146

---

§ 4.2. Гуманізація охорони навколишнього природного середовища

Вирішення екологічних проблем стало сьогодні одним із головних критеріїв гуманності суспільства. Охорона навколиш­нього природного середовища не є самоціллю. Вона поклика­ла захистити людину, її здоров'я, життя в теперішньому і на­ступних поколіннях.

У нашій державі гуманізація охорони навколишнього при­родного середовища ґрунтується на конституційних засадах. У ст. З Конституції України записано: «Людина, її життя і здо­ров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Більше того, най­вищі цінності людини не тільки визнаються, а й забезпечують­ся. Права і свободи людини та їх гарантії, — підкреслюється в Конституції, — визначають зміст і спрямованість діяльності держави; їх утвердження і забезпечення є головним обов'яз­ком держави.

Про те, що саме людина, її життя, здоров'я і добробут пе­ребувають в центрі уваги охорони навколишнього природного середовища зазначено в ст. 50 Конституції України, відповід­но до якої "кожен має право на безпечне для життя і здо­ров'я довкілля та відшкодування завданої порушенням цього права шкоди".

Кожному гарантується право вільного доступу до інфор­мації про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ні­ким не може бути засекречена. Це дуже важлива правова норма. По-перше, вона посилює контролюючі можливості гро­мадян щодо екологічного стану на підприємстві, в селі, місті, районі та області, стимулюючи тим самим їхню громадську активність; по-друге, піднімає відповідальність керівників ви­робництва щодо застосування хімічних засобів у виробничому процесі, щодо їх збереження чи перевезення; по-третє, сприяє зростанню культури в застосуванні хімічних речовин:

-align: justify;">вивченню їхніх корисних і шкідливих якостей, веденню належ­ного обліку їх наявності, застосування тощо.

Гуманізація охорони навколишнього природного середови­ща одержала законодавче визнання в Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища", де чітко ви­писані, зокрема, екологічні права громадян України та їх га­рантії. Окрема стаття присвячена захисту прав громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища. В За­коні підкреслюється, що «порушені права громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку від­повідно до законодавства України».

Згідно з Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» громадяни мають право на:

безпечні для здоров'я і життя продукти харчування, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище;

участь у розробці, обговоренні та громадській експертизі проектів програм і планів забезпечення санітарного та епіде­мічного благополуччя населення, внесення пропозицій з цих питань до відповідних органів;

відшкодування збитків, завданих їх здоров'ю внаслідок по­рушення підприємствами, установами, організаціями, грома­дянами санітарного законодавства;

достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здо­ров'я, здоров'я населення, а також про наявні та можливі фактори ризику для здоров'я та їх ступінь.

Про гуманізацію охорони навколишнього природного сере­довища свідчить прийняття Закону України «Про захист лю­дини від впливу іонізуючих випромінювань» від 14 січня 1998 р. Цей закон спрямований на забезпечення захисту життя, здоров'я та майна людей від негативного впливу іоні­зуючих випромінювань, спричиненого практичною діяльністю, а також у випадках радіаційних аварій, шляхом виконання за­побіжних та рятувальних заходів і відшкодування збитків.

Комплекс гуманізаційних заходів передбачає Закон Украї­ни «Про захист населення і територій від надзвичайних си­туацій техногенного та природного характеру» від 8 червня 2000 р., який визначає організаційні та правові основи захис­ту громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України, захисту об'єктів виробни­чого і соціального призначення, довкілля від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно зі ст. 5 зазначеного Закону громадяни України у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуа­цій техногенного та природного характеру мають право на:

отримання інформації про надзвичайні ситуації техноген­ного та природного характеру, що виникли або можуть виник­нути, та про заходи необхідної безпеки;

забезпечення та використання засобів колективного та ін­дивідуального захисту населення від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру у разі їх виникнення;

звернення до місцевих органів виконавчої влади та орга­нів місцевого самоврядування з питань захисту від надзви­чайних ситуацій техногенного та природного характеру;

компенсацію за роботу у зонах надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

інші права у сфері захисту населення і територій від над­звичайних ситуацій техногенного та природного характеру відповідно до законів України.

Таким чином, є всі підстави стверджувати, що головним пріоритетом розвитку суспільства в новому столітті буде лю­дина як гармонійна складова природи.

Гуманізація охорони навколишнього природного середови­ща тісно пов'язана з людськими факторами в плані докорінної перебудови ставлення громадян до природи, подолання масо­вого еколого-правового нігілізму, зневаги до еколого-правових вимог. Іншими словами, вона пов'язана з розвитком сис­теми екологічної освіти, вихованням у людей еколого-правової культури, нового екологічного мислення.

Без перебудови екологічної свідомості людей, без їх еколого-правової освіченості і виховання марно сподіватися на оздоровлення екологічної ситуації в Україні.

Гуманізація охорони навколишнього природного середови­ща неможлива без залучення до вирішення цієї важливої проблеми широкої громадськості. Треба щоб громадськість активно брала участь у вирішенні природоохоронних та інших екологічних питань на державному, регіональному і внутріш­ньогосподарському рівні, починаючи з внесення пропозицій щодо удосконалення і розвитку правового забезпечення Охо­рони довкілля.

На практиці маємо позитивні результати участі громадян в охороні довкілля. Саме завдяки зусиллям широкої гро­мадськості було заборонено повертати частину стоку сибір­ських річок в Арал, північних — в Каспій і будувати канал Дунай—Дніпро, що призвело б до корінної ломки природи на півдні України.

Отже, і громадськість, і кожна людина у міру своїх сил і можливостей повинна сприяти охороні природного середови­ща для забезпечення найбільш сприятливих умов для життя, праці і відпочинку громадян.

Гуманізацію охорони навколишнього природного середо­вища слід розглядати через призму міжнародних відносин Ук­раїни. Наша держава бере участь у міжнародному співробіт­ництві у сфері охорони навколишнього природного середови­ща на державному і громадському рівні відповідно до свого законодавства і міжнародного права. Вона здійснює заходи щодо розвитку та зміцнення міжнародного співробітництва у галузі охорони навколишнього природного середовища з інши­ми державами, а також в рамках природоохоронної діяльно­сті 00Н та організацій, що входять до її системи, інших уря­дових і неурядових міжнародних організацій.

Стан охорони навколишнього природного середовища у світовому масштабі залежить від ефективності охорони дов­кілля в кожній державі. Проте це не зменшує значення між­народної охорони. Тим більше, що є міжнародні об'єкти при­роди, які повинні охоронятися зусиллями всіх держав світу. До таких об'єктів належать Світовий океан, повітряний ба­сейн і космос.

Є й інші проблеми екологічного характеру, які повинні ви­рішувати спільно держави світу. Наприклад, неприпустимість екологічного благополуччя однієї держави за рахунок еколо­гічної шкоди, нанесеної іншим державам, вільний обмін між­народною екологічною інформацією, взаємодопомога за над­звичайних екологічних обставин.

Визначальними актами міжнародно-правового екологічно­го співробітництво є резолюції Генеральної Асамблеї 00Н з питань охорони навколишнього природного середовища і Все­світня хартія охорони природи, яка була схвалена і затвер­джена Генеральною Асамблеєю 00Н 28 жовтня 1982 р.

Серед інших міжнародно-правових актів екологічного спрямування є договори, конвенції, угоди. Україна підписала 17 міжнародних конвенцій у галузі охорони довкілля та 15 протоколів до них.

Серйозною перешкодою на шляху до екологічної безпеки залишається чорнобильська проблема. На заходи щодо міні­мізації наслідків аварії на ЧАЕС Україна щорічно витрачає близько 1 млрд. доларів США. Але й сьогодні, через 15 років після катастрофи, постійно відчувається її загрозливе дихан­ня. Прагнучи позбавити людство від негативного впливу, в Україні ухвалено рішення про виведення Чорнобильської АЕС з експлуатації, що й було зроблено в кінці 2000 р. Гуманні дії в інтересах людства повинні виявити й інші країни світу.

Гуманізація охорони навколишнього природного середови­ща ґрунтується на пріоритеті вимог щодо забезпечення спри­ятливих умов для життя людини.

Загальна формула гуманізації охорони навколишнього се­редовища має такий вигляд: людина охороняє природу від людини заради самої ж людини. Таким чином, найактуальні­шою проблемою в галузі охорони навколишнього природного середовища є охорона життя і здоров'я людини. Вирішення цієї проблеми певною мірою пов'язане з охороною кожного з об'єктів природи. Але екологічну безпеку людини замало розглядати через охорону того чи іншого об'єкта природи. То­му екологічне законодавство повинне більше приділяти уваги охороні життя і здоров'я людини.

Саме з пріоритету здоров'я громадян, створення найкра­щих умов для їх життя необхідно виходити при вирішенні ве­ликих і малих питань розвитку народного господарства. Це вимагає заборони, призупинення або зупинення будь-якої ви­робничо-господарської діяльності, що завдає шкоди здоров'ю людини або створює реальну загрозу настання такої шкоди.

У процесі гуманізації, під її впливом поступово змінюється сама людина, її екологічна свідомість. Це допомагає людині дати правильну оцінку еколого-правовим нормам з точки зо­ру забезпечення охорони довкілля, правильно оцінити свої вчинки та дії інших.

Головна цінність гуманізації охорони навколишнього при­родного середовища полягає в її реальності. Тому треба не тільки закликати до її втілення, а й всіляко цьому сприяти. На жаль, ще дуже рідко питання охорони природи виносяться на обговорення колективів підприємств, організацій і установ. Мало що роблять з цього приводу і засоби масового впливу;

Таким чином, розробка питань гуманізації охорони навко­лишнього природного середовища є актуальною, практично і теоретично важливою проблемою. Однак в юридичній літера­турі зазначені питання, на відміну від загальних питань охо­рони навколишнього природного середовища, належним чи­ном не досліджувались і не висвітлювались.

Екологічний добробут — загальнонародна мрія і потреба. Він повинен стати повсякденною турботою законодавчих і правоохоронних органів, наукових установ і освітніх закладів, шкіл і дошкільних установ, трудових колективів і кожного гро­мадянина.

 

< Попередня   Наступна >