186

---

Глава 2. Держава і органи місцевого самоврядування як учасники сфери господарювання

2.1. Участь держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в господарській діяльності

Будь-яка держава повинна надавати певні гарантії суб'єктам підприємницької діяльності. В Україні державні гарантії поділя­ються на загальні й майнові. Загальні полягають у тому, що держава гарантує всім підприємцям незалежно від вибраних ними організаційних форм підприємницької діяльності рівні права і створює рівні можливості доступу до матеріально-технічних, фі­нансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресур­сів. Держава законодавчо забезпечує також свободу конкуренції між підприємцями, захищаючи споживачів від проявів недобро­совісної конкуренції і монополізму в будь-яких сферах підприєм­ницької діяльності.

Майнові гарантії передбачають недоторканність майна і забез­печення захисту права власності підприємця. Вилучення держа­вою у підприємця його основних та оборотних фондів й іншого використовуваного ним майна забороняється, за винятком випад­ків, передбачених законодавчими актами України.

Збитки, заподіяні підприємцеві внаслідок порушення громадя­нами, юридичними особами і державними органами його майнових прав, що захищаються законом, відшкодовуються підприємцеві згідно з чинним законодавством.

З метою створення сприятливих організаційних і економічних умов для розвитку підприємництва держава на умовах і в поряд­ку, передбачених чинним законодавством, надає підприємцям земельні ділянки, передає їм державне майно (виробничі та нежилі приміщення, законсервовані об'єкти, невикористовуване устатку­вання), необхідне для здійснення ними підприємницької діяль­ності; сприяє організації матеріально-технічного забезпечення й інформаційного обслуговування пі

дприємців, підготовці й перепід­готовці кадрів; здійснює первісне облаштування неосвоєних тери­торій об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з подаль­шим їх продажем або переданням їх у кредит підприємцям; стиму­лює за допомогою економічних важелів модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння нових видів продукції і послуг; надає підприємцям цільові кредити й інші види допомоги.

Як зазначалося, держава регулює найважливіші суспільні відно­сини, до яких належить і господарська діяльність. Органи дер­жавної влади та органи місцевого самоврядування, що наділені господарською компетенцією, є учасниками відносин у сфері госпо­дарювання (ст. 2 ГКУ). Важливо розмежовувати поняття "учас­ник господарювання" і "суб'єкт господарювання" з метою усунення подальшої плутанини цих понять. Так, відповідно до ч. 1 ст. 8 ГКУ держава, органи державної влади та органи місцевого само­врядування не є суб'єктами господарювання. Відповідно до цього органи державної влади та органи місцевого самоврядування беруть участь у господарській діяльності, але не є суб'єктами господа­рювання. Рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування з фінансових питань, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, а також з адміністративних та інших відносин управління, крім органі­заційно-господарських, в яких орган державної влади або орган місцевого самоврядування є суб'єктом, що наділений господар­ською компетенцією, приймаються від імені цього органу і в межах його владних повноважень. Господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної уста­нови. Держава, органи державної влади та органи місцевого са­моврядування в господарській діяльності можуть брати безпосе­редню участь лише на підставі, у межах повноважень та у спо­сіб, що визначені законами України.

Втручання державних органів у господарську діяльність під­приємців забороняється, якщо вона не торкається передбачених законодавством України прав державних органів, пов'язаних зі здійсненням контролю за діяльністю підприємців.

Державні органи і службові особи можуть давати підприєм­цям вказівки тільки відповідно зі своєю компетенцією, встановле­ною законодавством. У разі видання державним або іншим орга­ном акта, що не відповідає його компетенції або вимогам зако­нодавства, підприємець має право звернутися до суду або до арбіт­ражу із заявою про визнання такого акта недійсним.

Не допускається прийняття державними органами актів, що ставлять у привілейоване становище суб'єктів підприємницької діяльності однієї з форм власності щодо суб'єктів підприємни­цької діяльності інших форм власності.

 

< Попередня   Наступна >