Радник

---

§ 1. Комунікації та їхні складові частини як об'єкти адміністративно-правового регулювання

Зазначена тема в навчальній літературі нерідко відображається в контексті адміністративно-правового забезпечення транспорту і зв'язку Керуючись тією обставиною, що вказані напрями - транс­порт і зв'язок мають багато спільного з позицій суті та питань державного регулювання, доцільно їх об'єднати під назвою «ко­мунікації» та в подальшому орієнтуватися на висвітлення транс­порту і зв'язку (поряд із шляховим господарством) саме в такому вигляді

Комунікації - це сукупність усіх видів сполучення, які са­мостійно не створюючи матеріальних цінностей, забезпечують процес переміщення людей, вантажів а також спілкування людей. Варіант адміністративно-правової класифікації комуніка­цій представлено на рис 12 1

Характерні особливості комунікацій як об'єктів адмініст­ративно-правового регулювання:

- самостійно не створюють матеріальних цінностей У реаль­ності транспорт, шляхове господарство і зв'язок призначені для реалізації потреб людей на пересування і спілкування та, відповід­но, об'єктивно не створюють матеріальних цінностей,

- високий ступінь централізації державного управління Гово­рячи про вказану особливість, слід вказати, що вона перш за все має стосунок до транспорту і шляхового господарства Розгля

нувши користування залізничними коліями, диспетчерські авіаційні слу­жби, трубопровідний транспорт, ми повинні говорити фактично про державні монополії, тобто системи, у яких роль держави немож­ливо перебільшити Виходячи з цього масштаби приватизації у цій

Рис. 12.1. Адміністративно-правова класифікація комунікацій

сфері порівняно незначні. Водночас, розглядаючи зв'язок, необ­хідно вказати, що компанія «Укртелеком», яка раніше була факти­чним державним монополістом у галузі надання послуг зв'язку, на сьогодні втратила це положення. Недержавні оператори стільни­кового мобільного зв'язку успішно конкурують із зазначеною компанією, проте й вони реально характеризуються високим сту­пенем централізації управління (вже недержавного);

- нерідко є джерелом підвищеної небезпеки. Статистичні дані невмолимо свідчать про значну кількість автомобільних аварій, авіаційних катастроф, які стають причиною загибелі людей. Саме тому, з позицій адміністративно-правового регулювання у сфері комунікацій, необхідно враховувати фактор потенційної небезпеки експлуатації транспортних засобів. Цим продиктовані особливі умови до дисципліни, стану здоров'я працівників транспорту, від яких фактично залежать життя і здоров'я громадян. Варто також наголосити, що частини території підприємств, вокзалів, станцій, портів, пристаней, аеродромів і шляхів, де здійснюється рух транспортних засобів, проводяться маневрові та вантажно-розвантажувальні роботи, є зонами підвищеної небезпеки. Пере­бування громадян у цих зонах забороняється. На досягнення мети мінімізації факторів ризику виникнення небезпечних ситуацій спрямовано особливу систему контролю, що функціонує на транспорті. Значна частина повноважень Міністерства транспор­ту та зв'язку, інших компетентних органів спрямована на убезпе­чення польотів, руху автомобільного, залізничного та інших ви­дів транспорту;

- є комплексною галуззю народного господарства. Про зазна­чену особливість свідчить той факт, що, наприклад, залізничний транспорт, як один із варіантів комунікацій, містить у собі вироб­ництво, ремонт і обслуговування рухомого складу, промислові, будівельні, торговельні та постачальницькі підприємства, обслуго­вування залізничних колій, медичне обслуговування залізничників у відомчих лікувальних установах, навчальні заклади, дошкільні установи тощо;

- містять в собі природні монополії. Як уже зазначалося, серед комунікацій мають місце природні монополії, себто такі варіанти організації та функціонування, за яких держава зацікавлена в та­кому стані товарного ринку, коли задоволення попиту на цьому ринку є ефективнішим за умови відсутності конкуренції. Саме з цих позицій здійснюється державне регулювання у сфері залізнич­ного транспорту, користування авіаційними диспетчерськими службами (авіаційних перевізників може бути багато, як держав­них, так і приватних, але диспетчерські служби монопольно лише державні), нафтовими та газопроводами;

- значна соціальна роль. Іноді саме за допомоги зв'язку (маючи можливість зателефонувати рідним, близьким чи знайомим) особа може (виходячи з віку, стану здоров'я) спілкуватись із зовнішнім світом. Водночас мешканці віддалених селищ тільки в такий спо­сіб можуть звернутися за послугами лікарів швидкої медичної до­помоги. Користуючись транспортом, громадянин має змогу манд­рувати, обирати нове місце проживання, відвідувати видатні істо­ричні місця. Все це свідчить про ту значну соціальну роль, яку відіграють комунікації, та, відповідно, належне державне регулю­вання ними, у житті суспільства.

Серед законів України, положення яких присвячено державно­му регулюванню у сфері комунікацій, необхідно зазначити:

- «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р. № 232/94-ВР;

- «Про трубопровідний транспорт» від 15 травня 1996 р. № 192/96-ВР;

- «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 р. № 273/96-ВР;

- «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 р. № 2344-ІП;

- «Про поштовий зв'язок» від 4 жовтня 2001 р. № 2759-Ш;

- «Про Комплексну програму утвердження України як транзит­ної держави у 2002-2010 роках» від 7 лютого 2002 р. № 3022-ІП;

- «Про телекомунікації» від 18 листопада 2003 p. № 1280-IV;

- «Про міський електричний транспорт» від 29 червня 2004 р. № 1914-1V.

< Попередня   Наступна >