Розділ 3 ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ // Глава 3.1. СУТНІСТЬ І КЛАСИФІКАЦІЯ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ // 3.1.1. Визначення управлінських функцій
Державне управління - Державне управління |
Розділ 3
ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
Глава 3.1. СУТНІСТЬ І КЛАСИФІКАЦІЯ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
3.1.1. Визначення управлінських функцій
Щоб зрозуміти сутність державного управління, необхідно відповісти 7на запитання; яку діяльність здійснюють органи виконавчої влади, чим займаються державні службовці, які функції вони здійснюють у загальній системі державного управління чи окремого органу управління? Відповіді на ці запитання знайти непросто - настільки широке і багатогранне поле управлінської праці. Причина полягає у її різноманітності, що пронизує всі сфери суспільного життя та економіки. Державне управління - як теоретична і практична дисципліна - не може не відображати цієї багатогранності. Ось чому на сучасному етапі розвитку держави важливо визначити функції, за допомогою яких найефективніше здійснюватиметься державне управління, віднайти оптимальні варіанти розподілу цих функцій між органами виконавчої влади.
У науці управління є загальновизнаною думка, що зміст державного управління найбільш виразно проявляється в його функціях [234, с. 186-212]. «Функція» як поняття має кілька тлумачень і в найбільш загальному розумінні означає обов'язок виконання певної роботи, прояв діяльності, призначення, виконання тощо [235, с 1449]. У цілому під функцією розуміють:
Стійкий спосіб активної взаємодії речей, при якому зміна одних об'єктів спричиняє зміну інших.
Роль, що виконується певним елементом соціальної системи для здійснення цілей та інтересів соціальних груп і класів.
Залежність між різними соціальними процесами, яка виражається у функціональній залежності змінних.
Стандартизована соціал
В управлінні під функцією слід розуміти основні базові види діяльності, які повинні здійснюватися управлінцями. Функції управління - основа для формування структури системи, що управляє, і взаємодії її компонентів. Ось чому функції управління прийнято вважати однією із засадничих, фундаментальних категорій науки державного управління [185, с 61; 233, с. 8].
В управлінській термінології функція виражає спеціалізований вид управлінської діяльності, який пов'язаний з певною метою - запланованим результатом. Оскільки мета є ідеальним прогнозуванням результату управлінської праці, то саме визначення завдання і є першим кроком у досягненні мети. Виходячи з того, що мета діяльності будь-якої соціальної системи детермінована об'єктивними потребами зовнішнього середовища, можна стверджувати, що цілі діяльності суб'єкта управління детерміновані об'єктивними потребами відповідної соціальної системи управління, в тому числі життєво важливими потребами адекватного об'єкта управління [5, с 48-49]. Тому забезпечення цих потреб є метою управлінської діяльності, тобто забезпечення оптимального існування і розвитку об'єкта і системи управління в цілому - досягнення максимально корисного ефекту при найменших зусиллях і затратах [19, с 32]. Саму ж фактичну діяльність суб'єкта управління щодо забезпечення життєво необхідних потреб об'єкта управління правомірно розглядати як об'єктивно необхідну єдність функцій управління. Потреби об'єкта управління, будучи різноманітними і багаточисленними, зумовлюють цілі управлінської діяльності, що охоплюють окремі блоки завдань. Водночас, найбільш загальним групам потреб і блокам завдань притаманна відносна самостійність і однорідність.
Тому можна вважати, що в найбільш узагальненій формі функції управління є частинами управлінської діяльності, спрямованими на забезпечення саме цих груп потреб, а тому мають відносну самостійність та однорідність. Інакше кажучи, у внутрішній детермінованій тріаді потреби об'єкта —» цілі суб'єкта —> управлінські функції виявляється діалектика об'єктивного (потреби, функції) і суб'єктивного (цілі, завдання) в управлінні, яка знайшла вираз в обґрунтованому висновку про те, що цілі (завдання) управління реалізуються в управлінській діяльності у формі функцій управління [96, с. 84] - притаманних йому видах діяльності, що здійснюються відповідно до його соціально-політичного призначення у рамках взаємодії із членами суспільства та всередині апарату управління.
Отже, виконуючи ті чи інші функції, апарат управління здійснює притаманні йому завдання [234, с. 94]. Виходячи зі сказаного, можна зробити висновок про те, що на основі цілей (завдань) можна визначити вичерпний перелік об'єктивно необхідних функцій управління.
У літературі по-різному розуміється теоретичне поняття «функція державного управління» і сьогодні не існує його загальноприйнятого визначення. Різний підхід науковців до визначення поняття управлінської функції, розбіжності у питанні їх систематизації - одна з головних причин існуючого стану осмислення цієї наукової категорії. Наявність різних дефініцій відображає її складність, а складні явища з багатьма внутрішніми та зовнішніми зв'язками розкриваються шляхом різних характеристик з різноманітними визначеннями та відносинами. Всебічне та багатопланове висвітлення властивостей та ознак функцій управління дозволяє краще виявити їх сутність і специфіку. Враховуючи це, спробуємо сформулювати поняття функції державного управління.
Більшість науковців особливий акцент робить на тому, що функції - це частини змісту управлінської діяльності. При цьому вказуються їх різні характеристики, що доповнюють одна одну: одні автори виділяють їх об'єктивну необхідність чи обумовленість; інші - відносну самостійність чи відокремленість; треті - спільність і типовість; четверті - специфічність і однорідність; п'яті - стабільність, повторювальність та універсальність; шості - цілеспрямованість і залежність від об'єкта управління [5, с 31].
Що ж усе-таки слід розуміти під функціями управління? Думається, що необхідно відкинути доволі розповсюджене зосередження на суто практичному аспекті здійснення функцій, а також на засобах їх реалізації. Переконливішим є їх розгляд як складових змісту управлінської діяльності (з чого складається процес управління). Одночасно функціональний зміст управлінської діяльності дозволить виявити її спрямованість. Ці два моменти - склад і спрямованість управлінської діяльності є ознаками, що найбільш чітко виражають сутність даної наукової категорії. Розглянуті теоретичні підходи дають підстави для висновків про те, що функції державного управління:
обумовлені цілями (завданнями) управління;
мають об'єктивний характер;
є складовими змісту державно-управлінської діяльності;
є відносно самостійними та однорідними;
безпосередньо виражають владно-організуючу сутність виконавчої влади;
реалізуються в процесі державно-управлінських відносин (взаємодія суб'єкта та об'єкта);
спрямовані на забезпечення життєво необхідних потреб об'єкта управління.
На основі цього можна дати таке визначення даного теоретичного поняття: Функції державного управління - це складові змісту управлінської діяльності, що характеризуються певною самостійністю, однорідністю, складністю та стабільністю владно-організуючого впливу суб'єкта управління, спрямованого на забезпечення життєво значущих потреб об'єкта управління.
На наш погляд, це визначення досить повно охоплює всі необхідні та суттєві ознаки функцій державного управління.
Виконавча влада має бути зорієнтована на ще одне надзвичайно важливе завдання - надання населенню різноманітних державних (управлінських) послуг. Сьогодні проблематика управлінських послуг перебуває майже в зародковому стані, оскільки відсутнє її належне наукове забезпечення. Доказом цього є те, що навіть термін «управлінські послуги» майже відсутній сьогодні як у вітчизняному законодавстві, так і в науковій літературі. Винятком є лише Концепція адміністративної реформи в Україні, в якій управлінські послуги визначаються «як послуги із боку органів виконавчої влади, що є необхідною умовою реалізації прав і свобод громадян - зокрема реєстрація, ліцензування, сертифікація тощо» [106, с 11]. Як зазначається у літературі: «така ситуація пов'язана з етатизацією суспільного життя, адже раніше навіть уявити про послуги, які надає держава, було неможливо» [97, с 7].
В. Авер'янов вважає, що «управлінські послуги - це новий елемент взаємовідносин держави з людиною. Ними слід вважати різноманітні дозвільно-реєстраційні дії державних органів за відповідним зверненням фізичних і юридичних осіб» [6, с 29]. І. Коліушко та В. Тимощук на основі аналізу законів України виділяють такі групи управлінських послуг за їхнім предметом:
видача дозволів (наприклад, на зайняття окремими видами підприємницької діяльності; на розміщення реклами; на проведення мітингів, демонстрацій; на придбання, зберігання, носіння і перевезення зброї), у тому числі акредитація, атестація, сертифікація (наприклад, акредитація вищих навчальних закладів освіти; атестація підприємств, робочих місць, судових експертів; сертифікація товарів, робіт і послуг);
реєстрація з веденням реєстрів (наприклад, реєстрація актів громадянського стану, суб'єктів підприємницької діяльності, автомототранспортних засобів), у тому числі легалізація суб'єктів (наприклад, легалізація об'єднань громадян);
легалізація актів (наприклад, консульська легалізація документів), нострифікація (визнання дипломів, виданих в інших країнах) та верифікація (встановлення достовірності сертифікатів про походження товарів з України);
соціальні управлінські послуги (наприклад, призначення субсидій, пенсій) [97, с 11-12].
Як видно з наведеного переліку, діяльність сучасних органів виконавчої влади важко уявити без здійснення процедур надання державних (управлінських) послуг. Більше того, роль цієї функції в діяльності органів виконавчої влади зростатиме та ставатиме пріоритетною, адже громадяни в переважній більшості отримують уявлення про ефективність органів влади саме через безпосередні відносини з публічними інституціями, через якісні, вчасно отримані послуги з реалізації своїх прав.
< Попередня Наступна >