186

---

2.9. Особливості управління господарською діяльністю в державному секторі економіки

Згідно зі ст. 22 ГКУ держава здійснює управління державним сектором економіки відповідно до засад внутрішньої і зовнішньої політики.

Суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує дер­жаві право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Повноваження суб'єктів управління в державному секторі еко­номіки — Кабінету Міністрів України, міністерств, інших орга­нів влади та організацій щодо суб'єктів господарювання — визна­чаються законом.

Законом можуть бути визначені види господарської діяльності, які мають право здійснювати виключно державні підприємства, установи і організації.

Держава реалізує право державної власності в державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів гос­подарювання, які належать до цього сектора і здійснюють діяль­ність на основі права господарського відання або права операти­вного управління.

Правовий статус окремого суб'єкта господарювання в держав­ному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог ГКУ та інших законів України. Відносини органів управління з названими суб'єктами госпо­дарювання в передбачених законом випадках можуть здійсню­ватися на договірних засадах.

Держава застосовує до суб'єктів господарювання в держав­ному секторі економіки всі передбачені ГКУ засоби державного регулювання господарської діяльності з урахуванням особливос­тей прав

ового статусу цих суб'єктів.

Законом встановлюються також особливості здійснення анти-монопольно-конкурентної політики та розвитку змагальності в державному секторі економіки, які повинні враховуватися при формуванні відповідних державних програм.

Процедура визнання банкрутом застосовується до державних підприємств з урахуванням вимог гл. 23 "Визначення суб'єкта підприємництва банкрутом" ГКУ. Так, у ч. 3 ст. 209 "Неспро­можність суб'єкта підприємництва" ГКУ визначається, що суб'єк­том банкрутства (банкрутом) може бути лише суб'єкт підприєм­ницької діяльності. Не можуть бути визнані банкрутом казенні підприємства, а також відокремлені структурні підрозділи госпо­дарської організації. Щодо банкрутства державних комерційних підприємств законом передбачаються додаткові вимоги та гаран­тії права власності українського народу. У ч. 4 ст. 211 "Заходи щодо запобігання банкрутству суб'єктів господарювання" ГКУ встановлено, що досудова санація державних підприємств здійс­нюється за рахунок бюджетних коштів, обсяг яких встановлю­ється законом про Державний бюджет України. Умови здійснен­ня досудової санації державних підприємств за рахунок інших джерел фінансування погоджуються з органом, наділеним госпо­дарською компетенцією щодо боржника, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У ч. 1 ст. 214 "Державна полі­тика з питань банкрутства" ГКУ визначається, що державну політику із запобігання банкрутству, забезпечення умов реаліза­ції процедур відновлення платоспроможності суб'єкта підприєм­ництва або визнання його банкрутом щодо державних підпри­ємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, а також суб'єктів підприємництва інших форм власності в передбачених законом випадках здійснює орган державної влади з питань банкрутства. У ч. 3 ст. 217 ГКУ передбачено, що процедури, передбачені для неплатоспроможних боржників, не застосовуються до казенних підприємств. До державних підприємств, які відповідно до зако­ну не підлягають приватизації, зазначені процедури застосовуються в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у вста­новленому порядку з переліку об'єктів, що не підлягають прива­тизації.

Органам управління, які здійснюють організаційно-господар­ські повноваження стосовно суб'єктів господарювання держав­ного сектора економіки, забороняється делегувати іншим суб'єк­там повноваження щодо розпорядження державною власністю і управління діяльністю суб'єктів господарювання, за винятком делегування названих повноважень відповідно до закону орга­нам місцевого самоврядування та в інших передбачених закона­ми випадках.

 

< Попередня   Наступна >