113

---

12.4. Правове регулювання лізингових операцій

Лізинг є різновидом оренди. Під лізингом Закон України “Про лізинг” та ст. 292 Господарського кодексу України визначають су­купність правовідносин, що виникають у зв’язку з реалізацією догово­ру лізингу, у тому числі і купівлею предмету лізингу. Основними ви­дами лізингових операції за цим Законом є:

Оперативний лізинг – це господарська операція, в резуль­таті виконання якої лізингоодержувач на своє замовлення отри­мує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на термін не менший терміну, за який амортизується 90% вартості об’єкта лізингу.

Фінансовий лізинг – це господарська операція, в результаті укладення якої лізингоодержувач отримує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на термін, не менший терміну, за який амортизується 60% вартості об’єкта лізингу.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про лізинг” в операціях фінансового лізингу на початкових стадіях беруть участь три су­б’єкти:

– виробник або продавець устаткування, який, уклавши угоду купівлі-продажу або поставки, втрачає право влас­ності (право повного господарського відання) на зазначе­не устаткування;

– орендодавець (лізингова компанія), який укладає договір купівлі-продажу (поставки) з виробником і стає власни­ком устаткування;

– орендар, який отримує майно у володіння та користуван­ня і здійснює орендні платежі.

Фінансовий лізинг – це традиційна і найпоширеніша з точ­ки зору техніки її проведення лізингова операція, яка повністю фінансується орендодавцем і тому називається прямою лізинговою операцією – прямим лізингом. Разом з тим, у комерційній прак­тиці використовується непрямий лізинг, при якому до кола суб

’єктів, що беруть участь у такій операції, залучається банк, що фінансує угоду. При цьому можуть застосовуватися дві схеми здійснення не­прямих лізингових операцій. За першою банк надає лізинговій ком­панії кредит на придбання устаткування під заставу цього устатку­вання, а лізингова компанія, здавши устаткування в оренду, спла­чує банку кредит і відсотки за користування ним за рахунок отриманої від орендаря орендної плати. За другою схемою банк сам купує устаткування (стає його власником), за допомогою лізинго­вої компанії здає його в оренду і отримує орендні платежі. Роль лізингової компанії зводиться до обслуговування цієї операції. При цьому можливе укладання договору про сумісну діяльність між бан­ком і лізинговою компанією.

Об’єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме май­но, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до за­конодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, об­числювальна та інша техніка, системи комунікацій тощо), не забо­ронене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (ст. 807 Цивільного кодексу України).

Суб’єктами лізингу є:

– лізингодавець – суб’єкт підприємницької діяльності, в тому числі банк або небанківська фінансова структура, яка пере­дає майно у користування за договором лізингу;

– лізингоодержувач – суб’єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування майно за договором лізингу;

– продавець лізингового майна – суб’єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно або продає власне майно, яке є об’єктом лізингу.

Закон України “Про лізинг” визначає такі форми договору лізингу:

– зворотній – це договір лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передачу його в лізинг;

– пайовий – це здійснення лізингу за участю суб’єктів лізин­гу на основі укладення багатостороннього договору та залу­чення одного або кількох кредиторів, які беруть участь в операції лізингу (сума таких коштів не повинна переви­щувати 80% вартості об’єкта лізингу);

– міжнародний – це договір лізингу, що здійснюється су­б’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або у випадку перетину майном чи платежем кор­дону.

Договір лізингу укладається у письмовій формі за участю лізингодавця, лізингоодержувача. Закон визначає перелік істотних умов договору лізингу, до яких належать:

– об’єкт лізингу (склад і вартість майна), умови та терміни його поставки;

– строк, на який укладається договір лізингу;

– розмір, склад та графік сплати лізингових платежів, умови їх перегляду;

– умови переоцінки вартості об’єкта лізингу згідно із законо­давством України;

– умови повернення об’єкта лізингу в разі банкрутства лізингоодержувача;

– умови страхування об’єкта лізингу;

– умови експлуатації та технічного обслуговування, модерні­зації об’єкта лізингу та надання інформації щодо його тех­нічного стану;

– умови реєстрації об’єкта лізингу;

– умови повернення об’єкта лізингу чи його викупу після закінчення дії договору;

– умови дострокового розірвання договору лізингу;

– умови надання відомостей про фінансовий стан лізинго-одержувача;

– відповідальність сторін;

– дата і місце укладення договору.

Лізингодавець має право:

– здійснювати за власний рахунок контроль за умовами експ­луатації та використанням об’єкта лізингу лізингоодержу-вачем згідно з умовами договору, вимогами та інструк­ціями продавця щодо експлуатації об’єкта лізингу;

– вимагати повернення майна, переданого в лізинг, що лізин-гоодержувач не сплатив лізингові платежі протягом вста­новлених строків;

– вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, завданих внаслідок його дій або бездіяльності, відповідно до умов договору.

Лізингодавець зобов’язаний:

– передати належне йому на праві власності майно в користу­вання лізингоодержувачеві або за дорученням лізингоодер-жувача відповідно до його вибору укласти договір купівлі-продажу майна з відповідним продавцем і передати майно в користування лізингоодержувачеві;

– не втручатись у вибір лізингоодержувачем продавця майна та у визначення специфікації об’єкта лізингу;

– набуваючи майно для лізингоодержувача, повідомити про­давця про те, що майно призначене для передачі в лізинг конкретній особі;

– своєчасно та в повному обсязі виконувати взяті на себе зо­бов’язання перед лізингоодержувачем щодо утримання об’єкта лізингу (ремонт, технічне обслуговування тощо) відповідно до умов договору;

– прийняти об’єкт лізингу від лізингоодержувача після закін­чення строку договору лізингу, якщо об’єкт не буде викуп­лено лізингоодержувачем.

Відповідальність лізингодавця за невиконання або неналеж­не виконання вказаних вище обов’язків встановлена ст. 808 Ци­вільного кодексу України.

Лізингоодержувач має право:

– відмовитися від прийняття об’єкта лізингу, який не відпо­відає умовам договору, затримати належні лізингодавцеві платежі до усунення ним виявленого порушення умов до­говору за умови попереднього повідомлення лізингодавця;

– вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завда­них внаслідок його дій або бездіяльності при виконанні договору лізингу, відповідно до умов договору;

– пред’являти продавцеві об’єкта лізингу всі права та вимо­ги, що випливають із договору купівлі-продажу цього майна, зокрема щодо його якості та комплектності, строків передачі, гарантійних ремонтів тощо.

Разом з тим, лізингоодержувач зобов’язаний:

– прийняти та належним чином користуватися об’єктом лізингу, утримувати його відповідно до погоджених сто­ронами умов договору, згідно з якими воно було переда­но, з урахуванням природного зносу та змін стану майна;

– своєчасно та в повному обсязі за погодженим з лізингодавцем графіком виплачувати лізингові платежі відповід­но до умов договору. У разі несплати лізингових платежів протягом двох чергових термінів на вимогу лізингодавця повернути йому об’єкт лізингу;

– у випадку неможливості реалізувати своє право викупу об’єкта лізингу та продовжити строк його використання після припинення дії договору, повернути об’єкт лізингу лізингодавцеві у стані, зазначеному в договорі. Як зазна­чалося, лізингоодержувач за користування об’єкта лізин­гу зобов’язаний вносити періодичні лізингові платежі, до складу яких включаються:

– сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вар­тості об’єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;

– сума, що сплачується лізингодавцю як відсоток за залуче­ний ним кредит для придбання майна за договором лі­зингу;

– плата як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

– відшкодування страхових платежів за договором страху­вання об’єкта лізингу, якщо об’єкт застрахований лізингодавцем;

– інші витрати лізингодавця, передбачені договором лі­зингу.

 

Контрольні запитання

Які особливості відносин виникають при передачі державного майна в оренду?

Що може бути об’єктом оренди?

Хто є суб’єктом орендних відносин?

Який порядок укладання орендного договору?

Які підстави передачі майна в оренду?

Що є основою для припинення договору оренди?

У яких випадках здійснюється дострокове розірвання договору оренди?

На які види розподіляються лізингові операції?

Яка кількість суб’єктів бере участь в операціях фінансового лі­зингу?

Який порядок правового регулювання лізингових операцій?

 

< Попередня   Наступна >