Підручники Господарське право ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО (ПРАВО Порядок укладання договору перевезень, сторони в договорі, їх права та обов’язки. Особливості приймання вантажів від залізничного і автомобільного транспорту.Порядок укладання договору перевезень, сторони в договорі, їх права та обов’язки. Особливості приймання вантажів від залізничного і автомобільного транспорту.
| Господарське право - ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО (ПРАВО |
Порядок укладання договору перевезень, сторони в договорі, їх права та обов’язки. Особливості приймання вантажів від залізничного і автомобільного транспорту.
Відповідно до ч 1 ст. 307 та ч. 1 ст. 909 ЦК України договором перевезення вантажу є договір, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Цей вид договорів укладається, як і інші господарські договори, в письмовій формі, до якої пред'являються спеціальні вимоги. Так, згідно із ч. 2 ст. 307 ГК та ч. 3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Перевізник зобов'язаний забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Сторони договору: перевізник та відправник, проте участь у виконанні договірних зобов'язань (однією із зобов'язаних сторін) є отримувач вантажу - особа, визначена відправником, яка може і не брати участі в укладенні договору перевезення вантажу, однак повинна мати договірні відносини з відправником (скажімо, бути покупцем за договором поставки, укладеним з відправником).
Договір про перевезення вантажу є реальним (він вважається укладеним у момент здачі вантажу транспортній організації для перевезення), сплатним та двостороннім.
Особливості цього виду договору полягають не лише в його предметі, айв наявності інших специфічних ознак. Насамперед, це особливий суб'єктний склад - од
Правові основи ліцензування перевезення вантажів визначено статтями 12, 14 Господарського кодексу України. Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
Здійснення перевезень (окремими видами транспорту) можливе й індивідуальними підприємцями, які отримали відповідні ліцензії, сертифікати та дозволи (хоча перевезення значних вантажів на систематичній основі, на значні відстані та з використанням кількох видів транспорту більше відповідає можливостям транспортних підприємств, ніж індивідуальних підприємців, що пов'язано зі складністю організації перевезень).
Транспортні кодекси та статути встановлюють специфічні вимоги до перевізників на залізничному, повітряному, морському та внутрішньому водному транспорті, аналіз положень яких дозволяє визначити особливість правового статусу цих перевізників:
повітряним вантажним перевізником є такий суб'єкт господарювання, власник або судновласник повітряного судна, який здійснює експлуатацію повітряного судна для вантажних перевезень на підставі ліцензії, сертифіката експлуатанта та дозволу, що регулює доступ на ринок авіаційних перевезень;
перевізниками на залізничному транспорті вантажів є залізниці - статутні територіально-галузеві об'єднання, до складу яких входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і які, при централізованому управлінні, здійснюють перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі (ст. 1 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 р.); в Україні функціонує 6 залізниць: Південно-Західна, Придніпровська, Донецька, Львівська, Одеська, Південна;
вантажним перевізником на морському та внутрішньому водному транспорті є такий суб'єкт господарювання, судновласник або власник морського судна/судна внутрішнього плавання, який здійснює експлуатацію цього судна для вантажних перевезень морськими або внутрішніми водними шляхами на підставі ліцензії;
вантажним перевізником на автомобільному транспорті є суб'єкт господарювання (автотранспортне підприємство, індивідуальний підприємець), який на підставі отриманих ліцензій здійснює експлуатацію власних та/або орендованих транспортних засобів (автомобілів) з метою перевезення вантажів.
Відправником вантажу є зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж органу транспорту для його перевезення і якій цей вантаж належить на законних підставах.
Якщо перевезення відбуваються у прямому або прямому змішаному сполученні, договір перевезення укладає та організація, яка сама або через свої підрозділи приймає вантаж у пункті відправлення.
У відносинах перевезення беруть участь також одержувачі вантажу - зазначені у документі на перевезення вантажу юридичні чи фізичні особи, які за дорученням вантажовідправника отримують вантаж. Як правило, такі особи перебувають у договірних відносинах із відправником вантажу (купівлі-продажу, контрактації, поставки тощо).
Якщо у відносинах перевезення бере участь одержувач вантажу, договір на перевезення вантажу є договором на користь третьої особи, для якої виникають певні права (зокрема, вимагати видачі вантажу) та обов'язки (зокрема, прийняти вантаж).
Договори перевезення вантажу на певному виді транспорту можуть бути різних видів, що пов'язано з технологією перевезень тим чи іншим видом транспорту. Так, відповідно до Положення про порядок підготовки та надання інформації про вантаж для його безпечного морського перевезенню (затверджено наказом Мінтрансу України від 14.12.1998 р. № 497), договори морського перевезення вантажу залежно від виду останнього (вантажу) поділяються на такі різновиди:
договори перевезення генеральних вантажів;
договори перевезення навалочних вантажів;
договори перевезення небезпечних вантажів;
договори на ліхтерні перевезення;
договори перевезення контейнерів.
Кодекс торгового мореплавства України (статті 131, 132) розрізняє такі види договорів за критерієм сфери перевезень (всередині країни чи за її межі):
договори на каботажні перевезенні (перевезення вантажів між портами України);
договори на міжнародні перевезення (перевезення вантажів між портами України та іноземними портами).
Умови договору перевезення вантажу поділяються на універсальні (притаманні перевезенням будь-яким видом транспорту) та специфічні (характерні для перевезень певним видом транспорту).
Універсальні умови визначаються Господарським кодексом та Цивільним кодексом України, а специфічні - транспортними кодексами (статутами) чи на їх підставі - договором.
Умовами договору перевезень є:
предмет договір - надання послуг перевезення вантажу, для чого перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у передбачений договором строк (ч. 1 ст. 917 ЦК України), а відправник повинен пред'явити у встановлений строк призначений для перевезення вантаж в належній тарі та/або упаковці, замаркований відповідно до встановленим вимог (ч. 2 ст. 917 ЦК України). При порушенні однією із сторін своїх зобов'язань щодо предмета договору (надання перевізником непридатних транспортних засобів для перевезення вантажу; надання відправником вантажу в тарі та/або упаковці, що не відповідає встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу) інша сторона вправі відмовитися від виконання свого зобов'язання (перевізник - від прийняття вантажу без відповідного пакування та маркування; відправник — від непридатного для перевезення транспортного засобу);
умови перевезення вантажу зазвичай є специфічними (передбачаються транспортними кодексами (статутами) чи на їх підставі - договором); зміна цих умов вантажовідправником можлива з дотриманням встановленого (згаданими правовими документами) порядку (ч. 1 ст. 309 ГК України); проте перевізник (незалежно від виду транспортного засобу) зобов'язаний повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу; одержувач зобов'язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу (ч. 1 ст. 310 ГК України);
провізна плата (ст. 916 ГК України) встановлюється за погодженням сторін, якщо інше не встановлено актами законодавства; перевезення вантажу транспортом загального користування зазвичай здійснюється за встановленими тарифами. Роботи чи послуги, що виконуються на вимогу власника (володільця) вантажу і не передбачені тарифами, оплачуються додатково за домовленістю сторін;
завантаження та вивантажування вантажу (ст. 918 ЦК України) здійснюється відправником чи перевізником відповідно до домовленості сторін, якщо інше не передбачено транспортними кодексами та статутами; розподіл зазначених обов'язків між сторонами може здійснюватися відповідно до моделей договору на реалізацію майна (правила ІНКОТЕРМС), які застосовуються у відповідному договорі між відправником та одержувачем; строки завантаження та вивантаження встановлюються договором, якщо інше не встановлено актами законодавства; про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення належним чином оформлений документ (ч. 5 ст. 308 ГК України);
строки доставки вантажу - передбачаються в договорі за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено актами законодавства (в т. ч. транспортними статутами та кодексами); якщо договором, актами законодавства не встановлені строки доставки, то вантаж має бути доставлений у розумний термін (ч. 1 ст. 919 ЦК України);
відповідальність за порушення сторонами договірних зобов'язань:
1. відшкодування збитків (статті 224-229 ГК України, статті 923, 924 1166 ЦК України); при цьому розмір заподіяної шкоди визначається за правилами ч. 3 ст. 3і4:
(а) у разі втрата або нестачі вантажу - у розмірі вартості втраченого вантажу (втраченої частини вантажу);
(б) у разі пошкодженім вантажу — у розмірі с/ми, на яку зменшилась його вартість;
(в) у різі втрати вантажу, зданого для перевезення з оголошенням цінності,— у розмірі оголошено цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості ватажу;
2. штрафні санкції, передбачені законом (ч. 2 ст. 231 ГК України, інші акти законодавства) та договором перевезення вантажу (встановлена за домовленістю сторін);
3. оперативно-господарські санкції (притримання перевізником переданих йому для перевезення вантажів для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів - ч. 4 ст. 916; відмова відправника від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення, а також відмова перевізника від прийняття вантажу, що подається у невідповідній тарі/упаковці та/або не відповідає вимогам щодо маркування — частини 1 і 3 ст. 917 ЦК України; відмова вантажоодержувача від прийняття вантажу, що був пошкоджений під час перевезення або втратив свою якість - частини А ст. 314 ГК України.
Особливості має перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні (ст. 312 ГК України, ст. 913 ЦК України). За цим договором перевезення здійснюється від вантажовідправника до вантажоодержувача двома або більше перевізниками різних видів транспорту за єдиними перевізним документом. До цих договорів застосовуються положення ГК та ЦК щодо договорів перевезення вантажу, якщо інше не передбачено транспортними кодексами та статутами. Відносини між перевізниками під час перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні регулюються вузловими угодами, порядок укладення яких встановлюється транспортними кодексами та статутами.
Різновидом транспортного договору, що поєднує в собі і перевезення, і оренду транспортного засобу (його частини), є договір чартеру (фрахтування), відповідно до якого одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів (груп туристів, наприклад), пошти або з іншою метою, що не суперечить законодавству (ст. 912 ЦК України). Цей договір найчастіше застосовується на морському та внутрішньому водному транспорті і є комплексним (містить елементи перевезення та оренди транспортного засобу).
Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є:
1) рейсовий чартер — якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень;
2) коносамент - якщо договір не передбачає вищезгаданої умови;
3) інші письмові докази.
Договір фрахтування може бути різних типів залежно від предмета договору, хоча усталеною точкою зору щодо природи цього договору (віддзеркалена у вищезгаданих положеннях ГК та ЦК України) є ототожнення його з договором перевезення, щоправда, з наявністю другорядних кваліфікуючих ознак. Проте договори фрахтування можуть відрізнятися за комплексом ознак (предметом договору, його спрямованістю, видом документа, що підтверджує його укладення).
Так, розрізняють:
договір фрахтування судна/чартеру (є власне договором перевезення, оскільки передбачає обов'язок фрахтувальника подати фрахтівнику вантаж для перевезення, а фрахтівник зобов'язується перевезти його на зафрахтованому судні);
договір фрахтування судна на умовах тайм-чартеру (в цьому випадку перевезення вантажу є не предметом, а метою договору; перевізником вантажу в даному випадку виступає не фрахтівник, а фрахтувальник, відносини якого з відправником та одержувачем вантажу мають оформлятися договором перевезення; відтак, договір фрахтування на умовах тайм-чартеру містить переважно ознаки оренди транспортного засобу, що має використовуватися з певною метою і з дотриманням певних правил, встановлених на морському транспорті).
Чартер (фрахтування) застосовується і при повітряних перевезеннях вантажів. Відповідно до ст. 61 Повітряного кодексу за договором чартеру фрахтівник зобов'язується надати фрахтувальникові за плату всю місткість одного чи кількох повітряних суден на один або кілька рейсів для повітряного перевезення вантажів.
При прийманні вантажу від органів транспорту підприємство-одержувача відповідно до діючих на транспорті правил перевезень вантажів зобов'язано перевірити, чи забезпечено збереження вантажу при перевезенні, зокрема:
а) перевірити в належних випадках наявність на транспортних засобах (вагоні, цистерні, баржі, трюмі судна, автофургоні і т.п.) або на контейнерах пломб відправника або пункту відправлення (станції, пристані, порту), справність пломб, відтиснення на них, стан вагону, інших транспортних засобів або контейнера, наявність захисної маркіровки вантажу, а також справність тари;
б) перевірити відповідність найменування вантажу і транспортної маркіровки на ньому даним, вказаним в транспортному документі, і зажадати від органів транспорту видачі вантажу по кількості місць або вазі у всіх випадках, коли такий обов'язок покладений на них правилами, діючими на транспорті, і іншими нормативними актами.
У разі видачі вантажу без перевірки кількості місць або ваги одержувач в порядку, встановленому правилами оформлення видачі вантажів, зобов'язаний зажадати від органів транспорт, щоб на транспортному документі була зроблена відповідна відмітка.
У всіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту встановлюються пошкодження або псування вантажу, невідповідність найменування і вага вантажу і кількості місць даним, вказаним в транспортному документі, а також у всіх інших випадках, коли це передбачено правилами, діючими на транспорті, одержувач зобов'язаний зажадати від органу транспорту складання комерційного акту (відмітки на товарно-транспортній накладній або складання акту — при доставці вантажу автомобільним транспортом). При неправильній відмові органу транспорту від складання комерційного акту одержувач зобов'язаний відповідно до діючих на транспорті правил оскаржити цю відмову і провести приймання продукції в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю.
При прийомі вантажу від органів транспорту підприємство-одержувача відповідно до діючих на транспорті правил перевезень вантажів зобов'язано перевірити, чи забезпечено збереження вантажу при перевезенні, зокрема:
а) перевірити у випадках, передбачених у вказаних правилах, наявність на транспортних засобах (вагоні, цистерні, баржі, трюмі судна, автофургоні і т. п.) або на контейнері пломб відправника або пункту відправлення (станції, пристані, порту), справність пломб, відтиснення на них, стан вагону, інших транспортних засобів або контейнера, наявність захисної маркіровки вантажу і справність тари;
б) перевірити відповідність найменування вантажу і транспортної маркіровки на ньому даним, вказаним в транспортному документі;
в) перевірити, чи були дотримані встановлені правила перевезення, що забезпечують запобігання вантажу від пошкодження і псування (укладання вантажу, температурний режим, та ін.), терміни доставки, а також оглянути вантаж.
У разі отримання від органу транспорту вантажу без перевірки кількості місць, ваги і стану його одержувач в порядку, встановленому правилами оформлення видачі вантажів, зобов'язаний зажадати від органів транспорту, щоб на транспортному документі була зроблена відповідна відмітка.
При прийомі вантажу від органів транспорту одержувач у всіх випадках, коли це передбачено правилами, діючими на транспорті, зобов'язаний зажадати від органу транспорту складання комерційного акту, а при доставці вантажу автомобільним транспортом — відмітки на товарно-транспортній накладній або складання акту. При необгрунтованій відмові органу транспорту від складання вказаних вище актів одержувач зобов'язаний відповідно до діючих на транспорті правил оскаржити цю відмову і провести приймання продукції в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю.
< Попередня Наступна >