Головне меню

В

Конституційно-процесуальне право - Конституційне та конституційно-процесуальне право
42

— В —

Верховна Рада України — це парламент України, що являє собою єдиний загальнонаціональний, постійно діючий, однопалатний колегіальний виборний представницький орган законодавчої вла­ди у складі 450 народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом та­ємного голосування строком на п’ять років.

Вибори — це форма безпосереднього народовладдя, зміст якої поля­гає у волевиявленні народу з метою формування представницьких органів держави чи місцевого самоврядування та обрання посадо­вих осіб цих органів шляхом голосування.

Виборці — це громадяни України — суб’єкти виборчого процесу, які мають право голосу, а відтак, право брати участь у виборах прези­дента України, народних депутатів України, депутатів Верховної ради Автономної республіки Крим, місцевих рад та сільських, се­лищних, міських голів.

Виборча кампанія — це сукупність заходів, здійснюваних суб’єктами виборчого процесу з метою висунення та проведення своїх канди­датів до представницьких органів державної влади або місцевого самоврядування.

Виборча квота (лат. quot — скільки) — це передбачена законом кіль­кість голосів виборців, необхідних для обрання одного депутата від відповідного виборчого округу, тобто для отримання політич­ною партією (виборчим блоком політичних партій) — суб’єктом виборчого процесу одного депутатського мандата у парламенті, який обирається за партійно-представницьким принципом на основі пропорційної виборчої системи, що визначається шляхом ділення сумарної кількості голосів виборців на число депутат­ських мандатів виборчого округу або місць у парламенті, кількість яких встановлена законом.

Виборча система — це встановлений законодавством держави поря­док організації і проведення

виборів до її представницьких органів та порядок формування виборних органів держави.

Виборчий блок (англ. bloc — союз, об’єднання) — це об’єднання двох чи кількох політичних партій, утворене для досягнення спільних політичних цілей, передусім з метою спільної участі у виборчому процесі шляхом висування своїх кандидатів на парламентських або місцевих виборах єдиним списком.

Виборчий бюлетень (фр. bulletin, італ. bollettino — записка, листок; від пізньолат. bulla — документ, засвідчений печаткою) — це виборчий документ встановлених змісту й форми, призначений для таємного голосування на виборах, за яким проводиться голосування і здій­снюється підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях.

Виборчий процес — це спрямована на формування якісного та кіль­кісного складу представницьких органів публічної влади та обрання виборних посадових осіб держави діяльність суб’єктів ви­борчого права з реалізації закріплених процесуальними нормами юридичних прав і обов’язків шляхом здійснення в певній послі­довності низки виборчих дій.

Виборчий фонд — це форма нагромадження коштів для підготовки і проведення виборів, що має один накопичувальний рахунок у національній валюті, на який надходять кошти для фінансування передвиборної агітації, операції з якими проводяться лише в без­готівковій формі, а також поточні рахунки, з яких здійснюється фінансування витрат на агітацію, і утворений відповідно до зако­ну в установленому виборчою комісією порядку кандидатом на пост президента або політичною партією (виборчим блоком по­літичних партій), що висунула кандидатів у депутати.

Виборчі дії — це первинна організаційно-правова форма виборчих процедур і стадій виборчого процесу, що забезпечує в ході виборів їх динамічне розгортання і завершення.

Виборчі дільниці — це первинні територіальні утворення, що форму­ються для підготовки організації і проведення голосування та під­рахунку голосів виборців, включають в себе територію окремих сіл, селищ, міст, районів у містах, які входять до складу відповід­ного виборчого округу.

Виборчі комісії — це спеціальні колегіальні державні органи, уповно­важені організовувати підготовку і проведення виборів та забез­печувати повне й однакове дотримання виборчого законодавства України на всій території України і щодо всіх видів виборів.

Виборчі округи — це територіальні утворення, що формуються для проведення виборів, включають в себе один або кілька районів, міст, районів у містах, утворюються в межах одного з регіонів України — Автономної республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, — з урахуванням їх внутрішнього адміністративно-територіального устрою.

Виборчі процедури — це конкретний порядок здійснення передбаче­них виборчим законодавством дій, прийняття відповідними вибор­чими комісіями рішень, які забезпечують реалізацію виборчих прав учасників виборів на відповідних стадіях виборчого процесу.

Виборчі списки — це виборчі документи, у вигляді яких здійснюєть­ся висування кандидатів у депутати за пропорційною виборчою системою.

Виборчі цензи (лат. census — перепис, опис) — це передбачені зако­ном критерії чи умови, з якими пов’язується можливість набуття особою активного і пасивного виборчого права.

Відкладне вето — це право глави держави відмовити в затвердженні ухваленого парламентом законопроекту, яке, однак, може бути по­долане, якщо парламент ухвалить його вдруге, і такою кількістю голосів від загального свого складу, що встановлена законом як достатня для набуття прийнятим законопроектом статусу закону попри незгоду на це глави держави.

Відкріпне посвідчення — це документ суворої звітності, який вида­ється дільничною виборчою комісією на підставі письмової заяви виборця, який вибуває з населеного пункту, де він включений до списку виборців, або повертається з-за кордону в Україну.

Військовий обов’язок — це конституційний обов’язок громадян України із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної ці­лісності України, що встановлюється державою і законом з метою забезпечення комплектування Збройних сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також підготовки населення до захисту України.

Вільний депутатський мандат (лат. mandatum — доручення) — це мандат, що є загальним (хоча депутати і можуть обиратися по ви­борчих округах, вони представляють усе населення країни), но­сить факультативний характер (його здійснення вільне від приму­су, депутат не зобов’язаний робити щось конкретне, зокрема брати участь у парламентських засіданнях, працювати у профільних ко­мітетах, навіть не зобов’язаний враховувати думку своїх виборців, хоча, звичайно, має моральний обов’язок дослухатися до них), не може бути відкликаний і не потребує схвалення дій мандатарія (презумпція відповідності волі депутатів волі народу не підлягає запереченню).

Вотум (лат. votum — бажання, воля) — це рішення, схвалене біль­шістю голосів виборців або повноважних членів представницької установи народу, яким висловлюється недовіра органу влади чи посадовій особі.

Всеукраїнський референдум — це форма народного волевиявлен­ня, що полягає у гарантованому державою і визначеному законом праві і можливості громадян України вирішувати важливі питан­ня суспільного значення шляхом прямого голосування.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук