Радник

---

І. С. ВОЙТЕНКО

 

СПІВВІДНОШЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ТА АДМІНІСТРАТИВНО-ГОСПОДАРСЬКИХ САНКЦІЙ

Проаналізовано сутність поняття адміністративно-господарських санкцій, розг­лянута можливість їх віднесення до адміністративних санкцій та визнання як заходів адміністративної відповідальності юридичних осіб. Розкрито зміст поняття адміні­стративно-господарських санкцій за адміністративним законодавством України, виз­начено правову природу заходів адміністративної відповідальності юридичних осіб.

Ключові слова: адміністративна санкція, адміністративна відповідальність.

Здійснення в державі будь-яких політичних, економічних або соціальних ре­форм об'єктивно викликає перебудову суспільних відносин у всіх сферах життя. Цей процес знайшов віддзеркалення у переосмисленні соціальної ролі юридичної відповідальності, співвідношення її видів, суті і ознак як важливого юридичного засобу впливу на регулювання суспільних

відносин. Для України як демократич­ної держави, яка прагне до впровадження європейських правових цінностей і адміністративної юстиції європейського зразка, особливої актуальності набуває питання визначення ознак та співвідношення адміністративно-господарських та фінансових санкцій.

Докорінна реформа економіки України, розвиток підприємств різної форми власності, правове і організаційне забезпечення їх безпечної діяльності набува­ють дедалі більшого значення і вимагають адекватного економіко-правового впливу і встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері гос­подарювання. Значущість цієї проблеми підтверджується інтенсивним розвитком нормативно-правової бази адміністративної, господарської відповідальності і відповідальності у вигляді господарських санкцій, а також заходів адміністратив­ного примусу.

Кількість складів адміністративних правопорушень з 1984 р. - часу ухвален­ня Кодексу України про адміністративні правопорушення1 (далі - КпАП) -збільшилася удвічі. Господарським кодексом України2 (далі - ГК України) перед­бачені штрафні, оперативно-господарські і адміністративно-господарські санкції, вживані у разі порушення законодавства у сфері господарювання. Характер пра­вопорушень у сфері економічної і господарської діяльності і соціальне призна­чення адміністративної та господарської відповідальності вийшли далеко за межі уявлень, які склалися в 70-90-і роки XX ст. А у зв'язку із запровадженням у правозастосовчу практику так званих адміністративно-господарських санкцій значно актуалізувалися завдання щодо пошуку їх місця в системі адміністративно-право­вих санкцій, у змісті інституту адміністративної відповідальності в цілому.

В юридичній літературі широко дискутується питання про адміністративну відповідальність юридичних осіб та її співвідношення з господарською відповідальністю. Причому ця дискусія грунтується на різноманітному спектрі думок і поглядів - від допущення авторами можливості адміністративної відповідальності юридичних осіб3 до беззастережних тверджень про відсутність адміністративної відповідальності юридичних осіб.

Хоча визнання юридичної особи суб'єктом адміністративної відповідальності багато авторів вважають передчасним, однак дана проблема вимагає наукового дослідження. Незважаючи на те, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від ЗО травня 2001 р. № 7рп/2001 «Справа про відповідальність юридич­них осіб»4 фактично заперечив можливість визнання юридичних осіб суб'єктами адміністративної відповідальності, все ж аналіз чинного українського законодав­ства дає можливість припустити протилежне.

Аналіз норм Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КпАП)5 щодо визначення суб'єктів адміністративної відповідальності - почина­ючи з форми вини, віку, посади, громадянства, обставин, що виключають адміністративну відповідальність, і обставин, що дають можливість звільняти від неї, видів стягнень (позбавлення спеціального права, виправні роботи, адміністративний арешт), обставин, що обтяжують або пом'якшувальних відповідальність за адміністративне правопорушення, і закінчуючи аналізом дис­позицій і санкцій норм Особливої частини КпАП - дає підстави противникам адміністративної відповідальності юридичних осіб стверджувати, що суб'єктами адміністративної відповідальності є тільки громадяни і посадові особи, тобто фізичні особи, а не юридичні. Однак аналіз норм величезного масиву інших зако­нодавчих актів дає можливість припустити, що законодавець передбачає мож­ливість застосування до юридичних осіб ряду стягнень, які за своєю природою є нічим іншим, як заходами адміністративної відповідальності, хоча ці норми і містяться в основному у законодавчих актах господарської спрямованості. Тому в юридичній літературі дискусії з цього питання не припиняються6.

На мою думку, відсутність у законодавстві чіткого визначення поняття адміністративної відповідальності юридичних осіб зумовлене лише його інертністю та відставанням від розвитку суспільних відносин. Хоча можливість застосування до юридичних осіб стягнень, які, по суті, є заходами адміністратив­ної відповідальності, вже частково віднайшла своє закріплення у законодавчих нормах. Саме такими заходами є норми Господарського кодексу України (далі -ГК)7, де законодавець поряд з відшкодуванням збитків у сфері господарювання, штрафними і оперативно-господарськими санкціями, встановив адміністративно-господарські санкції (статті 238-250).

Як випливає із положень ГК, розробники якого досить прискіпливо підійшли до класифікації видів господарської відповідальності, учасники господарських відносин - підприємці, різні підприємства, установи, організації тощо - за право­порушення у сфері господарювання мають нести відповідальність шляхом засто­сування до них господарських санкцій. За ГК господарськими санкціями визна­ються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті за­стосування яких для нього настають несприятливі економічні або правові наслідки. Кодекс виділяє декілька видів таких санкцій, які різняться не тільки за правовою і економічною ознакою, але також за порядком і підставами застосуван­ня. їх доцільніше було б порівняти у вигляді табл. 1

Таким чином, на законодавчому рівні запроваджена відповідальність у ви­гляді (формі) економічних санкцій, що включають не тільки відповідальність у вигляді (формі) фінансових, штрафних санкцій, але і відповідальність у формі інших заходів. Стаття 239 ГК України встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень і в порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання на­ступні адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф;  стягнення зборів  (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів госпо­дарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом гос­подарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Законодавець встановлює і підстави відповідальності: порушення порядку і правил у сфері підприємницької діяльності і господарювання, передбачених Зако­нами України. Адміністративно-господарські санкції застосовуються на такій юридичній підставі, як об'єктивні, дійсні протиправні дії або бездіяльність вин­ної особи, за які законом передбачена відповідальність у вигляді (формі) адміністративно-господарських санкцій. Законодавець не встановлює ніяких інших умов відповідальності щодо спричинення шкоди, розміру збитків, форми вини. Розмір фінансової (штрафної) санкції і вид адміністративно-господарської санкції чітко визначені законодавцем у відповідних законах. Сплата штрафних, фінансових санкцій не виключає застосування разом з тим інших адміністратив­но-господарських санкцій, що є важливою особливістю (відмінністю) такої відповідальності. Втім, на мою думку, законність або конституційність такої особливості вимагає окремого дослідження.

Аналіз адміністративно-господарських санкцій дає можливість вказати на­ступне. Всі істотні ознаки адміністративних санкцій, які можна реально визначи­ти, знайшли відображення в терміні «адміністративно-господарські санкції». Адміністративно-господарські санкції застосовуються за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Адміністративно-господарськими санкціями визнаються не тільки заходи майно­вого характеру (штраф, вилучення прибутку, стягнення зборів), але і заходи ор­ганізаційно-правового характеру (анулювання ліцензії, обмеження діяльності суб'єкта та ін.), направлені на запобігання і припинення правопорушень у сфері господарювання, а при необхідності і застосування певних стягнень у вигляді не­гативних наслідків для правопорушника.

Адміністративно-господарські санкції за своїми матеріальними і процесуаль­ними властивостями мають загальні риси з адміністративною відповідальністю. Вони, як і адміністративна відповідальність, не мають компенсаційного характе­ру, не відновлюють початкового майнового стану, їх стягнення здійснюється не на користь іншої сторони або особи господарсько-правових відносин, а зарахову­ються, як і адміністративні штрафи, повністю або частково до державного бюд­жету і частково до цільових позабюджетних фондів. Логічна структура норм адміністративно-господарських санкцій допускає наявність гіпотези, диспозиції і санкції, які по сенсу тотожні адміністративно-деліктним нормам з їх імператив­ним, державно-владним характером. Складання актів про порушення вимог нор­мативних актів у сфері підприємницької і господарської діяльності і розгляд справ про порушення здійснюється контрольно-наглядовими органами виконав­чої влади (в окремих випадках - судами) або органами місцевого самоврядуван­ня по правилах відповідних нормативних актів, але на принципах і умовах, ана­логічних тим, які застосовуються при розгляді справ про адміністративні право­порушення. Ухвала (рішення) у справі про порушення у сфері економіки і накла­дення стягнення у вигляді адміністративно-господарських санкцій по сенсу і по­рядку оголошення подібно до ухвали у справі про адміністративні правопорушен­ня. Порядок оскарження і опротестовування адміністративно-господарських санкцій (хоча Господарським кодексом України він і не визначений) у справі про порушення у сфері економіки, за деякими виключеннями, майже такий же, як і порядок оскарження ухвали у справі про адміністративне правопорушення. Ці і інші загальні риси і ознаки адміністративної відповідальності і адміністративно-господарських санкцій і є, на мій погляд, підставою для визнання наявності адміністративної відповідальності юридичних осіб за законодавством України.

Одним із моментів, який дає змогу стверджувати, що адміністративно-госпо­дарські санкції є одним із різновидів адміністративних санкцій, є той факт, що ГК чітко розмежовує адміністративно-господарські та інші види господарських санкцій за критерієм суб'єкта застосування таких санкцій. Відповідно до ч. 4 ст. 217 ГК господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - за ініціативою уповноважених органів державної влади або місцевого самоврядування.

Таким чином, передбачені вказаними статтями санкції можна з впевненістю віднести до адміністративних санкцій. А оскільки вони застосовуються до юри­дичних осіб - суб'єктів господарювання, то, на мій погляд, йдеться саме про адміністративну відповідальність юридичних осіб.

Аналіз досліджуваної проблеми дає змогу констатувати, що крапка в дискусії щодо адміністративної відповідальності юридичних осіб ще не поставлена, однак законодавець у ГК України разом з відшкодуванням збитків у сфері господарю­вання,  штрафними  і  оперативно-господарськими санкціями,  встановивши адміністративно-господарські санкції (статті 238-250), фактично закріпив мож­ливість застосування до юридичних осіб адміністративних санкцій.

Використання законодавцем вже напрацьованих механізмів і юридичних ре­жимів, випробуваних практикою при застосуванні адміністративно-господарсь­ких санкцій, є правомірним, доцільним, економічно виправданим. Звідси логічно можна зробити висновок, що відповідальність підприємств, організацій і установ у вигляді фінансових, штрафних санкцій, передбачена (встановлена) законами і іншими нормативними актами, як адміністративно-господарські санкції - і є адміністративною відповідальністю юридичних осіб.

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року (з на­ступними змінами та доповненнями) //ВВР УРСР. - 1984. -Додаток до № 51. -Ст. 1122. 2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // ВВР. - 2003. - №18, 19-20, 21-22. - Ст. 144. 3. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер'янова. -К., 2002. - С. 542-553. 4. Рішення Конституційного Суду України від ЗО травня 2001 ро­ку № 7рп/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб) // Офіційний вісник України від 29.06.2001. - 2001. - № 24. - С. 57. 5. Демсъкий Е.Ф. Співвідношення адміністративної та господарської відповідальності // Юридична практика. - 2008. -№23(175). 6. Демсъкий Е.Ф. Щодо адміністративної відповідальності юридичних осіб // Юридичний вісник України. - 2002. - № 33-34; Демсъкий Е.Ф., Ковальський B.C., Демсъкий СЕ. До питання про відповідальність юридичних осіб // Вісник господарсь­кого судочинства. - 2002. - № 4. - С. 168-176. 7. Державне управління і проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б. Авер'янова. - К., 2003. -С 357-368.

< Попередня   Наступна >