80

---

§ 6. Об`єднання підприємств

Підприємства, незалежно від форм власності, мають право об`єднувати свою господарську діяльність, створюючи для цього об`єднання підприємств. Вони утворюються у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Об`єднання підприємств утворюються на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до законодавства мають таке право. До їх складу можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об`єднання підприємств, утворені на території інших держав. Вони утворюються на визначений строк або як тимчасові об`єднання.

Об`єднання підприємств наділяються правами юридичної особи, а підприємства, що входять до складу об`єднання, зберігають цей статус.

Залежно від порядку заснування об`єднання підприємств функціонують як господарські об`єднання, що утворюються на добровільних засадах за ініціативою самих підприємств, незалежно від їх виду, або як державні чи комунальні господарські об`єднання. Перші діють на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками, а другі – на основі рішення про їх утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про їх утворення.

Державне чи комунальне господарське об`єднання утворюється за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законодавством випадках, рішенням міністерств чи інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об`єднання, або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.

Підприємства, що входять до складу об’єднань, вправі добровільно вийти з об`єднання за умов, зазначених в

законі і договорі про створення об`єднання чи в його статуті, делегувати частину своїх повноважень та повертати ці повноваження в порядку, визначеному установчими документами об`єднання; одержувати частину прибутку від спільної діяльності; мати інші права, обумовлені установчими документами об`єднання.

Підприємства можуть об`єднуватися в галузеві, міжгалузеві, регіональні та міжрегіональні господарські асоціації, концерни, корпорації, консорціуми та інші об`єднання.

Асоціація (від лат. аssotiatio – з’єднання, зв’язок) – це договірне об`єднання підприємств, яке створюється з метою постійної координації господарської діяльності, поглиблення спеціалізації і розвитку кооперації виробництва, організації спільних виробництв на засадах об`єднання своїх фінансових і матеріальних ресурсів для задоволення власних потреб або виробництва продукції, робіт, послуг для реалізації третім особам. При створенні господарської асоціації централізується одна або декілька виробничо-господарських і управлінських функцій. Господарська асоціація, за рішенням учасників, може представляти їх інтереси у відносинах з третіми особами.

Корпорація (від пізньолат. corporatio – об’єднання, співтовариство) є теж договірним об`єднанням, створеним на засадах поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам правління корпорації.

Концерн (від англ. concern) – причетність, відношення) – це таке об`єднання підприємств, яке здійснює спільну діяльність на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників з централізацією функцій науково-технічного та виробничого розвитку, а також інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Підприємства – учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень і функцій, у тому числі по представленню їх інтересів у відносинах з третіми особами.

Консорціум відрізняється від інших видів об`єднань тимчасовим характером об`єднання коштів підприємств для досягнення спільної мети (вирішення конкретних завдань, реалізації цільових програм та проектів –науково-технічних, будівельних тощо). Після виконання поставленого завдання консорціум припиняє свою діяльність.

Господарські об`єднання мають вищі органи управління (загальні збори учасників) і утворюють виконавчі органи, передбачені їх статутом.

Вищий орган затверджує статут об`єднання; вирішує питання про прийняття нових учасників та виключення учасників з його складу; вирішує фінансові та інші питання відповідно до установчих документів. Виконавчий орган, колегіальний чи одноособовий, що утворюється загальними зборами, вирішує питання поточної діяльності, які відповідно до статуту або договору віднесені до його компетенції.

Управління державним чи комунальним об`єднанням здійснюють правління об`єднання і генеральний директор, який призначається на посаду та звільняється органом, що прийняв рішення про утворення об`єднання.

Здійснення управління поточною діяльністю об`єднання може бути доручено адміністрації одного з підприємств (головного підприємства) на умовах, передбачених установчими документами відповідного об`єднання.

Учасники об`єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо).

Господарське об`єднання може утворювати за рішенням його вищого органу унітарні підприємства, філії, представництва.

Певні особливості, які відрізняють їх від інших об`єднань, мають промислово-фінансові групи, що створюються відповідно до Закону України від 21 листопада 1995 року “Про промислово-фінансові групи в Україні”. До них можуть входити промислові, сільськогосподарські та інші підприємства, банки, наукові і проектні установи, інші організації всіх форм власності, в тому числі і іноземні, що мають на меті отримання прибутку. Вони створюються за рішенням уряду України на певний термін з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міждержавними договорами, а також виробництва кінцевої продукції.

Промислово-фінансова група складається з головного підприємства цієї групи, яке виготовляє кінцеву продукцію, здійснює її збут, сплачує податки і офіційно представляє інтереси групи в Україні та за її межами, та інших учасників групи.

Інші учасники промислово-фінансової групи – це підприємства, банки, наукові і проектні установи, організації чи іноземні підприємства, що входять до складу цього об`єднання, виробляють проміжну продукцію або надають банківські послуги учасникам і головному підприємству і мають на меті одержання прибутку.

Входячи до складу промислово-фінансової групи, головне підприємство, інші її учасники зберігають статус юридичної особи, а промислово-фінансова група в цілому цим статусом не наділяється. Право діяти від її імені має виключно головне підприємство.

Головне підприємство та інші учасники промислово-фінансової групи укладають Генеральну угоду про спільну діяльність по виробництву кінцевої продукції, за якою всі учасники зберігають незалежність у здійсненні виробничої, господарської і фінансової діяльності. Генеральна угода підлягає затвердженню постановою Кабінету Міністрів України.

Головним підприємством промислово-фінансової групи не може бути торговельне підприємство, транспортне, підприємства у сфері громадського харчування, побутового обслуговування населення, матеріально-технічного постачання, банк, фінансова-кредитна установа.

Порядок створення, реорганізації та ліквідації промислово-фінансової групи визначається законодавством.

Господарським кодексом та іншими законодавчими актами регламентується і діяльність асоційованих підприємств та холдингових компаній.

Асоційовані підприємства – це група суб`єктів господарювання, пов`язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою чи вирішальною.

Проста залежність виникає в разі, коли одне з них має можливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством, які повинні прийматися відповідно до закону та/або установчих документів цього підприємства кваліфікованою більшістю голосів. А вирішальна залежність виникає тоді, коли між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України.

Суб`єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства, визначається холдинговою компанією. Якщо з вини останнього дочірнім підприємством було укладено і здійснено невигідні для нього угоди або операції, то контролююче підприємство повинно компенсувати завданні йому збитки. З вини контролюючого підприємства дочірнє підприємство може опинитися і в стані банкрута. У цьому разі субсидіарну відповідальність перед його кредиторами нестиме контролююче підприємство.

 

< Попередня   Наступна >