Головне меню

7.3.5. Місцеві органи виконавчої влади

Державне управління - Державне управління
98

7.3.5. Місцеві органи виконавчої влади

Виконавчу владу на місцевому територіальному рівні, тобто в облас­тях, містах Києві та Севастополі, районах здійснюють обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації. Місцеві (територі­альні) органи (підрозділи) міністерств та інших центральних органів вико­навчої влади також здійснюють визначені законодавством функції вико­навчої влади. Правовою основою організації та діяльності місцевих орга­нів виконавчої влади є положення статей 118 і 119 Конституції України, а також відповідні положення Закону України «Про місцеві державні адмініст­рації», прийнятого 9 квітня 1999 року.

Обласна державна адміністрація

Обласні державні адміністрації (ОДА) є ключовою ланкою в реа­лізації функцій виконавчої влади на територіальному рівні. Відпо­відно до статті 133 Конституції України міста Київ і Севастополь мають спеціальний статус міст державного підпорядкування. Міські держав­ні адміністрації, які в них утворюються, за обсягом своїх повнова­жень прирівняні до статусу обласних державних адміністрацій.

Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севасто­полі визначаються окремими законами, зокрема у столиці - Законом України «Про столицю України - місто-герой Київ», прийнятим 15 січня 1999 року.

Державні адміністрації у межах відповідної адміністративно-терито­ріальної одиниці забезпечують:

виконання Конституції, законів, актів Президента, Кабінету Міні­стрів, інших органів виконавчої влади вищого рівня;

законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян;

виконання державних і регіональних програм соціально-економіч­ного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях ком­пактного проживання корінних народів і національних менш

ин - також їх національно-культурного розвитку;

підготовку та виконання відповідних бюджетів;

звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

взаємодію з органами місцевого самоврядування;

реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповід­ними радами повноважень.

Місцеві державні адміністрації наділені повноваженнями в таких основ­них галузях:

соціально-економічного розвитку;

бюджету та фінансів;

управління майном, приватизації та підприємництва;

містобудування, житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку;

використання та охорони земель, природних ресурсів та охорони довкілля,

науки, освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, ма­теринства і дитинства, сім'ї та молоді;

соціального забезпечення та соціального захисту населення;

зайнятості населення, праці та заробітної плати;

забезпечення законності, правопорядку, прав і свобод громадян;

міжнародних та зовнішньоекономічних відносин;

оборонної роботи.

Державні адміністрації діють на засадах: відповідальності перед лю­диною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів.

Державні адміністрації є єдиноначальними органами виконавчої вла­ди загальної компетенції, повноваження яких реалізуються одноособово їх керівниками - головами державних адміністрацій. Вони признача­ються на посаду і звільняються з посади Президентом за поданням Кабі­нету Міністрів на строк повноважень глави держави. Кандидатури на по­сади голів обласних державних адміністрацій на розгляд уряду вносяться Прем'єр-міністром. При здійсненні своїх повноважень голови державних адміністрацій відповідальні перед главою держави та КМУ. У разі обрання нового Президента України голови державних адміністрацій продовжують здійснювати свої повноваження до призначення в установленому порядку нових голів держадміністрацій.

Голова державної адміністрації формує її структуру та склад. Струк­тура обласної державної адміністрації є такою: керівництво (голова, перший заступник голови, заступники голови); апарат ОДА; головні управ­ління, управління, відділи та інші структурні підрозділи ОДА [65, с. 70]. Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року № 461 установлено, що кількість посад заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з урахуванням поса­ди першого заступника не може перевищувати для регіонів з чисель­ністю населення до 1500 тис. та м. Севастополя - 5 одиниць, від 1500 до 2000 тис- 6, від 2000 до 3000 тис- 7, понад 3000 тис. та м. Києва -10 одиниць.

Перший заступник і заступники голови ОДА виконують обов'язки, ви­значені головами, і несуть персональну відповідальність за стан справ у дорученій їм ділянці роботи. Перший заступник голови облдержадмініст­рації призначається на посаду головою обласної держадміністрації за згодою Прем'єр-міністра. Заступники голови призначаються на посаду головою за погодженням з відповідним віце-прем'єр-міністром.

Керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів держав­них адміністрацій очолюють відповідні підрозділи і несуть персональну відповідальність перед головами відповідних держадміністрацій за вико­нання покладених на ці підрозділи завдань. Вони призначаються на поса­ду та звільняються з посади головами держадміністрацій за погодженням з органами виконавчої влади вищого рівня в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Законом установлені певні обмеження щодо зайняття посад у місце­вих державних адміністраціях. Зокрема, голови, їх заступники, керівники управлінь, відділів, інших структурних підрозділів адміністрацій не можуть бути народними депутатами України, суміщати свою службову діяльність з іншою, у тому числі на громадських засадах, крім викладацької, наукової та творчої діяльності у позаробочий час, входити до складу керівного ор­гану чи наглядової ради підприємства чи іншої організації, що має на меті одержання прибутку.

Для правового, організаційного, матеріально-технічного та іншого за­безпечення діяльності обласної державної адміністрації, підготовки аналі­тичних, інформаційних та інших матеріалів, систематичної перевірки ви­конання актів законодавства та розпоряджень голови ОДА, надання ме­тодичної та іншої практичної допомоги місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування головою облдержадмініст­рації утворюється апарат облдержадміністрації в межах виділених бю­джетних коштів, який підпорядковується голові даної адміністрації. До структури апарату обласної державної адміністрації входять такі відділи: організаційний; загальний; кадрової роботи та з питань державної служби; юридичний; роботи зі зверненнями громадян; контролю; бухгалтерського обліку; господарський; взаємодії з правоохоронними органами; з питань оборонної та мобілізаційної роботи; інформаційно-комп'ютерного забез­печення; з питань режимно-секретної роботи.

Апарат у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з управліннями, іншими структурними підрозділами облдержадміністра­ції, районними держадміністраціями, органами місцевого самоврядуван­ня, а також з підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян.

Апарат ОДА очолює керівник апарату, який призначається на посаду головою облдержадміністрації. Голова також затверджує положення та визначає структуру апарату, призначає на посади і звільняє з посад керів­ників та інших працівників структурних підрозділів апарату.

Основними структурними підрозділами ОДА є головні управління, управління і відділи. У структурі ОДА функціонують також служби, інспек­ції та архіви. Перелік структурних підрозділів визначає голова облдерж­адміністрації на основі примірного переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. При формуванні структур ОДА необхідно дотримува­тися таких вимог: до складу головного управління повинні входити не менше двох управлінь; в управлінні має працювати не менше 9 осіб, у відділах у складі управлінь - не менше 4, у самостійних відділах - не менше 6.

В обласних державних адміністраціях утворюються такі структурні підрозділи:

а) головне управління економіки; головне управління сільського гос­подарства і продовольства; головне управління праці та соціального за­хисту населення; головне фінансове управління;

б) управління промисловості, енергетики, транспорту та зв'язку (у Донецькій, Запорізькій, Луганській, Харківській ОДА - головні управлін­ня); управління вугільної промисловості (створюється у разі потреби); управління капітального будівництва; управління житлово-комунального господарства; управління містобудування та архітектури; управління з питань оборонної і мобілізаційної роботи; управління з питань надзви­чайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЄС (у Волинській, Житомирській, Київській, Рівненській і Чернігівській областях окремо функціонують управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи); управління освіти і науки; управління охорони здоров'я; управління культури; управління у справах сім'ї та молоді; управління з питань фізичної культури, спорту та туриз­му; управління у справах преси та інформації; управління з питань внут­рішньої політики; управління державної ветеринарної медицини; управ­ління зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності (створюється у разі потреби);

в) відділ у справах національностей і міграції; відділ у справах ре­лігій;

г) інспекція державного технічного нагляду; інспекція якості та форму­вання ресурсів сільськогосподарської продукції;

д) служба у справах неповнолітніх;

є) державний архів області.

Голови держадміністрацій видають розпорядження одноособово і не­суть за них відповідальність згідно із законодавством. Нормативно-правові акти підлягають державній реєстрації у відповідному органі юсти­ції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.

Реалізуючи конституційні положення, Закон «Про місцеві державні адміністрації» визначає функції цих органів виконавчої влади, тобто основні напрями діяльності, у яких відображається сутність, соціальне призначення, цілі й завдання зазначених органів у вирішенні загально­суспільних справ. Закон наділяє місцеві державні адміністрації відповід­ною компетенцією, яка є правовим засобом реалізації покладених на них функцій. При цьому визначається загальна і галузева компетенція. У межах загальної компетенції до відання державних адміністрацій нале­жить вирішення таких питань: 1) забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; 2) соціально-економічного розвит­ку відповідних територій; 3) бюджету, фінансів та обліку; 4) управління майном, приватизації та підприємництва; 5) промисловості, сільського^ господарства, будівництва, транспорту і зв'язку; 6) науки, освіти, культу­ри, охорони здоров'я, фізкультури, спорту і туризму, сім'ї, жінок, молоді та неповнолітніх; 7) використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля; 8) зовнішньоекономічної діяльності; 9) оборонної роботи та мобілізаційної підготовки; 10) соціального захисту, зайнятості населен­ня, праці та заробітної плати [209].

У цілому Закон про місцеві адміністрації не виключає здійснення ними й інших функцій. Тому закони, наприклад, з питань бюджету, фінансів та обліку можуть наділяти місцеві органи виконавчої влади іншими повнова­женнями порівняно з тими, що закріплені зазначеним Законом. Отже, га­лузеві повноваження місцевих адміністрацій складають насправді лише основу їх повноважень відповідно до всього масиву законодавства.

Державні адміністрації здійснюють також функцію управління майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління. Аналіз статусу місцевих державних адміністрацій вказує на те, що вони відіграють ключову роль у реалізації державної політики та законів Ук­раїни на відповідних територіях.

На місцеві держадміністрації покладено здійснення на відповідних те­риторіях функції державного контролю в межах, визначених Конститу­цією і законами України, за:

збереженням і раціональним використанням державного майна;

станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням дер­жавних контрактів і зобов'язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням збитків, заподіяних державі;

використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферно­го повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів;

охороною пам'яток історії та культури, збереженням житлового фонду;

додержанням виробниками продукції стандартів, технічних умов та інших вимог, пов'язаних з її якістю та сертифікацією;

додержанням санітарних і ветеринарних правил, збиранням, утилі­зацією і захоронениям промислових, побутових та інших відходів, додер­жанням правил благоустрою;

додержанням архітектурно-будівельних норм, правил і стандартів;

додержанням правил торгівлі, побутового, транспортного, кому­нального обслуговування, законодавства про захист прав споживачів;

додержанням законодавства з питань науки, мови, реклами, освіти, культури, охорони здоров'я, материнства та дитинства, сім'ї, молоді та неповнолітніх, соціального захисту населення, фізичної культури і спорту;

охороною праці та своєчасною і не нижче визначеного державою мінімального розміру оплатою праці;

додержанням громадського порядку, правил технічної експлуатації транспорту та дорожнього руху;

додержанням законодавства про державну таємницю та інфор­мацію.

Обласні державні адміністрації та їх голови при здійсненні своїх пов­новажень відповідальні перед Президентом і Кабінетом Міністрів та під­звітні і підконтрольні Уряду. Однак, у зв'язку з особливою роллю Прези­дента України в організації та діяльності виконавчої влади, зокрема у наяв­ності у нього права за власною ініціативою припиняти повноваження го­лови будь-якої обласної чи районної держадміністрації, саме відносини останніх з главою держави, а відповідно з Адміністрацією Президента, мають першочергове значення. Відносини Кабінету Міністрів з місцевими державними адміністраціями, що опосередковуються Президентом, є не достатньо окресленими.

Місцеві державні адміністрації при здійсненні своїх повноважень у сфе­рі державного управління взаємодіють з відповідними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади. Відносини між ними є переважно партнерськими. Голови держадміністрацій координують діяль­ність територіальних органів міністерств та інших центральних органів ви­конавчої влади та сприяють їм у виконанні функцій державного управління.

Управління, відділи та інші структурні підрозділи облдержадміністра­цій підзвітні та підконтрольні відповідним міністерствам, іншим централь­ним органам виконавчої влади. Голови держадміністрацій координують діяльність територіальних органів міністерств та інших центральних орга­нів виконавчої влади та сприяють їм у виконанні покладених на ці органи завдань.

Обласні держадміністрації у межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю. Голови облдержадміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам, рішенням Конституційного Суду, актам Президента, Кабінету Міністрів, голів облдержадміністрацій, а також міністерств, інших центра­льних органів виконавчої влади.

Обласні держадміністрації є підзвітними обласним радам у виконанні програм соціально-економічного і культурного розвитку, обласних бюдже­тів. Облдержадміністрації можуть здійснювати повноваження, делеговані їм обласними радами з метою забезпечення місцевих інтересів населення області і несуть відповідальність за їх реалізацію. Вони у частині здійс­нення делегованих повноважень підзвітні та підконтрольні обласним-радам.

Голови облдержадміністрацій щорічно звітують перед обласними радами з питань виконання бюджету, програм соціально-культурного розвитку території і делегованих повноважень. Рада може висловити недовіру голові облдержадміністрації, на підставі чого, з урахуванням пропозицій Кабінету Міністрів, Президент приймає рішення і дає раді обґрунтовану відповідь. Якщо недовіру голові висловили дві третини від складу обласної ради, глава держави приймає відставку голови облдер­жадміністрації.

Обласні державні адміністрації не мають права втручатись у здійс­нення органами місцевого самоврядування власних повноважень. Для здійснення спільних програм обласні державні адміністрації та органи мі­сцевого самоврядування можуть укладати договори, створювати спільні органи та організації.

Державні адміністрації здійснюють функцію управління майном під­приємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління. Голови держадміністрацій укладають та розривають контракти з їх керів­никами. Керівники підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, призначаються та звільняються з посад за погодженням з головою відповідної держадміністрації, крім керівників установ, підприємств та орга­нізацій Збройних Сил та інших військових формувань. Державні адмініст­рації не повинні втручатись у їх господарську діяльність, крім випадків, визначених законом. У разі порушення законів керівниками підприємств, установ, організацій держадміністрації мають право звернутися до їх влас­ника чи уповноваженої ним особи з умотивованим поданням щодо притяг­нення до відповідальності цих керівників.

Особливу увагу держадміністрації повинні приділяти відносинам з об'єднаннями громадян та стосункам з громадянами, які проживають на відповідних територіях. З цією метою вони взаємодіють з політичними партіями, громадськими і релігійними організаціями для забезпечення прав і свобод громадян, задоволення їхніх політичних, екологічних, соціа­льних, культурних та інших інтересів з урахуванням загальнодержавних і місцевих інтересів, сприяють виконанню статутних завдань та забезпечу­ють додержання законних прав цих об'єднань громадян.

Держадміністрації забезпечують додержання прав і свобод грома­дян. Громадяни звертаються до цих органів у вирішенні питань, що на­лежать до сфери їх повноважень. Посадові особи держадміністрацій зобов'язані розглянути звернення громадян і не пізніше, ніж у визначе­ний законом термін прийняти рішення або дати обґрунтовану відповідь. Посадові особи проводять особистий прийом громадян у порядку, ви­значеному законом.

Районна державна адміністрація

Вертикаль виконавчої влади в Україні завершується на рівні ра­йонних державних адміністрацій (РДА). Вже на рівні територіальних громад функціонують органи місцевого самоврядування.

Саме тому можна сказати, що району як територіальній одиниці, на­лежить дуже важливе місце в системі адміністративно-територіального поділу держави, а районна державна адміністрація є базовим рівнем у системі виконавчої влади України.

По-перше, район перебуває в центрі системи публічної влади поміж вищим рівнем (держава, область, міста обласного підпорядкування) та нижчим (міста районного підпорядкування, селища і села). По-друге, саме в районах зосереджена велика кількість об'єктів власності різних форм, на їх території мешкає велика кількість населення, тут створю­ються значні матеріальні та інші цінності, від наявності яких безпосе­редньо залежить доля виконання всіх без винятку державних програм.

Основною функцією райдержадміністрації є виконавча, оскільки діяль­ність цього органу безпосередньо пов'язана з практичною реалізацією виконавчої влади. Вона покликана захищати права і законні інтереси громадян та держави, забезпечувати комплексний соціально-еконо­мічний розвиток району та реалізацію державної політики у відповідних секторах державного управління, надавати громадянам якісні управлін­ські послуги.

Організація, повноваження та порядок діяльності районних, ра­йонних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій бага­то в чому є схожими з обласними державними адміністраціями з урахуванням їх нижчого рівня.

Очолює районну державну адміністрацію, як і облдержадміністрацію, голова, який призначається на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на строк повноважень глави держави. Канди­датури на посади голів райдержадміністрацій на розгляд Кабінету Мініс­трів України вносяться головами відповідних обласних держадміністрацій. Голови районних держадміністрацій регулярно інформують про свою діяль­ність голів обласних державних адміністрацій, щорічно та на вимогу зві­тують перед ними. Голови районних державних адміністрацій в Автоном­ній Республіці Крим призначаються на посаду і звільняються з посад Пре­зидентом України за поданням Кабінету Міністрів України, погодженим із Головою Верховної Ради АРК і Головою Ради міністрів АРК, Постійним Представником Президента України в АРК.

Перші заступники та заступники голів районних держадміністрацій призначаються на посади головами райдержадміністрацій за погоджен­ням з відповідними заступниками голів обласних держадміністрацій. По­становою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року № 461 уста­новлено, що кількість посад заступників голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій з урахуванням посади першого заступника не може перевищувати 4 одиниць.

Для правового, організаційного, матеріально-технічного та іншого за­безпечення діяльності районної державної адміністрації, підготовки аналі­тичних, інформаційних та інших матеріалів, систематичної перевірки ви­конання актів законодавства та розпоряджень держадміністрації, надання методичної та іншої практичної допомоги органам місцевого самовряду­вання головою райдержадміністрації утворюється апарат РДА у межах виділених бюджетних коштів, який підпорядковується голові цієї адмініст­рації. До структури апарату районної державної адміністрації входять такі відділи та інші підрозділи: відділ організаційної і кадрової роботи та з пи­тань нагород; відділ внутрішньої політики; загальний відділ; господарсько-фінансовий відділ. Апарат у процесі виконання покладених на нього зав­дань взаємодіє з управліннями, іншими структурними підрозділами рай­держадміністрації, органами місцевого самоврядування, а також з підпри­ємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян.

Апарат очолює керівник, який призначається на посаду головою держ­адміністрації. Голова також затверджує положення та визначає структуру апарату, призначає на посади і звільняє з посад керівників та інших пра­цівників структурних підрозділів апарату.

Районна державна адміністрація складається з апарату, управлінь, відділів та інших структурних підрозділів РДА. Відповідно з Примірним переліком управлінь, відділів та інших структурних підрозділів у районних державних адміністраціях утворюються такі структурні підрозділи:

а) управління економіки; управління сільського господарства і продо­вольства; фінансове управління; управління праці та соціального захисту населення; управління державної ветеринарної медицини;

б) відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального госпо­дарства; відділ з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту на­селення; відділ освіти; відділ культури; відділ у справах сім'ї, молоді та спорту; відділ з питань внутрішньої політики; архівний відділ;

в) служба у справах неповнолітніх.

Районні держадміністрації є підзвітними районним радам у виконанні програм соціально-економічного і культурного розвитку, районних бю­джетів. Райдержадміністрації можуть здійснювати повноваження, деле­говані їм районними радами з метою забезпечення місцевих інтересів населення району і несуть відповідальність за їх реалізацію. Вони у час­тині здійснення делегованих повноважень підзвітні та підконтрольні ра­йонним радам.

Голови райдержадміністрацій щорічно звітують перед районними радами з питань виконання бюджету, програм соціально-культурного розвитку території і делегованих повноважень. Рада може висловити недовіру голові райдержадміністрації, на підставі чого, з урахуванням пропозицій Кабінету Міністрів, Президент приймає рішення і дає раді обґрунтовану відповідь. Якщо недовіру голові висловили дві третини від складу районної ради, глава держави приймає відставку голови райдерж­адміністрації.

Райдержадміністрації на відповідній території взаємодіють із сільсь­кими, селищними і міськими радами, їх головами і виконавчими органами, сприяють у здійсненні ними власних повноважень місцевого самовряду­вання, контролюють виконання наданих їм законом повноважень органів виконавчої влади, розглядають та враховують у своїй діяльності пропози­ції депутатів, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб. Ра­зом з тим районні державні адміністрації не мають права втручатись у здійснення органами місцевого самоврядування власних повноважень.

Районна державна адміністрація утримується за рахунок коштів Дер­жавного бюджету України. Фонд оплати праці службовців і видатки на утримання районної державної адміністрації встановлюються головами відповідно обласної, Київської, Севастопольської міських державних ад­міністрацій.

Структуру і штатний розклад апарату райдержадміністрації, а також граничну чисельність, фонд оплати праці працівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів районної державної адміністрації, у межах виділених асигнувань, визначає голова районної державної адмі­ністрації.

Структуру і штатний розклад управлінь, відділів та інших структурних підрозділів районної державної адміністрації затверджують їх керівники у межах встановленої граничної чисельності та фонду оплати праці.

Органи місцевого самоврядування та виконавча влада

Характеризуючи систему органів виконавчої влади України, ми не можемо оминути місцевого самоврядування - соціально-політичного інституту, який повністю ігнорувався радянською системою управління за часів тоталітарного політичного режиму та командно-адміністративної системи.

Хоча місцеве самоврядування не належить до системи держав­них органів влади, будучи самостійним видом публічної влади, во­но у певних визначених законодавством межах здійснює функції органів виконавчої влади,

З прийняттям Конституції України місцеве самоврядування отримало конституційний статус, стало однією із засад конституційного ладу нашої держави. Практичне застосування самоврядного механізму стало мож­ливим з прийняттям у 1997 році Закону України «Про місцеве самовря­дування в Україні». Місцеве самоврядування, хоч і не є елементом ме­ханізму держави, проте відповідно до діючих законів України, має суттєвий вплив на функціонування місцевих органів виконавчої влади. Так, згідно зі статтею 143 Конституції України органам місцевого самовряду­вання можуть надаватися законом окремі повноваження органів вико­навчої влади.

Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності. Інститут делегування (передачі) повноважень почав застосовуватися у практиці державного управління ще до прийняття нового Основного Закону. Президент України Указом від 30 грудня 1995 року «Про делегування повноважень державної виконавчої влади головам та очолюваним ними виконавчим комітетам сільських, селищних і міських Рад» делегував значний обсяг повноважень органів виконавчої влади, які були викладені у сорока двох позиціях цього Указу.

Місцеві державні адміністрації на відповідній території взаємодіють з сільськими, селищними і міськими радами, їх виконавчими органами та головами, сприяють у здійсненні ними власних повноважень місцевого самоврядування, зокрема у вирішенні питань економічного, соціального та культурного розвитку відповідних територій, зміцнення матеріальної та фінансової бази місцевого самоврядування. Згідно зі статтею 35 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» сільські, селищні і міські ра­ди, їх виконавчі органи та голови з питань здійснення ними наданих зако­ном повноважень органів виконавчої влади підконтрольні місцевим дер­жавним адміністраціям.

З метою здійснення спільних програм органи місцевого самовряду­вання та місцеві державні адміністрації можуть укладати договори, ство­рювати спільні органи та організації. Органи виконавчої влади повинні сприяти становленню та розвитку місцевого самоврядування на основі його чіткого функціонального розмежування з повноваженнями виконав­чої влади.

У ході адміністративної реформи в Україні передбачається здійснити ряд заходів, спрямованих на якісне поліпшення органі­зації публічної влади на місцевому рівні. Метою цього реформу­вання є оптимізацїя структури управління на регіональному рівні, прийняття управлінських рішень, максимально наближених до ре­альних потреб населення, удосконалення механізму взаємодії між органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями.

До питань, які потребують першочергового законодавчого вирішення, можна віднести такі:

детальне і чітке розмежування повноважень між місцевими держав­ними адміністраціями та органами місцевого самоврядування;

визначення переліку функцій місцевого значення, виконання яких є обов'язковим для органів місцевого самоврядування на всій території України;

запровадження механізмів відповідальності місцевих органів вла­ди за свою діяльність, насамперед, перед населенням відповідних те­риторій;

виключення можливості дублювання функцій та повноважень, ви­ходячи виключно з меж своєї компетенції;

узгодження повноважень та функцій щодо надання державних (управлінських) та громадських послуг населенню органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, виходячи з принципу субсидіарності, визначення переліку послуг, що надаються за рахунок бю­джетних коштів і на платній основі;

врегулювання правового режиму майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад, з метою вдосконалення механізму управління та розпорядження таким майном місцевими радами та місце­вими органами виконавчої влади;

розподіл між органами виконавчої влади та органами місцевого са­моврядування відповідальності за фінансове забезпечення виконання повноважень із надання послуг населенню.

Після законодавчого врегулювання зазначених питань необхідно по­етапно провести практичну роботу щодо закріплення відповідних функцій за органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на всіх рівнях управлінської вертикалі. Це дозволить: спрямувати їх діяль­ність на забезпечення реалізації прав і свобод громадян; визначити сфе­ру спільної відповідальності виконавчої влади і місцевого самоврядування в тих галузях, за функціонування яких вони несуть солідарну відповідаль­ність; забезпечити становлення та розвиток місцевого самоврядування на основі чіткого функціонального розмежування з повноваженнями вико­навчої влади.

Можна констатувати, що в Україні створена і функціонує конституцій­но встановлена вертикаль виконавчої влади від Президента і Кабінету Міністрів України до області та району, а через механізм делегування по­вноважень - до міста, селища і села, із широко розгалуженими структур­ними підрозділами, до відання яких віднесені питання галузевого чи фун­кціонального управління на відповідних територіях.

Підвищена персональна відповідальність голів обласних і районних, в містах Києві та Севастополі державних адміністрацій - провідників єдиної державної політики в регіоні.

Конституція України заклала політико-правовий фундамент держави, дала відповіді на найважливіші питання державного будівництва - форму правління, форму державного устрою, державно-правову модель. Але це не означає, що існуюча система державних інститутів - виконавчої гілки зокрема, не потребує свого подальшого розвитку і вдосконалення. Вже ведеться відповідна робота з приведення у відповідність до конституційних норм усіх чинних законів і підзаконних нормативних актів. Саме з цією метою в Україні започатковано політичну та адміністративну реформи. Це тривалий процес, ускладнений багатьма об'єктивними і суб'єктивними чинниками. Та безповоротність його очевидна, як і закономірний демокра­тичний вибір українського народу, здійснений в 1991 році.

Одним із головних завдань нинішнього етапу державотворення є по­дальша децентралізація системи виконавчої влади та роздержавлення місцевого самоврядування у рамках додержання принципу унітаризму Української держави. Досягнення плідної взаємодії та збалансованості обох систем - виконавчої влади і місцевого самоврядування, має стати основою для оптимізації функціонування загалом виконавчої влади на місцях, підвищення ролі та відповідальності її органів і посадових осіб за вирішення покладених на них повноважень і функцій, що позитивно вплине на динаміку політичного та соціально-економічного розвитку України та її регіонів.

Здійснення вищевикладених реорганізаційних аспектів у сфері виконавчої влади ї місцевого самоврядування дасть можливість посилити дієздатність держави, оптимізувати виконання нею своїх функцій, сприятиме становленню України як демократичної, високорозвиненої, правової держави та її інтеграції до Європейського Співтовариства.

 

< Попередня   Наступна >