуванні мотиву вчинення таких злочинів і тому входить до змісту суб’єктивної сторони.

2. В

становлення всіх ознак суб’єктивної сторони — це за­вершальний етап у констатації складу злочину як єдиної підста­ви кримінальної відповідальності. Тому з’ясування суб’єктив­ної сторони має важливе значення. По-перше, вона є обов’яз­ковим елементом будь-якого складу злочину, а її наявність чи відсутність дає можливість відмежувати злочинне діяння від незлочинного. Наприклад, немає складу злочину, передбаче­ного ст. 286 КК, при невинному заподіянні навіть тяжких наслідків, що сталися в результаті дорожньо-транспортної при­годи або у разі вчинення діяння з необережності, якщо відпові­дальність за нього в законі встановлено лише за наявності умис­лу. Відсутність умисної вини виключає кримінальну відпові­дальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст. 383) або за завідомо неправдиве показання (ст. 384). Відсутність певного мотиву або мети також може вик­лючати склад злочину і кримінальну відповідальність. Наприк­лад, відсутність корисливих мотивів або інших особистих інте­ресів виключає застосування ст. 357 КК за викрадення, при­власнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання служ­бовим становищем або їх пошкодження. По-друге, суб’єктив­на сторона істотно впливає на кваліфікацію злочинів і дозво­ляє відмежовувати суміжні злочини за об’єктивними ознака­ми, наприклад, умисне вбивство (ст. 115 КК) від вбивства через необережність (ст. 119 КК). По-третє, зміст суб’єктивної сто­рони істотно впливає на ступінь тяжкості вчиненого діяння, ступінь суспільної небезпечності особи суб’єкта і тим самим на призначення покарання.

 

< Попередня   Наступна >