45

---

Глава 13

Організація місцевого самоврядування в Україні

§ 1. Поняття і система місцевого самоврядування в Україні

Поняття «місцеве самоврядування» відображає комплексне явище, яке має багато значень і характеристик. По-перше, місцеве самовряду­вання можна розглядати як принцип здійснення влади в державі та суспільстві, що передбачає встановлення децентралізованої системи управління, визначення на законодавчому рівні форм взаємодії цент­ральних і місцевих органів влади. По-друге, воно може розглядатися як право громадян самостійно вирішувати питання місцевого значення на певній території, коли держава визнає самостійність місцевого самовря­дування в межах його повноважень і бере на себе обов'язок створюва­ти необхідні умови для їх здійснення. По-третє, місцеве самоврядування можна характеризувати і як форму, спосіб організації влади на місцях, що здійснюється з урахуванням історичних, національних та інших традицій. Загалом можна зробити висновок, що місцеве самоврядування — це система організації і діяльності громадян, яка забезпечує самостійне, під власну відповідальність вирішення питань місцевого значення, управління комунальною власністю, виходячи з інтересів всіх жителів даної тери­торії. Ця система є сукупністю організаційних форм та інститутів пря­мого волевиявлення, виборних та інших органів місцевого самовряду­вання, через які реалізуються принципи та функції місцевого самовря­дування.

Поняття місцевого самоврядування дається в ст. З Європейської хартії місцевого самоврядування 1985 року, відповідно до якої воно означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в ме­жах закону здійснювати регулювання й управління суттєвою часткою суспільних справ, що належать до їхньої компетенції, в інтересах місце­вого населення.

У Конституції

України 1996 року проголошено, що «в Україні ви­знається і гарантується місцеве самоврядування» (ст. 7) і закріплено по­няття місцевого самоврядування як права «територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місце­вого значення в межах Конституції і законів України» (ст. 140). Аналіз наведених положень дає підставу зробити висновок, що місцеве само­врядування як об'єкт конституційно-правового регулювання виступає як засада конституційного ладу України; специфічна форма народовлад­дя; право жителів відповідної територіальної одиниці (територіальної громади) на самостійне вирішення питань місцевого значення.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» в ст. 2 закріплює більш розширене поняття місцевого самоврядування, яке трактується як гарантоване державою право та реальна здатність тери­торіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядуван­ня вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і за­конів України.

За Конституцією України право територіальної громади на місцеве самоврядування здійснюється громадою як безпосередньо через різно­манітні форми прямої демократії (місцеві референдуми та вибори, за­гальні збори тощо), так і через діяльність виборних та інших органів місцевого самоврядування, тобто шляхом представницької демократії.

Сукупність різних організаційних форм здійснення місцевого само­врядування утворює систему місцевого самоврядування. Згідно зі ст.5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ця система включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сіль­ського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищ­ної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

 

< Попередня   Наступна >