1.3. Роль держави у функціонуванні механізму правового регулювання суспільних відносин

Держава регулює найважливіші суспільні відносини, у тому числі й господарську діяльність. З метою ефективного управління цією діяльністю держава видає нормативно-правові акти, які є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання, державних органів і посадових осіб.

Основні риси державного регулювання:

Державне регулювання господарської діяльності є попе­редньою стадією реалізації економічної політики, має державно-політичний характер.

Соціальне призначення державного регулювання господар­ської діяльності полягає в організації та впорядкованості госпо­дарських відносин, учасниками яких відповідно до ст. 2 ГКУ є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компе­тенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які є засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відно­син власності.

Реалізація соціального призначення здійснюється шляхом реалізації функцій забезпечення перспективного розвитку підприєм­ництва.

Функції реалізуються із застосуванням відповідних методів.

Суб'єктом державного регулювання господарської діяль­ності є Верховна Рада України.

Об'єктом державного регулювання господарської діяльності є процеси і тенденції господарювання.

Формою відтворення державного регулювання господарської діяльності є акт регулювання (Господарський кодекс України), в який трансформується політичне рішення.

Принципи державного регулювання господарсько

принцип законності;

принцип забезпечення економічної багатоманітності та рівно­го захисту всіх суб'єктів господарювання;

принцип справедливості, добросовісності, розумності;

судовий захист прав у сфері господарювання при їх порушенні;

принцип обмеженого втручання (обмеження державного регу­лювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забез­печення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населен­ня, захисту прав споживачів і безпеки суспільства та держа­ви — абз. 3 п. 1 ст. 6 ГКУ);

захист національного товаровиробника (абз. 4 п. 1 ст. 6 ГКУ);

заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у госпо­дарські правовідносини.

Характер зв'язків держави і механізму правового регулювання зумовлений нерозривним зв'язком між державою і правом. Саме держава як апарат політичної влади здійснює через свої органи правотворчу, правозастосовчу і правоохоронну діяльність. Тому діяльність державних органів є необхідною умовою функціону­вання механізму правового регулювання господарських відносин.

У функціонуванні механізму правового регулювання господар­ських відносин особливу роль відіграє правозастосовча діяльність державних органів, яка уособлює її діяльність щодо реалізації відповідних владних повноважень. Правозастосування стає необ­хідним тоді, коли для виникнення суб'єктивних прав та юридич­них обов'язків наявності власне норми права недостатньо і постає потреба у виданні відповідними державними органами додаткових індивідуальних актів, що надають чинності механізму правового регулювання. Завдання правозастосовчої діяльності — продов­жити запрограмоване правотворчістю загальне нормативне регулю­вання за допомогою норм права. Допоміжним інструментом при цьому є індивідуальна регламентація, що здійснюється за допомо­гою актів застосування права і виявляється в уточненні реального правового положення суб'єктів. Отже, правозастосовча діяль­ність держави доповнює процес правового регулювання, ство­рюючи можливості для реалізації прав і обов'язків суб'єктів госпо­дарювання, якщо постає потреба в додаткових індивідуальних актах державних органів. Так, конституційною нормою закріп­лено право громадян займатися підприємницькою діяльністю ("ко­жен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом" — ст. 42 Конституції України). Але для реалізації цього права потрібно мати видані державними органами відповідні інди­відуальні акти, що регламентують порядок набуття цього права згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб — підприємців" від 15 травня 2003 р.