69

---

3.4.2. Бюджетна функція

Бюджетна функція притаманна всім, без винятку, органам виконав­чої влади.

її серцевиною є бюджетний процес - регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затверджен­ням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розгля­дом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну си­стему.

Конституція України передбачає участь у бюджетному процесі різних суб'єктів влади (Верховна Рада України, Президент України, Прем'єр-міністр України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада АРК, Рада мі­ністрів АРК, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самовряду­вання). У цьому процесі визначається обсяг фінансових ресурсів, що не­обхідні для виконання завдань з розвитку виробничої та невиробничої сфер народного господарства, встановлюється розподіл цих ресурсів у галузевому та територіальному розрізах. До завдань бюджетного процесу відносять:

визначення доходів з кожного джерела;

визначення величини видатків;

контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств, орга­нізацій, установ за виконанням ними бюджетних коштів;

створення державних матеріальних і грошових резервів для постій­ного фінансування передбачених заходів [242].

Головним призначенням Державного бюджету є розподіл державних коштів між міністерствами (відомствами) і програмами. З цієї точки зору, бюджет являє собою внутрішній засіб управління уряду [219, с. 16]. Разом з тим бюджет відіграє й іншу важливу роль, яка виходить за рамки внут­рішніх урядових відносин - він є основним засобом впливу на стан еконо­міки. Адже розмір бюджету (особливо бюджетний дефіцит), характер по­даткової політики і структура витрат допомагають визначити темпи еко­номічного зростання, тенденції змін у сфері зайнятості, відсоткові ставки

і цінові зміни. Слід також зазначити, що й економіка впливає на бюджетну політику: економічний стан визначає бюджетні показники. Тому дуже важ­ливо, щоб бюджет був реальним, збалансованим, а бюджетний процес спрощеним, прозорим, ефективним і контрольованим. Запровадження програмно-цільового методу у бюджетному процесі дасть можливість встановити безпосередній зв'язок між виділенням бюджетних коштів та результатами їх використання.

Бюджетним кодексом України визначаються такі стадії бюджетного процесу:

складання проектів бюджетів;

розгляд та прийняття закону про Державний бюджет, рішень про місцеві бюджети;

виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет, рішень про місцеві бюджети;

підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рі­шення щодо нього [36, с 6].

Організаційні етапи, пов'язані з підготовкою, розглядом та затверджен­ням Державного бюджету України, розглядаються в таблиці 3.2 (див. с 334.)

Складання проекту бюджету є першим етапом бюджетного процесу, від якого залежить правильне виконання бюджету, раціональне та ефек­тивне використання коштів.

Відповідно до Правил складання і виконання Державного бюджету України перед складанням проектів бюджетів усіх рівнів розробляються основні прогнозні макроекономічні показники економічного та соціального розвитку країни:

валовий внутрішній продукт;

національний дохід;

зведений баланс доходів і видатків населення;

платіжний баланс;

валютний план.

Складання бюджету, як правило, включає ряд організаційних етапів, які є характерними для багатьох країн із перехідною економікою. Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України.

Таблиця 3.2

Календар бюджетного процесу

Міністр фінансів України відповідає за складання проекту даного закону, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного плануван­ня, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту бюджету, відповідно до засад державного регулюван­ня економічного і соціального розвитку України, міждержавних відносин, визначених Верховною Радою у бюджетній резолюції.

Розгляд і прийняття бюджетів. Складання проекту бюджету

Верховна Рада розглядає проект Закону про Державний бюджет України в порядку, передбаченому Регламентом її роботи. Народні депу­тати знайомляться з проектом бюджету, потім заслуховують доповідь Мі­ністра фінансів на пленарному засіданні парламенту. Голова Комітету Верховної ради з питань бюджету доповідає про відповідність проекту бюджету вимогам Бюджетному кодексу України, основним напрямам бю­джетної політики на наступний бюджетний період.

Після прийняття до розгляду представленого проекту закону про Дер­жавний бюджет він не пізніше 1 жовтня розглядається народними депута­тами, а також у комітетах, депутатських фракціях та групах Верховної Ра­ди. В парламенті проходить перше читання проекту бюджету, після чого від повертається на доопрацювання Кабінетові Міністрів. Після цього за­конопроект проходить друге читання, яке розпочинається з доповіді Мініст­ра фінансів щодо доопрацювання з урахуванням Бюджетних висновків Верховної Ради проекту Закону. Голова парламентського Комітету з пи­тань бюджету доповідає висновки Комітету щодо врахування Кабінетом Міністрів Бюджетних висновків парламенту при підготовці до другого чи­тання. Друге читання, яке завершується не пізніше 20 листопада, перед­бачає, в першу чергу, затвердження загального обсягу дефіциту (профіциту), доходів і видатків бюджету з подальшим постатейним голосуван­ням проекту Закону.

Комітет Верховної Ради з питань бюджету доопрацьовує проект За­кону про Державний бюджет та вносить його на розгляд парламенту у третьому читанні не пізніше 25 листопада. Третє читання починається з доповіді Голови Комітету з питань бюджету та співдоповіді Міністра фінансів.

Закон про Державний бюджет України приймається Верховною Ра­дою до 1 грудня року, що передує плановому. Якщо закон не буде при­йнятий до вказаного терміну, Кабінет Міністрів має право здійснювати витрати Державного бюджету відповідно до ст. 46 Бюджетного кодексу України.

Інформація про бюджет повинна бути оприлюднена. Прийнятий Вер­ховною Радою Закон про Державний бюджет України з додатками, що є його невід'ємною частиною, підлягає обов'язковій публікації для загально­го відома.

Після розгляду і затвердження бюджетів настає важлива стадія бю­джетного процесу - виконання бюджетів, тобто одержання затвердже­них доходів і фінансування видатків бюджету відповідно до затверджених сум. Виконання бюджету будь-якого рівня здійснюється на основі розпису доходів та видатків відповідного бюджету, який складається фінансовими органами. Кабінет Міністрів забезпечує виконання, а Міністерство фінан­сів здійснює загальну організацію, а також управління виконанням Держав­ного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного проце­су з питань виконання бюджету.

З метою запровадження дійового контролю за доходами та видатками всіх бюджетних установ з 1997 року було започатковано їх фінансування на основі кошторису. У зв'язку з розподілом бюджету на загальний і спе­ціальний фонди, Кабінет Міністрів визначив порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ. Відповідно до нього кошторис доходів і ви­датків бюджетної установи є основним плановим документом, який під­тверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Кошторис, який має дві складові - загальний та спеціальний фонди, затверджується Мінфіном України. Невід'ємною частиною кошторису є план асигнувань - помісячний розподіл видатків, затверджених у кошто­рисі для загального фонду. Бюджетні кошти можуть виділятися установам тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань. Розпо­рядники бюджетних коштів розподілені на головних розпорядників бюджет­них коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Кабінет Мі­ністрів постановою «Про вдосконалення системи головних розпорядників коштів державного бюджету» від 8 січня 2000 року затвердив перелік го­ловних розпорядників коштів державного бюджету, схему підпорядкуван­ня розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та їх одержувачів голов­ним розпорядником коштів. У результаті, число головних розпорядників коштів бюджетних коштів в Україні значно скоротилося, що відіграло пози­тивну роль в ефективному та прозорому виконанні Державного бюджету.

Сьогодні головні розпорядники коштів Державного бюджету визнача­ються відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України та затверджують­ся Законом про Державний бюджет шляхом встановлення їм бюджетних призначень. Так, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути: органи, уповноважені відповідно Верховною Радою, Президентом України, Кабінетом Міністрів забезпечувати їх діяльність, в особі їх керів­ників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Кон­ституційний Суд, Верховний Суд та інші спеціалізовані суди; установи та організації, які визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету Міністрів, в особі їх керівників; уповноважені юридичні особи, що забезпечують діяльність Верховної Ради АРК, Рада міністрів АРК, мініс­терства та інші органи влади АРК в особі їх керівників; керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керів­ників головних управлінь, управлінь, відділів та інших структурних підроз­ділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.

Для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного ха­рактеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету, фор­мується резервний фонд бюджету. Разом з тим, створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади АРК, органами місцево­го самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається.

З метою посилення державного контролю за надходженням в бюджет доходів та використанням коштів у 1997 році був створений новий орган виконавчої влади Державне казначейство України.

Казначейська форма обслуговування Державного бюджету передба­чає здійснення Державним казначейством:

операцій з коштами державного бюджету;

розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів;

бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання дер­жавного бюджету.

Розпорядник бюджетних коштів не може витрачати бюджетні надхо­дження безконтрольно, він повинен дотримуватися встановленої про­цедури, яка називається бухгалтерським обліком. На всіх стадіях бюдже­тного процесу здійснюється внутрішній фінансовий контроль, за організа­цію якого відповідає керівник бюджетної установи, а розпорядники бю­джетних коштів несуть відповідальність за організацію і стан внутрішнього фінансового контролю та аудиту як у своїх закладах, так і у підвідомчих установах. Для України, яка лише в останні роки почала практичні дії що­до впорядкування витрачання бюджетних коштів, цьому питанню приділя­ється особлива увага. Адже саме від чіткої системи обліку та контролю залежить реалізація багатьох питань соціально-економічного і культурно­го розвитку на всіх рівнях бюджетної системи. На державний облік, як важливий інструмент державного управління, покладено такі завдання:

дотримання фінансово-бюджетної, кошторисної дисципліни, недо­пущення використання бюджетних коштів не за призначенням;

нагляд за відповідністю бюджетних операцій рішенням законодавчих і представницьких органів влади та забезпечення контролю парламенту над виконанням державного бюджету;

забезпечення повноти збирання та витрачання бюджетних коштів шляхом оперативного інформування державних органів про стан держав­них фінансів;

ведення підрахунків, які використовуються у загальнодержавній ста­тистиці, та встановлення економічного стану держави;

правильність та достовірність ведення звітності, фінансових, кредит­них і розрахункових операцій, повноти та своєчасності виконання зо­бов'язань перед бюджетом;

виявлення резервів збільшення бюджетних надходжень та економії бюджетних коштів.

Предметом бюджетного обліку є кошти всіх видів бюджетів у розрізі їх складових частин, а об'єктом - бюджетні установи та організації, конкрет­ні програми соціально-економічного і культурного розвитку. Облік бюдже­тних надходжень здійснюють органи Державного казначейства, Державної податкової служби, Національного банку України, Міністерство фінансів та інші. Облік бюджетних асигнувань та контроль за їх дотриманням здійс­нюється Державним казначейством України. На місцевому рівні облік здійснюють місцеві фінансові органи, на рівні підприємств, установ, орга­нізацій - бухгалтерські підрозділи.

Крім того, в Україні запроваджені зовнішній контроль та аудит фінан­сової та господарської діяльності бюджетних установ. Стадія аудиторської перевірки і контроль за виконанням Державного бюджету здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Відповідно до статті 98 Конститу­ції України контроль за використанням коштів Державного бюджету в ці­лому від імені Верховної Ради здійснює Рахункова палата.

Важлива стадія бюджетного циклу - аудиторська перевірка бюджет­них результатів. її метою є:

забезпечення відповідальності за допомогою перевірки правильнос­ті витрачання бюджетних коштів;

аналіз бюджетної ефективності урядових програм з метою її підви­щення;

удосконалення управління через визначення можливостей ефектив­нішого розміщення ресурсів;

протистояння корупції за допомогою заходів, які унеможливлюють незаконне привласнення державних коштів [219, с 42-43].

Кабінет Міністрів України разом із проектом Закону про Державний бюджет на наступний рік подає до Верховної Ради України доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року. Контролюючі функції здійснюють також комітет Верховної Ради з питань бюджету, Міні­стерство фінансів, Державне казначейство, Державна податкова адмініст­рація, Контрольно-ревізійне управління. Міністр фінансів несе персональ­ну відповідальність перед парламентом за дотримання Закону про Дер­жавний бюджет. Органи виконавчої влади та виконавчі органи місцевого самоврядування разом із органами Міністерства фінансів України здійс­нюють контроль за станом надходження доходів відповідного бюджету та правильністю використання підприємствами, установами та організаціями виділених їм з відповідного бюджету асигнувань.

Органи виконавчої влади вищого рівня здійснюють нагляд за ходом виконання бюджету відповідними органами нижчого рівня, згідно з вимо­гами чинного законодавства.

Порушеннями законодавства про бюджетну систему України вважа­ється:

використання бюджетних коштів на цілі, не передбачені законом про Державний бюджет України або в обсягах, що перевищують відповідно затверджені межі видатків;

невиконання умов пропорційного скорочення видатків щодо незахищених статей бюджету;

невиконання умов пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів;

недотримання термінів щодо бюджетного процесу;

порушення інших правил і процедур, встановлених законодавством щодо порядку витрачання коштів бюджетів, які призводять до незаконних видатків;

невжиття заходів до підпорядкованих органів і підлеглих осіб, які вчинили вищеназвані порушення.

За порушення бюджетного законодавства передбачені щодо посадо­вих осіб адміністративна, матеріальна та кримінальна види відповідаль­ності.

Звітність про виконання бюджетів

Звітність про виконання Державного бюджету буває оперативною, мі­сячною, квартальною та річною. Зведення, складання та надання звітнос­ті про виконання Державного бюджету здійснюються Державним казна­чейством України. Місячна звітність надається Державним казначейством Верховній Раді, Кабінету Міністрів, Рахунковій палаті та Міністерству фі­нансів не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Квартальний звіт у тому ж порядку - не пізніше 35 днів після закінчення звітного квар­талу. Кабінет Міністрів України подає до Верховної Ради України річний звіт про виконання Закону про Державний бюджет України не пізніше 1 травня року, наступного за звітним. Рахункова палата протягом двох тижнів з дня офіційного подання Урядом річного звіту готує висновки що­до використання коштів Державного бюджету. Парламент розглядає звіт про виконання Закону про Державний бюджет у двотижневий термін з дня отримання висновків Рахункової палати щодо використання бюджетних коштів.

Звіт Кабінету Міністрів перед Верховною Радою про виконання Закону про Державний бюджет представляє Міністр фінансів. Із співдоповіддю про виконання Закону про Державний бюджет виступають Голова Коміте­ту Верховної Ради з питань бюджету та Голова Рахункової палати. За результатами розгляду Верховна Рада приймає рішення щодо звіту про виконання Закону про Державний бюджет України. Поданий звіт і поста­нова парламенту мають бути оприлюдненими.

Отже, бюджетні питання є важливою частиною діяльності органів ви­конавчої влади. Фінансові можливості організації визначають її діяльність, а проблема опрацювання бюджету є однією з найголовніших для фахівця у сфері державного управління.

 

< Попередня   Наступна >