126

---

§ 2. Унітарна форма політико-територіального устрою

Унітарною називається єдина централізована держава, з тери­торією, що розподілена на звичайні адміністративно-територіальні або національно-територіальні одиниці, до складу яких не нале­жать державні утворення. У сучасному світі більша частина дер­жав – і однонаціональних, і багатонаціональних як республікансь­ких, так і монархічних – є унітарними.

Унітарна форма закріплена деякими конституціями. Так, у Конституції Іспанії зафіксовано, що вона грунтується на непо­рушній єдності іспанської нації, яка є єдиною і неподільною для всіх іспанців. Вона визнає і гарантує право на автономію націо­нальностей і регіонів, де вони проживають, а також відносини со­лідарності між ними. Конституція Італійської Республіки прого­лошує: «Республіка єдина і неподільна, визнає та заохочує місцеві автономії; здійснює найширшу адміністративну децентралізацію у тих сферах діяльності, які входять до компетенції держави; координує принципи й методи законодавства стосовно вимог авто­номії та децентралізації». Китайська Народна Республіка є, як відомо, багатонаціональною державою. Проте за формою політико-територіального устрою КНР це – унітарна держава. Консти­туція КНР 1982 р. проголошує її єдиною багатонаціональною дер­жавою, яка була утворена загальними зусиллями народів різних національностей усієї країни, а автономія надається національ­ним меншостям, що компактно мешкають на її території. А ось Конституція Республіки Болгарія 1991 р., на території якої про­живає національна меншість (турки), проголошуючи Болгарію єдиною з місцевим самоврядуванням, додає, що у державі утво­рення територіальної автономії вважається неприпустимим.

Більшість конституцій зарубіжних держав безпосередньо не закріплює унітарної форми державного устрою.

Унітаризм прийшов на зміну фео

дальній роздрібненості й тому в історичному сенсі зіграв прогресивну роль. На сучасному істо­ричному етапі є змога простежити тенденцію щодо зміцнення центральної влади у державах, посилення контролю центральних органів влади за місцевими органами та органами самоврядуван­ня. З погляду на управління державою унітарній формі віддаєть­ся перевага перед федерацією.

Як політико-територіальна форма устрою унітаризм має такі головні ознаки: на території всієї країни діє єдина конституція; функціонує єдина система вищих органів державної влади й уп­равління, а її юрисдикція поширюється на всю територію країни; правосуддя здійснюється у межах централізованої системи на підставі єдиних норм матеріального та процесуального права; діє єдина структура органів конституційного контролю (нагляду); те­риторія розподіляється, як правило, на прості адміністративно-територіальні одиниці (області, провінції, округи, воєводства тощо), а іноді й на автономні адміністративно-територіальні чи національно-територіальні одиниці, правове становище яких ре­гулюється конституцією й нормативними актами (КНР, Італія, Іспанія); права органів влади і самоврядування встановлюються в однобічному порядку центральною владою; встановлене єдине громадянство.

Унітаризм певною мірою зумовлюється також потребами рин­кової економіки.

 

< Попередня   Наступна >