159

---

§ 11.2. Організаційно-правові заходи щодо охорони атмосферного повітря

До організаційно-правових заходів передусім треба від­нести стандартизацію і нормування в галузі охорони атмос­ферного повітря. Державні стандарти розробляються і вво­дяться в дію Міністерством екології та природних ресурсів та Міністерством охорони здоров'я України. Вони є обов'язкови­ми для виконання і визначають поняття і терміни, режим ви­користання й охорони атмосферного повітря, методи контро­лю за його станом, вимоги щодо запобігання шкідливого впливу на нього, встановлюють інші вимоги а галузі охорони і використання атмосферного повітря.

Нормування в цій галузі передбачає такі нормативи:

а) екологічної безпеки атмосферного повітря;

б) гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і шкідливого впливу фізичних та біологіч­них факторів стаціонарними джерелами;

в) граничні нормативи утворення забруднюючих речовин, які відводяться в атмосферне повітря, та час експлуатації технологічного та іншого обладнання, споруд і об'єктів;

г) використання атмосферного повітря як сировини основ­ного виробничого призначення;

д) вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел та шкідливого впливу їх фізичних фак­торів.

Законодавством України можуть встановлюватись й інші нормативи в галузі охорони атмосферного повітря.

Серед організаційно-правових заходів чільне місце нале­жить обов'язкам суб'єктів, діяльність яких пов'язана з забруд­ненням повітря. Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з викидами в атмосферне пові

тря шкідливих речовин, зобов'язані:

а) здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання умов і вимог, передба­чених у дозволах на викиди забруднюючих речовин та інший шкідливий вплив;

б) вживати заходів щодо зменшення їх обсягів;

в) забезпечувати безперебійну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування і апаратури для очи­щення викидів та зменшення рівнів іншого шкідливого впливу;

г) здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюю­чих речовин, що викидаються, рівнями іншого шкідливого впливу та вести їх постійний облік;

д) мати заздалегідь розроблені спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок аварійних ситуацій і несприятливих метеорологічних умов та вживати заходів для ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного по­вітря.

З метою зниження забруднення повітря навколо самого джерела забруднення використовуються димарі. Так, димова труба 100-метрової висоти дозволяє розсіювати шкідливі ре­човини в радіусі 20 км до концентрації, що не є шкідливою для організму людини. Труби висотою 350 м мають радіус розсіювання до 75 км. Проте зазначений спосіб не позбавляє атмосферу від регіонального і глобального забруднення. Тому одним із основних напрямків у цій галузі слід вважати роз­робку і застосування безвідходних і маловідходних вироб­ництв. Повинна використовуватися така технологія, при якій буде неможливим утворення згубних, екологічно небезпечних викидів у навколишнє середовище.

Для забезпечення охорони атмосферного повітря велике значення має додержання вимог при проектуванні, будівницт­ві та реконструкції промислових об'єктів. Все це повинно здійснюватися з урахуванням екологічної місткості територій, додержанням вимог щодо охорони, раціонального використан­ня та екологічної безпеки атмосферного повітря.

Кабінет Міністрів України своєю постановою від 20 травня 1995 р. затвердив Положення про порядок видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціо­нарними джерелами.

При неможливості додержуватись встановлених нормати­вів діяльність відповідних підприємств, установ, організацій, споруд та інших об'єктів припиняється або їх виробничий профіль підлягає зміні.

З метою охорони атмосферного повітря в районах житло­вої забудови, масового відпочинку і оздоровлення населення, при визначенні місць розташування нових, реконструкції дію­чих підприємств, споруд та інших об'єктів, які впливають на стан атмосферного повітря, встановлюються санітарно-захис­ні зони, розмір яких визначається в залежності від ступеня шкідливості виробничого об'єкта. В зазначеній зоні забороня­ється розміщувати житлові будинки, дитячі, шкільні і лікар­сько-оздоровчі заклади. Зелені насадження зменшують кіль­кість шкідливих газів у повітрі, частково розсіюючи їх у верх­ніх шарах атмосфери та поглинаючи листям. Фахівцями під­раховано, що на деревах, кущах і траві осідає до 72 відсотків частинок пилу, що знаходиться в повітрі, і ними поглинається до 60 відсотків сірчастого газу.

Визначення таких місць погоджується з органами, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосфер­ного повітря. З цією ж метою проводиться екологічна експер­тиза.

Забороняється будівництво та введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єк­тів, які не відповідають вимогам щодо охорони атмосферного повітря.

Система організаційно-правових заходів охорони атмос­ферного повітря передбачає також організаційно-економічні заходи:

встановлення лімітів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та інших шкідливих впливів на нього;

встановлення лімітів використання повітря як сировини ос­новного виробничого призначення; встановлення нормативів плати і розмірів платежів за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та інших шкідливих впливів на нього;

встановлення нормативів плати за перевищення лімітів вики­дів, інших шкідливих впливів та видачу дозволів на викорис­тання атмосферного повітря; встановлення нормативів плати за використання атмосферного повітря як сировини основно­го виробничого призначення; надання підприємствам, устано­вам, організаціям і громадянам податкових, кредитних та ін­ших пільг при впровадженні ними маловідходних, безвідход­них, енерго- і ресурсозберігаючих технологічних процесів, здійснення інших природоохоронних заходів відповідно до за­конодавства.

Охороні атмосферного повітря сприяє державний облік, якому підлягають: об'єкти, які шкідливо впливають або мо­жуть вплинути на стан атмосферного повітря; обсяги атмос­ферного повітря, що використовується як сировина основного виробничого призначення; види й обсяги шкідливих речовин, що викидаються в атмосферне повітря; види і розміри шкід­ливого впливу фізичних та біологічних факторів на атмосфер­не .повітря.

Державний облік у сфері охорони атмосферного повітря здійснюється за єдиною системою в порядку, що визначаєть­ся Кабінетом Міністрів України:

у частині викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря; використання атмосферного повітря як сировини ос­новного виробничого призначення — Міністерством екології та природних ресурсів;

у частині шкідливого впливу фізичних та біологічних фак­торів на атмосферне повітря — Міністерством охорони здо­ров'я України.

Значну роль у сфері охорони атмосферного повітря відіг­рає контроль, що спрямований на забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону і використання атмосфер­ного повітря всіма державними органами, а також підприєм­ствами, установами, організаціями та громадянами.

Законодавством передбачено три види контролю: держав­ний, виробничий і громадський. Державний контроль здій­снюється:

місцевими органами державної виконавчої влади;

Міністерством екології та природних ресурсів України та його органами на місцях;

Міністерством охорони здоров'я України та його органами на місцях у частині додержання нормативів екологічної без­пеки (граничне допустимі концентрації забруднюючих речовин в атмосферному повітрі, граничне допустимі рівні акустично­го, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого впливу) та інших правил і нормативів, спрямованих на попередження негативного впливу на здоров'я людини;

Державною автомобільною інспекцією Міністерства внут­рішніх справ України та її органами на місцях у частині до­держання нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпра­цьованих газах та шкідливого впливу фізичних факторів, установлених для відповідного типу автомобільного транспорту та сільськогосподарської техніки;

іншими державними, органами, а також органами місце­вого самоврядування відповідно до законодавства України.

Виробничий контроль здійснюється підприємствами, уста­новами, організаціями, іншими органами в процесі їхньої гос­подарської та іншої діяльності, якщо вона шкідливо впливає або може вплинути на стан атмосферного повітря.

Підприємства, установи, організації та інші органи зо­бов'язані здійснювати контроль за проектуванням, будівницт­вом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів в атмосферне повітря від забруднюючих речовин та додержанням інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря.

Громадський контроль здійснюється громадськими інспек­торами відповідно до ст. 36 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

 

< Попередня   Наступна >