46

---

РОЗДІЛ 5

Естетична свідомість

Ключові поняття і терміни: естетична свідомість, естетич­не почуття, естетичний ідеал, естетичний смак.

§ 1. Специфіка і структура естетичної свідомості

У процесі історичної практики відбувалося усвідомлення люд­ством механізмів, які формують спроможність особистості есте­тично ставитися до дійсності, тобто здатність сприймати і пере­живати у почуттєвих формах власне буття, знаходити та оцінюва­ти загальнолюдські цінності та перетворювати цю дійсність у співвідношенні зі своїми уявленнями. Розуміння специфіки цьо­го механізму привело до уособлення двох основних понять, пов’я­заних з відображенням процесу формування естетичного став­лення: естетичної свідомості та естетичної діяльності.

Специфіка естетичної свідомості, у порівнянні з іншими фор­мами духовного життя людства, полягає у таких критеріях:

естетична свідомість у бутті людини та суспільства являє собою комплекс почуттів, уявлень, поглядів, ідей;

власне, поняття «естетична свідомість» — абстракція, яка означає особливого роду духовне утворення, що характеризує ес­тетичне ставлення людини чи суспільства до дійсності. На рівні суспільства естетична свідомість існує у формі суспільної свідо­мості, яка відображає ступінь естетичного освоєння світу на рівні індивіда — у формі особистої характеристики окремої людини;

естетична свідомість формується тільки на підставі прак­тики. Чим багатша естетична практика людини або суспільства, тим багатша та складніша їхня естетична свідомість;

процес формування естетичної свідомості особистості стис­ло повторює процес її формування в історії людства. Цим зу­мовлюється й структура естетичної свідомості;

від інших форм духовного життя естетична свідомість відрізняється тим

, що базується на особливого роду відношенні людини до світу, в якому переважає емоційне начало. В цьому родові особливості естетичної свідомості;

видові особливості естетичної свідомості визначаються єдністю структури її форм. Теоретично розрізняють два рівні функціонування даного феномена: 1) повсякденний, побутовий рівень, що базується на узагальненні емпіричного досвіду. По­всякденні естетичні переживання особистості мінливі, часто су­перечливі; 2) теоретичний рівень, що базується на загальних філософських уявленнях про світ, людину та її місце у світі. Історія естетики і мистецтва знає багато прикладів втілення даних уявлень у конкретно-чуттєву форму. Так, скульптура Мікеланджело «Давид» втілює уявлення людини епохи Відродження про світ, у центрі якого знаходиться особистість, сила та міць якої не має меж. Як усвідомлення цієї сили та могутності, об­личчя й постать Давида спокійні, гармонійні, величні.

Повсякденний рівень естетичної свідомості складають есте­тичні емоції, переживання, почуття та ін.; теоретичний — есте­тичні оцінки, судження, погляди, теорії, ідеали тощо.

Межі між цими двома рівнями умовні, бо специфіка есте­тичної свідомості має прояви на кожному рівні — всюди можна знайти і почуттєві, і раціональні елементи. Щонай­більше ця особливість притаманна естетичній потребі та ес­тетичному смаку, в яких однаково важливі і емоційні, і раціо­нальні складові, що усвідомлюються у співвідношенні з есте­тичним ідеалом.

Насамкінець слід зазначити, що естетична свідомість — одна із форм духовного життя суспільства, яка відображає дов­кілля, різноманітну діяльність людини, а також продукти (ре­зультати) цієї діяльності, в тому числі художні твори, у по­чуттєвих образах, що усвідомлюються та оцінюються у суд­женнях естетичного смаку. Специфіка естетичної свідомості полягає у взаємодії людини та реальності, суб’єктивного та об’єк­тивного, яка переживається, оцінюється і розуміється суто інди­відуально, але детермінована історично мінливими ідеалами втілення краси у житті та мистецтві.

 

< Попередня   Наступна >