Сімейне право

Шлюбно-сімейні відносини в Україні регулювалися Дек­ретом РНК УСРР «Про цивільний шлюб і про запровадження книг запису актів громадянського стану» від 20 лютого 1920 р. Цей декрет мав відмінити церковне вінчання. Він встановлю­вав найважливіші правила укладення шлюбу, зокрема прин­цип свободи й добровільності, містив перелік перешкод (мі­німальний шлюбний вік, кровна спорідненість, перебування в іншому шлюбі, психічна хвороба), відкидав релігійні обме­ження при виборі прізвища, а також визначав процедуру дер­жавної реєстрації шлюбу в органах ЗАГСу.

31 травня 1926 р. сесія ВУЦВК прийняла Кодекс законів про родину, опіку, подружжя і про акти громадянського стану. Він складався з п'ятьох основних розділів: 1) про сім'ю; 2) про опіку й опікування; 3) про шлюб; 4) про зміну громадянами своїх прізвищ та імен; 5) про визнання особи безвісно відсут­ньою або померлою. Цей кодекс за змістом в основному збігався з сімейними кодексами союзних республік.

У ст. 1 Сімейного кодексу УСРР було сформульовано заса­ди тогочасних сімейних відносин, права й обов'язки дітей щодо батьків, а відтак, і батьків стосовно дітей. За останніми зберігалися всі права незалежно від того, чи перебували їхні батьки в момент запліднення або народження дитини в шлюбі чи ні.

Кодекс детально регламентував особисті й майнові права батьків та їхніх дітей, а також порядок судового встановлення позашлюбного батьківства: протягом року від дня повідом­лення ЗАГСу особа, вказана матір'ю як батько, могла пору­шити в суді спір про правдивість заяви матері дитини (з одно­часним повідомленням про це в органи ЗАГСу) й пред'явити відповідні докази на підтвердження своєї заяви. З винесенням рішення про визнання батьком позашлюбної дитини особи, вказаної матір'ю, суд зобов'язував цю особу брати участь у витратах, пов'язаних з ут

Цим кодексом уперше запроваджувався інститут усинов­лення як захід, спрямований на забезпечення інтересів малолітніх і неповнолітніх дітей, що потребують домашнього виховання.

Також визначалися умови вступу в шлюб: відповідний вік (для чоловіків становив 18 років, для жінок — 16 років), від­сутність психічної хвороби, неперебування в іншому зареє­строваному шлюбі.

Регламентувалися питання про розлучення. Воно визнава­лося можливим як за згодою подружжя, так і за бажанням одного з них.

Окреслювалось правове регулювання подружнього майна:

добро, надбане сумісною працею за час шлюбу, вважалося спільною власністю подружжя, все інше становило окрему власність кожного з них.

Визначався порядок отримання аліментів. Такого права набував один з подружжя у разі настання непрацездатності до шлюбу, під час шлюбу або не пізніше як через рік після роз­лучення.

Сімейний кодекс УСРР 1926 р. залишався чинним і в повоєнний період. Щоправда, низка його статей (особливо в розділах про шлюб і про сім'ю) зазнала суттєвих змін і допов­нень у зв'язку з прийняттям двох союзних правових актів: пос­танови ЦВК і РНК СРСР від 27 червня 1936 р. «Про заборону абортів, збільшення матеріальної допомоги породіллям, вста­новлення державної допомоги багатодітним сім'ям, розши­рення мережі пологових будинків, дитячих ясел і садків, посилення кримінальної відповідальності за несплату алімен­тів та про деякі зміни в законодавстві про розлучення» і Указ Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1944 р. «Про збільшення державної допомоги вагітним жінкам, багатодіт­ним і одиноким матерям, посилення захисту материнства і дитинства, про встановлення почесного звання «Мати-ге­роїня», ордена «Материнська слава» й «Медалі материнства».

Таким чином, право СРСР сприяло становленню тоталі­тарного режиму, втіленню в життя сталінської моделі побу­дови соціалізму, забезпечувало пріоритет держави над сус­пільством, перетворюючи людей на гвинтики бездушної державної машини, яка, ставши гнобителем широких на­родних мас, дбала про ліквідацію і подальше недопущення приватної власності, нав'язувала офіційну ідеологію і мораль, грубо порушувала конституційні права й свободи громадян, норми міжнародного права, загальнолюдські принципи гума­нізму. Беззаконня і сваволя не обминули жодної з радянських соціалістичних республік. Масові арешти, переселення народів, табори, спецпоселення, тюрми, колонії для неповноліт­ніх — усе це ганебні сторінки діяльності командно-адміні­стративної системи.