46

---

РОЗДІЛ 9

Система мистецтва та види мистецтва

Ключові поняття та терміни: архітектура, вид мистецтва, графіка, декоративно-побутове мистецтво, живопис, кіно, му­зика, напрямок, синтез мистецтва, скульптура, стиль, театр, телебачення, хореографія, художня література.

§ 1. Система та класифікація видів мистецтва

Проблема відокремлення певних видів мистецтва та з’ясу­вання їх особливостей хвилювала людство з давнини. Багато філо­софів, діячів культури, митців намагалися розв’язати це питання остаточно. Однак навіть сучасний стан даної проблеми недо­статньо однозначний.

Визначити вирішення проблеми класифікації видів мистецт­ва як історичний процес, виявити причини, які зумовили зміну старих (традиційних) видів мистецтва та появу нових, з’ясувати відмінність кожного з них від інших допоможе історичний по­гляд на ці явища.

Розуміння мистецтва як способу емоційно-образного відтво­рення дійсності у художніх образах неминуче ставить питання доцільності існування різних видів мистецтва. Перша спроба класифікації видів мистецтва, яку здійснили Платон та Арістотель, не виходила за межі дослідження специфіки окремих видів мистецтва.

Першу цілісну класифікацію запропонував І. Кант, але не у практичній, а у теоретичній площині. Першу систему взаємо­зв’язку конкретних видів мистецтва дав Г. Гегель у праці «Система окремих мистецтв», в основу якої він поклав співвідношення ідеї та форми, класифікував види мистецтва від скульптури до поезії. У XX ст. Фехнер систематизував види мистецтва з психо­логічної точки зору, а саме з приводу практичної корисності виду мистецтва. Таким чином він відніс до мистецтва і куліна­рію, і парфумерію, тобто види естетичної діяльності, які крім естетичних виконують

інші, практичні функції. Як бачимо, дже­рело багатства мистецтва шукали у різноманітності здібностей суб’єкта, у внутрішній диференціації об’єктивної ідеї, у зміні виражальних творчих прийомів тощо.

Матеріалістичне вирішення проблеми пояснює зумовленість народження та розвитку різних видів мистецтва у різноманітті самої дійсності. Значна кількість видів мистецтва склалася істо­рично як відтворення багатобічності реальної дійсності та інди­відуальних особливостей сприйняття її людиною. Отже, відок­ремлюючи будь-який вид мистецтва, зважають на форму мис­тецтва, яка склалася історично, її основні функції та класифі­каційні одиниці. Види мистецтва — література, образотворче мистецтво (живопис, скульптура, графіка), музика, хореографія, архітектура, театр тощо — мають відношення до мистецтва як особливе до загального. Видові особливості, що є специфічним проявом загального, зберігаються протягом усієї історії розвит­ку мистецтва, хоча у кожну епоху в певних художніх культурах виявляються по-різному.

У сучасній системі мистецтв існують дві тенденції: тяжіння до синтезу (наприклад, зв’язок архітектури, живопису та скульп­тури) та збереження незалежності (самостійності) окремих видів мистецтва. Обидві тенденції плідні та сприяють розвитку систе­ми мистецтв. Врешті, на розвиток цієї системи мають вирі­шальний вплив досягнення сучасного науково-технічного про­гресу, без яких була б неможливою поява кіно, голографії, рок-опери тощо.

Достатньо складним є питання відбору критерію класифі­кації даної системи. Так, розподіляючи мистецтво за способом сприйняття, одержуємо слухові, зорові та видовищні види мис­тецтва. Поділ мистецтва за типом відтворення дійсності дає образотворчі та необразотворчі види мистецтва. Визначення спе­цифіки створення художнього образу зумовлює виділення часо­вих, просторових та просторово-часових видів мистецтва (у іншій термінології — статичних, динамічних та статикодинамічних). Залежно від характеру поєднання виражальних засобів у конкретному виді мистецтва відзначають прості, складні та синте­тичні види мистецтва.

Усередині кожного виду мистецтва також існує поділ на жан­ри, стилі, роди тощо. Зберігаючи свої специфічні особливості та внутрішньовидовий поділ, кожний вид мистецтва змінюється під впливом своєрідності часу, культурних вимог, характеру ху­дожнього смаку тощо. Усі ці особливості містяться у визначенні стилю. Стиль — сукупність головних ідейно-художніх особливо­стей творчості майстра, які виявляються у типових для нього темах, ідеях, характерах, конфліктах, а також у різноманітності виражальних засобів, художніх прийомів. Таким чином, доціль­но виділяти стиль епохи, стиль художньої школи (або напряму), стиль конкретного виду мистецтва, національний стиль, стиль окремого митця.

Внутрішньовидовий поділ мистецтва та аналіз особливостей кожного його виду містить розділ мистецтвознавства, який на­зивається морфологією мистецтва.

 

< Попередня   Наступна >