48

---

РОЗДІЛ III

Суспільно-політичний лад і право в українських землях у складі євразійських державних утворень

Панування монгольської орди на південно-західних зем­лях Руси-України призвело до поступового економічного за­непаду удільних князівств-держав (Київського, Чернігівсько­го, Переяславського, Володимиро-Волинського та Галицького), чим скористалися Королівство Польське, Велике князівство Литовське, Угорське Королівство, Кримське ханство, Моско-вія та інші держави.

1349 р. здобиччю Королівства Польського стала Галичина, а 1377-го — частина Західної Волині. Галичина спершу ма­ла обмежену автономію, але 1434 р. була повністю інкорпо­рована до складу Королівства Польського й разом із Львівсь­кою та Перемишльською землями перетворена на «Руське воєводство».

Землі Північної Буковини тоді ж потрапили під владу Угор­щини, а 1359 р. — Молдавії. В середині XVI ст. Північна Буко­вина разом з Молдавією опинилася під владою Туреччини.

З фактичним розпадом 1453 р. внаслідок турецької неволі Угорського Королівства західна частина залежного від нього Закарпаття підпала під владу імперії Габсбургів, а східна — Трансільванії.

Крим і Північне Причорномор'я, що було частиною мон­гольської держави, після розгрому Тімуром Золотої орди 1385 р. увійшли до новоствореної кочовою знаттю держави, 1443 р. в ході тривалої боротьби феодальних угруповань пере­могу здобув Хаджі-Гірей. Він заснував незалежне Кримське ханство. Це ханство спершу вступило в союз з Литвою, а 1475 р. — з Османською імперією.

Основна ж частина політичне роз'єднаних земель Руси-України опинилася (внаслідок шлюбів і військових союзів, а також експансії з боку литовських князів династії Гедимі-новичів) у складі Великого князівства Литов

ського. В 70-х рр. XVI ст. чи не всі ці землі було визволено під проводом великого князя Ольгерда від ординських ханів.

Литовці не міняли укладу життя у приєднаних українських землях, якими за князювання Ольгерда управляли члени його родини. Більше того, устрій і право Руси-України стали взір­цем у подальшій розбудові Великого князівства Литовського.

У Північно-Східній Русі землі згуртовувало Московське князівство, що неабияк зміцніло за князювання Дмитра Івано­вича, прозваного Донським. Як і попередники, його наступ­ники, вступивши у політичне протиборство з Великим князів­ством Литовським і Кримським ханством, прагнули об'єднати навколо Москви всі землі Київської Русі. В цьому проти­борстві Москва взяла гору. Тим-то, а також у зв'язку з агресією Тевтонського ордену литовська керівна верхівка змушена була укласти низку уній з Польщею (1385,1413,1569 рр.), внаслідок чого Велике князівство Литовське і Польща об'єдналися в єдину державу — Річ Посполиту Польську, до якої увійшли й українські землі Південно-Західної Русі.

Попри все це, у XIV— XVII ст. не припинявся процес роз­витку української народності.

 

< Попередня   Наступна >