47

---

Розділ 20

Основи конституційного права Федеративної Республіки Німеччина

Федеративна Республіка Німеччина – високорозвинена євро­пейська країна. Вона займає 4-е місце у світі за обсягом внутріш­нього валового продукту (ВВП) після США, Китаю, Японії і 15-е, поряд із Францією – за часткою ВВП на душу населення. У сучас­них межах Німеччина існує з 3 жовтня 1990 року – дати вступу колишньої НДР до складу ФРН. П’ять колишніх земель Німець­кої Демократичної Республіки стали землями (суб’єктами феде­рації) ФРН. У зв’язку з об’єднанням Німеччини конституція 1949 р. піддалася змінам, але продовжує діяти. Договір про об’єднання ФРН і НДР був підписаний 31 серпня 1990 р. До його підписан­ня діяв Договір про створення валютного, економічного і соціаль­ного союзу від 18 травня 1990 р. 1 жовтня 1990 р. у Москві між СРСР, США, Великобританією, Францією, ФРН і НДР був під­писаний Договір про остаточне врегулювання щодо Німеччини.

Германське право належить до континентально-європейсько­го правового кола і бере свій початок як в римському праві, так і в праві різних германських племен.

Римське право стало застосовуватись у Німеччині в XV й XVI століттях, але воно не витіснило цілком германського звичаєвого права.

3 XVIII ст. германське право знову почало набирати сили. Ве­ликі кодифікації, Пруське Загальне Земельне Право 1794 р. та авст­рійська Збірка Загальних Громадянських Законів, прийшли на зміну римському праву і допомогли затвердитися численним германсь­ким правовим ідеям, наприклад, щодо усного судового розгляду.

На кримінальне і процесуальне, а також державне і адмініст­ративне право значно вплинули ідеї Французької революції, фран­цузькі кодифікації XIX ст. та англійське право.

Уніфікува

ти германське право вдалось після заснування в 1871 р. імперії за допомогою важливих законодавчих творів: Кри­мінального кодексу 1871 р., Закону про судоустрій, Криміналь­ного процесуального кодексу та Цивільного процесуального ко­дексу 1877 р., Германського громадянського уложення 1897 р.

Германське громадянське уложення – це суміш римського і гер­манського права. Про його значення свідчить також факт, що воно вплинуло як на цивільне право Японії й Греції, так і на правопоря­док Австрії, Швейцарії, Туреччини, Бразилії, Мексики й Перу.

Із закінченням 1992 і початком 1993 року став дійсністю євро­пейський внутрішній ринок й територія, на якій забезпечено вільне переміщення товарів, людей, побутових послуг і капіталу. Ця прогресуюча європейська інтеграція веде до подальшого збли­ження національних правопорядків країн-членів.

Федеративна Республіка Німеччина розташована в серці Євро­пи, її оточують дев’ять сусідніх держав: Данія на півночі. Нідер­ланди, Бельгія, Люксембург і Франція на заході, Швейцарія і Австрія на півдні та Чеська Республіка і Польща на сході. Це цен­тральне місцезнаходження набуло ще більшого значення з часу одержання Німеччиною державної єдності 3 жовтня 1990 року. Більше ніж будь-коли Федеративна Республіка, так би мовити, поворотним кругом між Сходом і Заходом, а також між Сканди­навією і Середземномор’ям. Будучи тісно пов’язаною з Європейсь­ким співтовариством і НАТО, Німеччина утворює міст до серед­ньоєвропейських і східноєвропейських держав.

Державна територія Федеративної Республіки Німеччина становить 355, 8 тис. кв. км. Найбільша довжина повітряним шля­хом з півночі на південь дорівнює 876 км, із заходу на схід – 640 км. Крайніми прикордонними пунктами є: Ліст на острові Зільт на півночі, саксонська Дешка на сході, баварський Обередорф на півдні і Зельфкант (Північний Рейн-Вестфалія) на заході. Кор­дони Федеративної Республіки мають загальну довжину 3758 км.

Німеччина налічує близько 83 млн жителів. Федеративна Рес­публіка є після Росії найбільше заселеною державою Європи по­рівняно з Італію (58), Великобританією (57), Францією (56 млн мешканців). Проте за своєю площею Німеччина поступається Франції з її 544 тис. та Іспанії з 505 тис. кв. км.

 

< Попередня   Наступна >