43

---

Тема 1.

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО ЯК ГАЛУЗЬ ПРАВА, НАУКА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА.

Ті, хто захоплюється практикою без науки,

подібні до стерничих, які виходять в плавання

без керма чи компасу, бо вони ніколи не можуть

бути впевнені у тому, куди йдуть.

Леонардо да Вінчі

§ 1. Поняття, предмет і метод конституційно-процесуального права

традиційно термін “конституційно-процесуальне право” вико­ристовується у правознавстві для позначення, по-перше, відповідної галузі національного права держави, по-друге, галузевої юридичної науки, і по-третє, однієї з провідних навчальних дисциплін у сфері вищої юридичної освіти.

Отже, конституційно-процесуальне право це система процесу­ально-правових норм, які закріплюють, регулюють та охороняють порядок суспільних відносин, що виникають у зв’язку з реалізаці­єю суб’єктами конституційних відносин своїх прав і обов’язків, які складаються в процесі організації і здійснення верховної державної влади.

Об’єктивна необхідність існування та функціонування конститу­ційно-процесуального права обумовлюється потребою встановлення певного порядку здійснення у конкретних конституційно-правових відносинах суб’єктивних юридичних прав і суб’єктивних юридичних обов’язків їх учасників. Конституційно-процесуальне право є похід­ним від конституційного права і покликане забезпечувати потреби ефективної реалізації останнього.

У Великій Британії, яка вважається прабатьківщиною не лише класичного парламентаризму, а й фундаментальних засад сучасної демократії, давно існує твердження: “Законність — це процедура”. таке розуміння знач

ення процедури для ефективної реалізації мате­ріального права вельми позитивно сприймається в сучасному світі, що знаходить свій вираз в активному розвитку процесуальних га­лузей права багатьох прогресивно-демократичних країн світу. адже встановлення чітко визначеної процедури реалізації прав і обов’язків учасників правовідносин обґрунтовано розцінюється як одне з суттє­вих знарядь забезпечення реального правового порядку в громадян­ському суспільстві.

Предмет правового регулювання є основним знаряддям поділу системи права на відповідні галузі. З одного боку, він безпосередньо впливає на якісно визначений вид суспільних відносин, які вимага­ють відповідного правового регулювання, з іншого — суспільні від­носини є тією об’єктивною основою, яка викликає право до життя і вносить у нього відповідні системотворчі ознаки.

Кожна галузь права, в тому числі і галузь конституційно-процесуального права, регламентує певний вид суспільних відносин, які потребують належного правового врегулювання. як відомо, пред­мет правового регулювання — це сукупність якісно однорідних суспіль­них відносин, врегульованих правовими нормами. предмет правового регулювання вказує, на яку групу суспільних відносин спрямований вплив конкретних норм права. а оскільки конституційно-процесуальні норми спрямовані на регулювання порядку здійснення юридичних прав і обов’язків, визначених нормами конституційного матеріаль­ного права, предметом правового регулювання конституційно-процесуального права можна вважати ті суспільні відносини, які ви­никають у зв’язку з реалізацією суб’єктами конституційних відносин своїх прав і обов’язків, що складаються в процесі організації і здійснен­ня верховної державної влади, реалізації народовладдя, здійснення місцевого самоврядування, реалізації прав, свобод та законних інтер­есів людини і громадянина, взаємодії держави і особи тощо.

Конституційно-процесуальне право впливає на суспільні від­носини за допомогою притаманних йому специфічних способів і засобів, які є методами конституційно-процесуального права. слід відзначити, що метод конституційно-процесуального регулю­вання — це сукупність засобів і способів, за допомогою яких упо­рядковуються суспільні відносини, що складають предмет галузі конституційно-процесуального права. Застосування різних методів конституційно-процесуального регулювання дозволяє забезпечити стабільне функціонування інститутів публічної влади, гарантує ре­альне народовладдя, відповідні охорону й захист прав і свобод лю­дини і громадянина. Метод конституційно-процесуального права від­значається такими загальними ознаками:

??? імперативним та універсальним характером;

??? колом суб’єктів, яких держава визнає правоздатними та дієз­датними;

??? порядком (процедурою) формування, встановлення та зако­нодавчого закріплення юридичних прав і обов’язків суб’єктів, їх безпосередньої реалізації;

??? максимально високим юридичним рівнем;

??? значним ступенем визначеності змісту засобів і способів, за допомогою яких має здійснюватися юридична процедура реа­лізації прав і обов’язків суб’єктів.

Специфіка методу конституційно-процесуального права полягає в тому, що він становить собою сукупність способів регулювання по­ведінки суб’єктів конституційно-правових відносин в процесі здій­снення ними належних їм на правових засадах суб’єктивних юридич­них прав і суб’єктивних юридичних обов’язків, якими вони володіють як безпосередні або опосередковані учасники цих відносин.

Для конституційно-процесуального права, як і для усіх інших галузей публічного права, характерним є домінування імперативно­го методу правового регулювання над диспозитивним, за якого від­носини між суб’єктами права ґрунтуються на засадах субординації. З огляду на це їх поведінка чітко регламентується, способи і засоби реалізації прав та обов’язків визначені процесуальним законом і від волі самих суб’єктів, як правило, не залежать.

Система джерел конституційно-процесуального права, яка являє собою організовану сукупність взаємопов’язаних нормативно-правових актів, що містять конституційно-процесуальні норми, включає:

Конституцію України, яка як основний Закон держави має вищу юридичну силу і пріоритет перед іншими правовими актами (в тому числі й міжнародними), які приймаються на ?її основі і повинні їй відповідати. Конституція — це базовий за­конодавчий акт, положення якого є вихідними для усіх інших галузей права, позаяк вона є законом, що визначає принципи регулювання всіх суспільних відносин, які виникають у дер­жаві;

акти всеукраїнського та місцевих референдумів як акти без­посередньої влади народу, що виступає її єдиним носієм;

закони України, інші нормативні акти Верховної ради Украї­ни;

нормативні укази президента України;

нормативні постанови Кабінету Міністрів України;

накази, інструкції та інші підзаконні акти центральних та міс­цевих органів виконавчої влади;

рішення та висновки Конституційного суду України;

правові акти Верховної ради автономної республіки Крим і рішення ради міністрів автономної республіки Крим;

статути територіальних громад, інші акти органів місцевого самоврядування;

нормативно-правові (наприклад, Конституційний договір між Верховною радою України та президентом України “про основні засади організації та функціонування держав­ної влади та місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України” від 8 червня 1995 р.) та міжнародно-правові договори України.

Джерелами конституційно-процесуального права України є також нормативно-правові акти колишньої Української РСР, які діють на території України на підставі принципу правонаступництва або на період до прийняття нових нормативно-правових ак­тів з відповідних питань. так, згідно зі ст. 3 Закону України “про правонаступництво України” від 12 вересня 1991 р., закони Укра­їнської РСР та інші акти, ухвалені Верховною радою Української РСР, діють на території України, якщо вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України. а в п. 1 перехідних положень (розділ XV) Конституції України зазна­чено, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чин­ності Конституцією України, є чинними в частині, що не суперечить Конституції України.

Джерелами конституційно-процесуального права в принципі мо­жуть виступати також конституційно-правові звичаї — норми, які ре­гулюють політико-правові суспільні відносини, пов’язані з організаці­єю та здійсненням державної влади, виникають внаслідок тривалого і однакового застосування учасниками конституційно-процесуальних відносин на практиці, та забезпечуються або санкціонуються держа­вою. до конституційних звичаїв відносять звичаї, які виникають як результат укладення конституційних угод або впровадження конвен­ційних норм, а також звичаї, які складаються поза межами дії кон­ституційного механізму і лише санкціонуються державою як сталі конституційно-процесуальні норми.

Зрештою, джерелом конституційно-процесуального права ви­ступають також конституційні прецеденти як об’єктивовані рішення органів державної влади у конкретній справі, яким надається фор­мальна обов’язковість при вирішенні наступних аналогічних справ. до конституційних прецедентів можна віднести низку парламент­ських актів, а також рішення Конституційного суду України як акти конституційного судочинства, якими, по-перше, визначається правова політика (принаймні, встановлюється її загальний орієнтир, основний вектор), якої повинні додержуватися при прийнятті но­вих нормативно-правових актів правотворчими органами держави; по-друге, вносяться певні зміни до чинної системи національного законодавства (при прийнятті рішень з питань визнання неконсти­туційними законів, інших правових актів; офіційного тлумачення Конституції та законів), уточнюється зміст і межі правового регулю­вання.

У системі національного права конституційно-процесуальне право посідає особливе і специфічне місце, що обумовлено такими причинами:

а) особливим предметом правового регулювання;

б) основним джерелом конституційно-процесуального права виступає Конституція України — базовий юридичний акт, положення якого є вихідними для всіх інших галузей як мате­ріального, так і процесуального права;

в) конституційно-процесуальне право встановлює порядок ре­алізації прав і обов’язків суб’єктів конституційно-правових відносин, унормовуючи тим самим процес правотворення і правореалізації у всіх сферах суспільного життя в цілому.

Конституційно-процесуальне право тісно співвідноситься із кон­ституційним правом, однак не ототожнюється і не поглинається ним, воно лише встановлює для нього способи і порядок реалізації, чим деталізуються і конкретизуються юридичні приписи конституційно-правових норм.

 

< Попередня   Наступна >