193

---

Глава 9. Господарська комерційна діяльність. Правові засади підприємницької діяльності

9.1. Підприємництво як вид господарської діяльності

Основним законодавчим актом, що регулює стан і розвиток підприємництва в Україні, є Господарський Кодекс України. Цей Кодекс відповідно до Конституції України встановлює правові основи господарської діяльності (господарювання), що базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм влас­ності, визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) грома­дянами і юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва і його державної підтримки.

У ст. 42 ГКУ визначається: підприємництво — це самостій­на, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підпри­ємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результа­тів та одержання прибутку.

Матеріальну базу підприємницької діяльності становить влас­ність. Власник має право використовувати належне йому майно (будівлі, споруди, будинки, засоби виробництва, виготовлену продукцію, транспортні засоби, грошові кошти, цінні папери тощо) для здійснення підприємницької діяльності. При цьому всім влас­никам забезпечуються рівні умови реалізації своїх прав.

Залежно від форми власності розрізняють підприємництво дер­жавне, колективне і приватне.

Державне підприємництво — це діяльність державних під­приємств, що випускають товари і послуги, необхідні для розвитку національної економіки.

Приватне підприємництво ґрунтується на власності окремих громадян України з правом наймання робочої сили.

Колективне під

приємництво ґрунтується на власності трудо­вого колективу, іншого статутного товариства, громадської і релі­гійної організації.

Що ж до форм підприємництва, то в малому бізнесі переважає приватний бізнес, а у великому і середньому, зважаючи на світо­вий досвід, пріоритет повинен надаватися формам бізнесу, що базуються на обмеженій матеріальній відповідальності його учас­ників.

Оскільки будь-яка економічна діяльність пов'язана з типови­ми фазами відтворювального циклу (виробництво — обмін — розподіл — споживання), розрізняють такі види підприємницької діяльності: виробничу, фінансову і комерційну.

Виробниче підприємництво поширюється здебільшого на ви­робництво і споживання товарів та послуг і здійснюється на виробничих підприємствах та організаціях.

Комерційне підприємництво поширюється на обмін, розподіл і споживання товарів та послуг і здійснюється у сфері торгівлі, на товарних біржах.

Фінансове підприємництво поширюється на обіг і обмін вар­тостей, тобто охоплює комерційні та ощадні банки, фондові бір­жі.

Найважливішим є виробничий вид підприємництва, після нього комерційний і замикає ланцюг фінансовий. Виробниче підприєм­ництво найважче, тому на сучасному етапі, коли багато бізнес­менів прагнуть швидко "зняти вершки", переважає комерційне і торгово-посередницьке підприємництво.

Підприємницька діяльність становить сукупність послідовно або паралельно здійснюваних угод, кожна з яких обмежена по­рівняно нетривалим, чітко окресленим часовим інтервалом. Уго­дою є взаємодія двох або кількох господарчих суб'єктів, які госпо­дарюють в інтересах одержання взаємної вигоди, що ґрунтується на письмовому договорі або на усній угоді.

Підприємництво здійснюється на основі принципів, які висвіт­лені у ст. 44 ГКУ, а саме:

вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяль­ності;

самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що вироб­ляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено зако­ном, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

вільного найму підприємцем працівників;

комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

вільного розпоряджання прибутком, що залишається у під­приємця після сплати податків, зборів та інших передбачених законом платежів;

самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання належної йому частки валютної ви­ручки на власний розсуд.

Умови для розвитку підприємницької діяльності:

створення законодавчої і нормативної бази (надання всім госпо­дарюючим суб'єктам гарантій щодо цілісності їх власності, створення для всіх учасників ринкових відносин рівних прав, надання повної економічної свободи тощо);

конкурентний режим господарювання;

формування елементів ринкової інфраструктури (система товар­них і фондових бірж, комерційних банків, вільний доступ до ресурсів, кредитів, інформації);

заохочення і розвиток дрібного підприємництва;

створення сприятливого економічного середовища (податкові та фінансові пільги, прямі державні дотації, фінансування ризикових проектів інноваційного характеру). Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організа­ційних формах на вибір підприємця. Порядок створення, діяль­ності, реорганізації і ліквідації окремих організаційних форм під­приємництва визначається відповідними законодавчими актами України. Якщо цей порядок спеціальним законодавством не пе­редбачений, підприємець керується Законом України "Про під­приємництво" і власним статутом.

Свобода підприємницької діяльності

Відповідно до ст. 43 ГКУ підприємці мають право без обме­жень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяль­ність, що не заборонена законом.

Особливості здійснення окремих видів підприємництва вста­новлюються законодавчими актами.

Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензу­ванню, висвітлені у гл. 2 підручника, перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюється виключ­но законом.

Здійснення підприємницької діяльності забороняється орга­нам державної влади та органам місцевого самоврядування.

Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежу­ється законом у випадках, передбачених ч. 2 ст. 64 Конституції України.

 

< Попередня   Наступна >