75

---

§ 2. Погашення судимості

1. Погашення судимості – це автоматичне її припинення, при встановленні певних, передбачених законом, умов. Голов­ною з них є невчинення особою протягом строку судимості нового злочину.

Стаття 89 встановлює диференційовані строки погашення судимості залежно від: а) виду покарання; б) строку покаран­ня, яке відбуте винним; в) тяжкості злочину (ст. 12).

Наприклад, відповідно до пунктів 1 і 2 ст. 89 у осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 79), су­димість погашається при сприятливому спливі іспитового стро­ку. Якщо таким особам було призначено вироком додаткове по­карання, строк якого перевищує іспитовий строк, то судимість погашається після відбуття цього додаткового покарання.

У деяких випадках судимість погашається самим фактом відбуття покарання або звільнення від нього. Наприклад, відпо­відно до п. 3 ст. 89 судимість погашається після виконання та­кого покарання, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Так само погашається су­димість у випадках відбуття покарання військовослужбовцем на гауптвахті замість арешту (п. 4 ст. 89).

Ст. 89 передбачає також погашення судимості перебігом певного, передбаченого в законі, строку з дня відбуття осо­бою основного і додаткового покарання. Зокрема, п. 5 ст. 89 передбачає строк погашення судимості в один рік, якщо особи відбули покарання у вигляді штрафу, виправних робіт або арешту, а для осіб, які відбули покарання у вигляді обмеження волі, строк погашення судимості дорівнює двом рокам (п. 6 ст. 89). При засудженні особи до позбавлення волі тривалість строків погашення судимості, відповідно до пунктів 6–9 ст. 89, зале­жить від категорії злочинів (ст. 12), до яких належить вчине­ний засудженим злочин. Наприклад, якщо особа бу

ла засуд­жена за злочин невеликої тяжкості, то строк судимості дорів­нює двом рокам. А якщо особа засуджена за тяжкий злочин – то шести рокам.

Сплив передбачених ст. 89 строків і невчинення протягом цих строків нового злочину дозволяє вважати особу такою, що не має судимості.

2. У зв’язку з тим, що погашення судимості пов’язується за­коном із витіканням певних строків, важливе значення мають передбачені ст. 90 правила обчислення цих строків.

Частина 1 ст. 90 КК встановлює загальне правило, відпові­дно до якого строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного та додаткового покарання. Наприклад, якщо особа була засуджена до чотирьох років позбавлення волі (основне покарання) і трьох років позбавлення права обійма­ти посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю (додат­кове покарання), строк, що погашає судимість, почне обчис­люватися тільки після відбуття додаткового покарання, тобто після закінчення семи років, оскільки тільки на цей час особа буде вважатися такою, що відбула як основне, так і додаткове покарання.

У ряді випадків строк погашення судимості спливає одно­часно зі строком давності обвинувального вироку. Частина 2 ст. 90 спеціально передбачає таку ситуацію, вказуючи, що в строк погашення судимості зараховується строк, протягом яко­го вирок не був виконаний, якщо при цьому давність виконан­ня цього вироку не переривалася. Якщо вирок не був викона­ний, то судимість погашається по закінченні строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК).

Наприклад, особа була засуджена до чотирьох років позбав­лення волі за злочин середньої тяжкості. Однак вирок своє­часно не був виконаний у зв’язку з тим, що внаслідок стихій­ного лиха був втрачений. В цьому випадку з дня набрання ви­роком чинності починає спливати строк давності виконання обвинувального вироку – п’ять років (п. 3 ст. 80). Якщо сплив цього строку не переривався, то, відповідно до ч. 2 ст. 90, з мо­менту його закінчення одночасно погашається і судимість, тобто строк її дорівнює строку давності обвинувального строку – п’яти рокам.

У зв’язку з широким застосуванням умовно-дострокового і дострокового звільнення від покарання, а також заміни пока­рання більш м’яким, виникає питання, як обчислювати в цих випадках строк погашення судимості. Закон вирішує і це пи­тання. У ч. 3 ст. 90 встановлено, що, якщо особа була достроко­во звільнена від відбування покарання, строк погашення суди­мості обчислюється з дня дострокового звільнення від відбу­вання покарання (основного й додаткового). Відповідно до ч. 4 тієї самої статті, якщо невідбута частина покарання була замі­нена більш м’яким покаранням, то строк погашення судимості обчислюється, виходячи з фактично відбутого покарання, але з моменту відбуття більш м’якого покарання (основного та до­даткового). В цих випадках тривалість строку погашення су­димості обчислюватиметься, виходячи з фактично відбутого до моменту звільнення покарання.

Якщо зазначені в ст. 90 строки спливають без їх перерви вчи­ненням нового злочину, то особа вважається такою, що не має судимості. Проте, якщо особа, яка відбула покарання, до закін­чення строку погашення судимості знову вчинює злочин, то відповідно до ч. 5 ст. 90 строк погашення судимості перери­вається. У цьому випадку він починає спливати заново (з са­мого початку) після фактичного відбуття покарання (основ­ного і додаткового) за останній злочин. Таким чином, з цього моменту будуть одночасно спливати два строки погашення су­димості: за перший і другий злочини. Ці строки спливають па­ралельно (не складаються і не поглинаються) і закінчуються кожний самостійно, залежно від їх тривалості.

 

< Попередня   Наступна >