166

---

РОЗДІЛ 12 ПРА­ВОВ­Е РЕГУЛЮ­ВАННЯ ОРЕНДИ ДЕРЖА­НОГО ТА КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА

12.1. Поняття договору оренди, її об’єкти та суб’єкти

Важливим напрямком підвищення ефективності використан­ня майна державних підприємств і організацій у сучасних умовах є передача його в оренду фізичним та юридичним особам.

Загальне поняття оренди сформульовано в ст. 283 Господарсь­кого кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України. Відповідно до цієї статті орендою визнається засноване на дого­ворі строкове платне користування майном, що необхідне орен­дареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Ви­ходячи із цього визначення, орендні відносини:

– мають виключно договірний характер і не можуть виникати на підставі планових завдань або інших адміністративно-управлінських актів;

– передбачають передачу майна у тимчасове користування;

– є платними, що забезпечується внесенням орендарем орен­додавцеві орендної плати у визначених розмірах.

Орендні відносини регулює, насамперед, Закон України “Про оренду державного та комунального майна”. Його особливість полягає в регулюванні двох груп відносин: організаційних, пов’яза­них з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх струк­турних підрозділів; майнових між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Цей закон має універсальний характер, оскільки його поло­женнями (якщо інше не передбачено законодавством та догово­ром оренди) може регулюватися оренда ма

йна інших форм влас­ності.

Для регулювання орендних відносин важливе значення ма­ють й інші акти законодавства України: Цивільний кодекс (глави 58 “Найм, оренда”, 59 “Найм, оренда житла”); Декрети КМУ від 29 грудня 1992 р. № 17-92 “Про укладення договорів оренди при­міщень підприємствами й організаціями торгівлі, громадського харчування та сфери послуг” та від 11 січня 1993 р. №5-93 “Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежи­лих приміщень, що перебувають у державній власності” та ряд інших нормативних актів.

Статтею 283 Господарського кодексу України договір оренди визнається як договір, за яким одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Відповідно до Зако­ну України “Про оренду державного та комунального майна” об’єктами оренди є:

– цілісні майнові комплекси державних і комунальних під­приємств. Під цілісним майновим комплексом слід розумі­ти господарський об’єкт із завершеним циклом виробницт­ва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженер­ними комунікаціями, системою енергопостачання;

– нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

– інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (машини, устаткування та інші облікові одиниці основних засобів, нематеріальні активи, малоцінні та швидкозношувані предмети, виробничі запа­си, незавершене будівництво, готова продукція, незавер­шене капітальне будівництво та інші цінності, що виділя­ються в самостійний об’єкт оренди).

Суб’єктами оренди є:

І. Орендодавці, до яких належать:

– Фонд державного майна України, його регіональні відділен­ня та представництва – щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого май­на, яке є державною власністю;

– органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Рес­публіки Крим та органами місцевого самоврядування уп­равляти майном, – щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого май­на, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;

– підприємства – щодо окремого індивідуально визначеного майна, а з дозволу зазначених вище орендодавців – також щодо цілісних майнових комплексів, структурних підроз­ділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна.

ІІ. Орендарі, якими можуть бути:

– господарські товариства, створені членами трудового колек­тиву підприємства, його структурного підрозділу;

– інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юри­дичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства. При цьому фізична особа, яка бажає укласти договір оренди державного майна, до його укладення зобов’язана зареєструватись як суб’єкт підприєм­ницької діяльності.

 

< Попередня   Наступна >