7.2. Правові засади діяльності природних монополій

Стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку ефективніше за відсутності конкуренції внаслідок техноло­гічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшен­ням витрат виробництва на одиницю продукції в міру збільшен­ня обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами господарювання, не можуть бути замінені у спожи­ванні іншими, у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку меншою мірою залежить від зміни цін на такі товари, ніж попит на інші товари (послуги), вважається природною монополією. Таке визначення природних монополій міститься в ч. 1 ст. 28 ГКУ та в ч. 1 ст. 1 Закону України "Про природні монополії" від 20 квітня 2000 р.

Суб'єктами природної монополії можуть бути суб'єкти госпо­дарювання будь-якої форми власності (монопольні утворення), які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.

Законом України "Про природні монополії" визначаються сфери діяльності суб'єктів природних монополій, органи державної влади, місцевого самоврядування, інші органи, які регулюють діяльність зазначених суб'єктів, а також інші питання регулю­вання відносин, що виникають на товарних ринках України, які перебувають у стані природної монополії, і на суміжних рин­ках за участі суб'єктів природних монополій.

Мета зазначеного Закону — забезпечити ефективність функціо­нування ринків, що перебувають у стані природної монополії, на основі збалансування інтересів суспільства, суб'єктів природних монополій та споживачів їх товарів.