107

---

3. Управління інтелектуальною власністю

Не сировина, не робоча сила і навіть не фінанси визначають сьогодні добробут компанії. В умовах ринкової економіки основним джерелом успіху стає сума знань, якими володіє компанія - так званий інтелектуальний капітал, основною складовою якого є інтелектуальна власність (IB). Таким чином, IB стає важливим ресурсом, і ним, які будь-яким ресурсом, необхідно управляти.

Під управлінням IB будемо розуміти діяльність, що спрямована на отримання кінцевого результату - прибутку або іншої користі через створення та використання об'єктів права інтелектуальної власності у всіх галузях економіки.

Управління інтелектуальною власністю можна розглядати у трьох площинах:

управління як процес, тобто перетворення одного результату творчої діяльності в інший;

управління як функція - тобто цілеспрямований інформаційний вплив на людей (в першу чергу на творців інтелектуальної власності), що здійснюється з метою направити їх дії і отримати бажані результати;

управління певною структурою, що здійснює розроблення або використання об'єктів права інтелектуальної власності (ОПІВ).

Виходячи з практики управління інтелектуальною власністю можна виділити 10 основних принципів управління:

усвідомлення ролі інтелектуальної власності в забезпеченні конкурентноздатності власної продукції чи послуг, їх прибутковості;

інтелектуальна власність повинна стати частиною стратегічного бізнес-планування;

виявлення (інвентаризація) власних ОПІВ;

збір інформації про конкуруючу інтелектуальну власність;

визначення, яка ще інтелектуальна власність потрібна;

створення потрібних ОПІВ або придбання на них прав;

оцінка економічної ефективності власних ОПІВ;

врахува

ння податку на інтелектуальну власність;

готовність захистити права на свою інтелектуальну власність;

вимір ефективності управління інтелектуальною власністю. Управління IB розпочинається з пошуку або генерування нових ідей, які могли б у майбутньому забезпечиш конкурентноздатність нових товарів чи послуг ( це прогнозування неіснуючих товарів на неіснуючому ринку при відсутності інформації про плани конкурентів). Інструментом для вирішення цього складного завдання є маркетинг.

На другому етапі життєвого циклу ОПІВ необхідно відповісти, принаймні, на два принципових запитання:

треба зробити вибір між відкритою правовою охороною ОПІВ і його охороною в режимі комерційної таємниці. З точки зору управління пріоритетним є збереження ОПІВ у режимі комерційної таємниці. При цьому треба ретельно зважити всі "за" і "проти" стосовно;того чи іншого варіанту;

якщо прийнято рішення про набуття права на ОПІВ, то отримання охоронного документа (патенту чи свідоцтва) необхідно приурочити до моменту виходу товару на ринок. Типовою помилкою є передчасне патентування розробки, що дає змогу конкурентам ознайомитися з нею задовго до виведення товару на ринок і здійснити упереджуючі заходи.

Важливим завданням управління на третьому етапі є створення "портфеля" інтелектуальної власності на підприємстві, який зможе комплексно захистити основну продукцію власника на ринку. При цьому важливо не випускати з поля зору інтелектуальну власність конкурентів.

Що стосується захисту прав на ОПІВ, то бажано вибрати оптимальну патентну стратегію. З одного боку, важливо найбільш надійно захистити від конкурентів свою продукцію на ринку, а з другого - забезпечити її патентну чистоту з тим, щоб не порушувати права на інтелектуальну власність, що належить іншим. Захист прав інтелектуальної власності є вельми дорогою процедурою, тому вже на першому етапі життєвого циклу ОПІВ необхідно передбачити кошти на покриття витрат, пов'язаних з можливим захистом.

На перший погляд здається незвичною постановка питання про управління інтелектуальною власністю на стадії утилізації, тому що не зрозуміло, як можна утилізувати взагалі нематеріальний актив, яким є інтелектуальна власність. Під утилізацією будемо розуміти використання інтелектуальної власності після того, як сплине юридичний строк дії прав на ОПІВ або цей строк не закінчився, але закінчилася дія ліцензійного договору, предметом якого є ОПІВ, або буде замінена технологія на виробництві, в якій використовується ОПІВ. У всіх цих випадках необхідно передбачити наслідки, а також прийняти рішення про найбільш ефективне подальше використання ОПІВ.

 

< Попередня   Наступна >