46

---

Розділ 4

Конституційно-правові основи суспільного ладу

Суспільство, суспільний лад, суспільна система – фундамен­тальні поняття, що потребують чіткого розуміння конституцій­но-правових основ як власне суспільного ладу, так і державної політики зарубіжних країн.

Суспільство – це сукупність форм спільної діяльності людей (економічної, духовної тощо), що склалися історично, на певній території. Наприклад, американське суспільство – на території США або китайське суспільство – на території Китаю. Станов­лення і розвиток суспільства – досить тривалий процес, що охоп­лює тисячоріччя. Суспільства можуть бути феодальними й капі­талістичними, відсталими й передовими, демократичними й ав­торитарними тощо. Вивчаючи суспільний лад зарубіжних країн, важливо розглянути два різновиди суспільства: розвинені, тобто з уже складеними, сформованими відносинами та інститутами (США, Франція, Великобританія, Італія та ін.), і нерозвинені, тобто суспільства з іще не складеними, нестійкими економічни­ми, політичними, соціальними, духовними відносинами й інсти­тутами (Афганістан та ін.).

Суспільний лад – це конкретно-історична організація суспіль­ства, зумовлена певним рівнем розвитку виробництва, розподілу та обміну продуктів виробництва у суспільстві. Його структур­ними компонентами є економічна основа, соціальна структура і політична організація суспільства. Аналіз складових компонентів (інститутів) суспільного ладу є його структурною характеристи­кою і охоплює особливості форм власності, соціальної структури суспільства, держави, політичних партій, підприємницьких спілок тощо. Структура – це невід’ємний атрибут усіх реально існуючих систем.

Система (грец. systema – це ціле, складене із частин; з’єднан­ня) – сукупність елементів, що перебувають у відносинах і зв’яз­ках між

собою і утворюють певну цілісність, єдність. Отже, суспільна система містить як складові компоненти (інститути) суспільного ладу, так і ті відносини, що виникають на їх грунті: економічні, соціальні, політичні та духовно-культурні. Аналіз суспільної системи передбачає, таким чином, як структурну, так і функціональну її характеристику.

Правовий статус інститутів суспільного ладу і відносин, що складаються на основі їх функціонування, регулюються нормами державного права. До речі, слід зауважити, що норми конституцій зарубіжних держав закріплюють не суспільний лад у цілому, а лише його основи, основоположні принципи (наприклад, недо­торканність інституту приватної власності, неприпустимість мо­нополізму в економіці, політичний плюралізм тощо). Тому і нор­ми конституцій, що регулюють основи суспільного ладу, розосе­реджені по різних їх розділах і главах. Як правило, вони мають назви: «Основні засади» (гл. 1 Конституції Республіки Болгарія 1991 р.), «Загальні положення» (гл. 1 Конституції КНР 1982 р.) чи глави про права і свободи (розд. І «Основні права» Основного Закону ФРН 1949 р.). До зазначеного вище треба додати, що кон­ституції зарубіжних країн зазвичай ґрунтовніше регулюють по­літичні суспільні відносини, ніж економічні, соціальні та духов­но-культурні.

У будь-якій країні на суспільний лад постійно чинить вплив держава, політика якої визначається характером владних політич­них сил, тобто суб’єктивним чинником. Цим і пояснюються відмінності у суспільному ладі зарубіжних країн, які мають більш-менш схожі умови життя суспільства.

Як складовий елемент до суспільної системи входить еконо­мічна система, яка охоплює і власне виробництво (його форми), і ті суспільні відносини, що складаються на його основі, тобто економічні. Економічні відносини – це відносини власності, ви­робництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних і ду­ховних благ. Конституції зарубіжних держав, зазвичай, закріп­люють лише основи економічної системи, а норми інших галу­зей права кожної конкретної країни вже детальніше регулюють правовий статус і принципи взаємовідносин між інститутами цієї системи.

 

< Попередня   Наступна >