102

---

§ 2. Державна підтримка підприємництва

З метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і порядку, передбачених законодавством, надають підприємцям земельні ділянки, передають державне майно, необхідне для здійснення підприємницької діяльності; сприяють їм в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування, підготовці кадрів; стимулюють модернізацію технологій, інноваційну діяльність, освоєння підприємцями нових видів продукції та послуг.

Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємців. Вилучення нею або органами місцевого самоврядування в підприємця основних і оборотних фондів, іншого майна допускається лише на підставах і в порядку, передбачених законодавством.

Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього, вживаються заходи по удосконаленню відповідної нормативної бази.

Державний комітет України з питань регуляторної політики і підприємництва здійснює аналіз нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади, рішень голів місцевих державних адміністрацій нормативно-правового характеру з питань підприємницької діяльності з метою зменшення надмірного державного регулювання. Рішення Комітету з питань розвитку підприємництва є обов’язковим для виконання.

Про державну підтримку малого підприємництва йдеться в Указі Президента України під такою ж назвою від 12 травня 1998 року. Згідно з ним державна підтримка малого підприємництва здійснюється відповідно до державної та регіональної програм. Ці програми спрямовуються на реалізацію таких основних заходів, як удосконалення нормативно-правової бази з питань розвитку і підтримки малого підприємництва, створення бізнес-інкубаторів

, консультаційних та інформаційних систем тощо.

Фінансове забезпечення програм підтримки малого підприємництва здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, позабюджетних коштів, у тому числі коштів, одержаних від приватизації державного майна, та інших джерел фінансування.

Згідно з Указом суб’єктами малого підприємництва вважаються зареєстровані у встановленому порядку фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, а також юридичні особи - суб’єкти підприємництва будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період не перевищує 50 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує одного мільйона гривень.

Для координації взаємодії в різних сферах діяльності суб’єкти малого підприємництва мають право утворювати на добровільній основі об’єднання за галузевими, територіальними та іншими ознаками.

Указом установлено, що для суб’єктів малого підприємництва з середньообліковою чисельністю працюючих за звітний період до десяти осіб включно і обсяг виручки яких не перевищує двохсот п’ятидесяти тисяч гривень (мікропідприємство), може застосовуватися спрощена система оподаткування та звітності.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності передбачає сплату єдиного податку; сплату фізичними особами-підприємцями замість податків і обов’язкових платежів вартості патенту на зайняття певним видом діяльності; застосування спрощеної форми ведення документів бухгалтерського обліку та звітності.

Така система була запроваджена з 1 січня 1999 року Указом Президента України від 3 липня 1998 року. Згідно з ним ставка єдиного податку для фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності залежно від її виду та місця здійснення і не може становити менше двадцяти гривень та більше двохсот гривень за календарний місяць.

У разі, коли фізична особа - суб’єкт підприємницької діяльності здійснює кілька видів такої діяльності, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, вона отримує одне свідоцтво і сплачує єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. А якщо підприємець займається підприємницькою діяльністю з використанням найманої праці або за участю членів своєї сім’ї, розмір єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суб’єкти підприємницької діяльності – юридичні особи нарівні з діючою системою оподаткування можуть самостійно обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком. При цьому спосіб оподаткування обирається один раз і залишається незмінним протягом звітного року. Ставка єдиного податку для них встановлюється в розмірі шести відсотків обсягів виручки від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг.

Таким чином, державою вживаються заходи, спрямовані в основному на підтримку малого підприємництва, але на підприємницьку форму ведення справ переходять і великі підприємства. Водночас уявлення про мету підприємницької діяльності лише як про одержання прибутку призводить до ототожнення підприємництва зі звичайним бізнесом. Проте підприємництво має характеризуватися як новий напрямок зі своїми специфічними рисами.

 

< Попередня   Наступна >