215

---

Глава 6. Правове регулювання відносин суб'єктів господарювання щодо стандартизації та сертифікації

6.1. Відносини суб'єктів господарювання, пов'язані з діяльністю у сфері стандартизації та застосуванням її результатів

Закон України "Про стандартизацію" від 17 травня 2001 р. регулює відносини, пов'язані з діяльністю у сфері стандартизації та застосуванням її результатів, і поширюється на суб'єкти гос­подарювання незалежно від форм власності та видів діяльності, органи державної влади, а також на відповідні громадські орга­нізації (ст. 2 Закону). Дія зазначеного Закону не поширюється на ядерні матеріали, фармацевтичну продукцію, стандарти медич­ного обслуговування, бухгалтерського обліку, освіти, а також інші соціальні стандарти, сфера дії яких встановлюється відпо­відними законами.

Стандартизація — це діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування в певній сфері, результатом якої є підви­щення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву.

Міжнародною є стандартизація, що здійснюється на міжна­родному рівні і участь у якій відкрита для відповідних органів усіх країн.

Регіональною вважається стандартизація, що здійснюється на відповідному регіональному рівні й участь у якій відкрита для відповідних органів країн певного географічного або еконо­мічного простору.

Національною називається стандартизація, що здійснюється на рівні однієї країни.

Орган стандартизації — це визнаний на національному, регіо­нальному чи міжнародному рівні орган, що з

аймається стандар­тизацією і основними функціями якого є розробка, схвалення чи затвердження стандартів.

Нормативним є документ, що встановлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх ре­зультатів. Цей термін охоплює такі поняття, як "стандарт", "ко­декс усталеної практики" та "технічні умови".

Консенсус — загальна згода, що характеризується відсутністю заперечень із суттєвих питань у більшості заінтересованих сторін і досягається в результаті процедури, спрямованої на врахуван­ня думки всіх сторін та зближення розбіжних точок зору.

Стандарт — документ, що встановлює для загального і бага­торазового застосування правила, загальні принципи або ха­рактеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості в пев­ній галузі, розроблений у встановленому порядку на основі кон­сенсусу.

Міжнародними та регіональними є стандарти, прийняті відпо­відно міжнародним та регіональним органом стандартизації.

Національними стандартами вважаються державні стандарти України, прийняті центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації та доступні для широкого кола користувачів.

Кодекс усталеної практики (звід правил) — документ, що містить практичні правила чи процедури проектування, виго­товлення, монтажу, технічного обслуговування, експлуатації об­ладнання, конструкцій чи виробів. Кодекс усталеної практики може бути стандартом, частиною стандарту або окремим доку­ментом.

Технічні умови — документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.

Технічний регламент — нормативно-правовий акт, який прий­мається органом державної влади і встановлює технічні вимоги до продукції, процесів чи послуг безпосередньо або через поси­лання на стандарти чи відтворює їх зміст.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про стандартизацію" об'єк­тами стандартизації є продукція, процеси та послуги, зокрема матеріали, складові обладнання, системи, їх поєднання, правила, процедури, функції, методи чи діяльність.

Мета стандартизації в Україні — забезпечити безпеку для життя і здоров'я людей, тварин, рослин, а також майна та охоро­ни довкілля, створення умов для раціонального використання всіх видів національних ресурсів та відповідності об'єктів стан­дартизації своєму призначенню, сприяння усуненню технічних бар'єрів у торгівлі.

Державна політика у сфері стандартизації базується на таких принципах (ст. 5 Закону України "Про стандартизацію"):

забезпечення участі фізичних і юридичних осіб в розробці стан­дартів та вільного вибору ними видів стандартів при виробни­цтві чи постачанні продукції, якщо інше не передбачено зако­нодавством;

відкритості та прозорості процедур розробки і прийняття стан­дартів з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;

доступності стандартів та інформації щодо них для користу­вачів;

відповідності стандартів законодавству;

адаптації до сучасних досягнень науки і техніки з урахуванням стану національної економіки;

пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних та регіональних стандартів;

дотримання міжнародних та європейських правил і процедур стандартизації;

участі в міжнародній (регіональній) стандартизації.

 

< Попередня   Наступна >