41.2. Зовнішньоекономічні договори (контракти)
Господарське право - Господарське право України: Підруч. для студ. |
41.2. Зовнішньоекономічні договори (контракти)
У ст. 382 ГКУ зазначається, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається в письмовій формі, якщо інше не встановлено законом або чинним міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України.
Форма зовнішньоекономічного договору (контракту) визначається правом місця його укладення. Місце укладення договору (контракту) визначається відповідно до законів України.
Форма зовнішньоекономічних договорів (контрактів) щодо земельних ділянок, будівель та іншого нерухомого майна, розташованого на території України, визначається законами України.
Права і обов'язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється законом про зовнішньоекономічну діяльність.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Законом може бути встановлений особливий порядок укладення, виконання і розірвання окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
У ст. 383 ГКУ регламентуються основні засади державної реєстрації зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
Види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що підлягають державній реєстрації, а також порядок її здійснення визначаються законом про зовнішньоекономічну діяльність та іншими прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Виконання зобов'язань, що випливають із зовнішньоекономічних договорів (контрактів), не зареєстрованих в установленому законом порядку, зумовлює застосування до суб'єктів господарювання, які порушили цю вимогу, передбачених законом адміністративно-господарських санкцій.
Митне регулювання при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності
Держава здійснює митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ст. 384 ГКУ). Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється відповідно до Митного кодексу України, закону про зовнішньоекономічну діяльність, інших законів України, Єдиного митного тарифу та чинних міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Митний контроль на території спеціальних (вільних) економічних зон регулюється окремими законами та чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, що встановлюють спеціальний правовий режим зазначених зон відповідно до розд. VIII "Спеціальні режими господарювання" ГКУ.
Принципи оподаткування при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності
Оподаткування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності має здійснюватися за такими принципами:
встановлення рівня оподаткування виходячи з необхідності досягнення та підтримання самоокупності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та забезпечення бездефіцитності платіжного балансу України;
гарантування стабільності видів і розміру податків;
встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів), а також статусу іноземних валют на території України виключно законом;
рівності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності при встановленні ставок податків;
• заохочення експорту продукції вітчизняного виробництва. Податкові пільги надаються виключно за законом, як правило, суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, які стабільно експортують наукову, наукомістку продукцію, обсяги експорту яких перевищують обсяги імпорту за фінансовий рік і становлять не менше 5 % обсягу реалізованих за фінансовий рік товарів (ст. 385 ГКУ).
Ставки податків встановлюються та скасовуються відповідно до законів про оподаткування.
Валютні рахунки суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право відкривати будь-які не заборонені законом валютні рахунки в банківських установах, розташованих на території інших держав.
Порядок відкриття валютних рахунків у банківських установах на території інших держав регулюється законодавством відповідної держави. У разі відкриття валютного рахунка в банківській установі за межами України суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності зобов'язаний повідомити про це Національний банк України не пізніше як у триденний строк. Порушення цієї вимоги зумовлює адміністративно-господарську відповідальність у порядку, встановленому законом. Відкриття валютного рахунка в установі банку за межами України суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, у статутному фонді якого є частка державного майна, здійснюється за погодженням з Фондом державного майна України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності зобов'язані надавати відомості про використання своїх валютних рахунків податковим органам у порядку, встановленому законодавством. Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності встановлюється законом (ст. 386 ГКУ).
Відповідно до ст. 387 ГКУ суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності після сплати передбачених законом податків та зборів (обов'язкових платежів) самостійно розпоряджаються валютною виручкою від здійснених ними операцій, крім випадків, визначених законом відповідно до ГКУ. Законом може бути запроваджено режим обов'язкового розподілу виручки від зовнішньоекономічних операцій в іноземній валюті між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та уповноваженими державними валютними фондами, а також порядок і розміри відрахувань іноземної валюти. Інформація про запровадження вказаного режиму має бути опублікована в офіційному друкованому органі Кабінету Міністрів України не пізніше як за два місяці до запровадження цього режиму.
Відповідно до ст. 388 ГКУ суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть одержувати в іноземних фінансових установах валютні кредити на договірній основі. При цьому умови кредитного договору не можуть суперечити законодавству України.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, у статутному фонді яких є частка державного майна, можуть укладати кредитні договори з іноземними фінансовими установами лише за згодою Фонду державного майна України.
Види майна, що не може бути предметом застави в разі одержання валютного кредиту в іноземній фінансовій установі, визначаються законом.
< Попередня Наступна >