Радник

---

Ю. О. ЛАФАЗАН

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ЕФЕКТИВНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДРОЗДІЛІВ ЗВ'ЯЗКІВ ІЗ ГРОМАДСЬКІСТЮ МВС УКРАЇНИ

Розглядаються актуальні проблеми діяльності центрів зв'язків з громадськістю МВС України. Виділено групи питань, з якими найчастіше стикаються працівники відповідних підрозділів, а також: пропонуються доповнення до чинного законодавства.

Ключові слова: центри зв'язків з громадськістю, правове регулювання.

В інформаційному висвітленні діяльності правоохоронних органів нашої дер­жави останнім часом відбулися суттєві позитивні зміни. Важливу роль відведено створенню належних умов для вільного функціонування підрозділів зі зв'язків із громадськістю МВС України. Водночас громадянам України Основним Законом гарантовано право на свободу слова та інформацію (ст. 34). Цьому сприяли нор­мативно-правові документи щодо інформаційної діяльності підрозділів зі зв'язків з громадськістю МВС України, основоположні закони у сфері забезпечення сво­боди слова та функціонуванн

я засобів масової інформації загалом із урахуванням вимог Міжнародного пакту про громадянські й політичні права, Конвенції про за­хист прав людини і основних свобод людини та інших міжнародних актів.

Міністерство внутрішніх справ, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України розробляють чимало законодавчих нормативно-правових актів, спрямо­ваних на поліпшення роботи правоохоронних органів, і зокрема підрозділів зі зв'язків із громадськістю. Верховною Радою України розглянуто ухвалену Кон­цепцію національної інформаційної політики, реалізація якої стане вагомим кро­ком на шляху забезпечення свободи слова в країні, зростання довіри до інфор­маційних агентств (засобів масової інформації). Саме на таких засадах базується діяльність правоохоронних органів держави. Безперечно, специфіка міліцейської служби позначається на діяльності підрозділів зв'язків з громадськістю. Водночас означені підрозділи діють у межах чинного правового поля, і передусім в інтере­сах суспільства.

Певні аспекти даної проблематики досліджували як українські, так і російські науковці: В.Б. Авер'янов, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурка, Є.А. Блажнов, І.Л. Вікентьєв, В.Т. Ганжин, Б.М. Головко, Ю.Ф. Кравченко, Л.Б. Невзлін, В.А. Моїсеєва, Л.В. Прохорова, Г.Г. Почепцова, Г.Г Тульчинський, Є.А. Уткін, А.Н. Чумиков, М.О. Шишкін, О.Н. Ярмиш, І.П. Яковлев. Необхідно зазначити, що в процесі реалізації загальнотеоретичних основ функціонування центрів зв'язків із громадськістю автор вивчав праці таких учених, як А.А. Аксьонов, П.М. Білий, К.І. Бурдін, О.Б. Гаєвська, Є.В. Додін, К.І. Єрмаков, Л.В. Коваль, В.К. Колпаков, В.А. Комаров, B.C. Комаровський, О.П. Коренев, О.Ф. Скакун, В.Д. Сущенко, В.Т. Томін, О.В. Цельов, котрі досліджували різні аспекти державного управління й правоохоронної діяльності зокрема.

Загальновідомо, що перебудова чи вдосконалення в будь-якій сфері суспільного життя можливі лише тоді, коли зрозумілі причини, що не сприяють поліпшенню становища, а навпаки, гальмують еволюційний розвиток. Під час вивчення цього питання нами було проведено анкетне опитування населення восьми областей України, а також працівників підрозділів зв'язків із гро­мадськістю МВС України та працівників державних і комерційних ЗМІ. Серед розглядуваних питань, виходячи із загальної проблеми функціонування підрозділів зв'язків із громадськістю, як виявило опитування, слід виділити: вдо­сконалення нормативно-правового забезпечення функціонування центрів зв'язків із громадськістю відповідно до покладених завдань; взаємодія центрів зв'язків із громадськістю з населенням та представниками ЗМІ з метою забезпечення пози­тивного іміджу діяльності міліції; захист інформаційної діяльності зазначених підрозділів як складової інформаційної безпеки та інформаційного суверенітету України, її національних інтересів; науково-методичне забезпечення кадрової підготовки працівників центрів зв'язків із громадськістю. Решту питань слід вва­жати похідними від наведених.

В умовах реформування правоохоронних органів важливим кроком є вдоско­налення нормативно-правового забезпечення функціонування центрів зв'язків із громадськістю відповідно до виконуваних ними завдань. При цьому слід забезпе­чувати позитивний імідж працівників міліції України. Також мати на увазі випе­реджальний фактор інформаційного ефекту, який формується і працівниками центрів зв'язків із громадськістю відносно діяльності ОВС України.

Щоб мати реальне уявлення про те, як ставляться громадяни України до діяль­ності міліції, доцільно ознайомитися зі статистичними даними опитувань, прове­дених ЦГЗ МВС України у 2009 p., які свідчать, що 17% опитуваних відзначили поліпшення стану правопорядку в державі, 20% опитаних вважають, що він не змінився, а 27% вказали на його погіршення1. При цьому респонденти висувають такі аргументи: невіра в спроможність міліції розкрити злочин - 40%; малозначність порушення - 20%; небажання витрачати час та зусилля, коли вже нічо­го не можна виправити - 24%; можливість вирішення проблеми власними зусил­лями - 13%; побоювання погроз із боку злочинця відзначили 6% опитаних.

Слід також звернути увагу на такі показники. Серед тих, хто все ж таки із будь-якого приводу звертався до працівників міліції, лише 18% опитаних пов­ністю задоволені вжитими відповідними заходами, а 32% вважають результати незадовільними. Слід погодитися з думкою І.Д. Казанчук, що аналіз основних да­них опитувань громадської думки відносно діяльності ОВС України та їх діяль­ності свідчить про недоліки в роботі центрів громадських зв'язків у плані вивчен­ня громадської думки. Така діяльність переважно має фрагментарний характер2.

У реалізації державної програми «Журналіст» на 2004-2010 pp., затвердженої Кабінетом Міністрів України, на думку І. Чижа, також позитивне значення має за­гальнореспубліканська програма розвитку засобів масової інформації «Мала пре­са», яка надає реальну допомогу редакціям комунальних ЗМІ3. Завдяки зазначе­ним програмам представники центрів зв'язків із громадськістю МВС України відчувають підтримку своєї діяльності.

Говорячи про взаємодію центрів зв'язків із громадськістю з населенням та представниками ЗМІ з метою забезпечення позитивного іміджу діяльності міліції, слід зазначити, що ця тема активно дискутується в українському суспільстві. Гуманізація діяльності ОВС, посилення її соціальної спрямованості вимагає особливої уваги до рівня і якості інформаційно-роз'яснювальної роботи праців­ників міліції з населенням. Зазначене свідчить про необхідність зміцнення зв'язків ОВС із «четвертою владою», тобто представниками преси, телебачення і радіо. ЗМІ повинні стати не тільки ефективним засобом впливу на громадську думку, але й добровільним помічником (рівноправним партнером) у роботі міліції.

Для досягнення цього, а також з метою реалізації державної інформаційної політики видається доцільним своєчасно надавати журналістам інформацію з пи­тань, які цікавлять громадськість; посилити інститут акредитації журналістів при МВС, УВС та на місцях; зробити постійними зустрічі (форуми, брифінги) керівних ланок MB СУ, У В СУ та райвідділів із місцевими й центральними ЗМІ; широко висвітлювати через ЗМІ зустрічі працівників ОВС із населенням, органа­ми місцевого самоврядування, радами ветеранів, керівниками політичних партій і громадських організацій; організовувати та проводити творчі конкурси на краще висвітлення у ЗМІ діяльності ОВС; розробити заходи державної підтримки окре­мих журналістів і періодичних видань, що друкують матеріали, присвячені ОВС; залучати представників мас-медіа до участі в координаційних нарадах, конфе­ренціях, симпозіумах із питань роботи ОВС та оперативно-розшукових заходах, до яких вдаються служби міліції.

Згідно з новими соціальними пріоритетами особливої актуальності набуває і така форма співпраці з населенням, як надання платних послуг з боку інфор­маційних агентств органів внутрішніх справ. Ця форма спрямована на забезпе­чення свободи слова, задоволення інформаційних потреб особи і суспільства та розвитку інформаційної сфери в Україні. Перелік відповідних послуг, які можуть бути надані громадянам, визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 р.4 Важливо враховувати той факт, що ці послуги (управлінські також) повинні бути платними тільки у випадку, коли громадянин має вибір - кори­стуватися цією послугою, чи ні. До того ж вважаємо необхідним урегулювати пи­тання щодо критеріїв оцінки якості та ефективності надання нормативно визначе­них платних послуг.

Видається цілком прийнятним запропонувати тимчасове видання норматив­них довідників для працівників центрів зв'язків із громадськістю та представ­ників ЗМІ тощо. До змісту таких збірників мали би входити: Закони «Про інфор­мацію», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про теле­бачення і радіомовлення», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про захист суспільної моралі», статті Кодек­су України про адміністративні правопорушення, кримінального та кримінально-процесуального законодавства тощо.

Захист інформаційної діяльності підрозділів зв'язків із громадськістю МВС України є складовою інформаційної безпеки та інформаційного суверенітету Ук­раїни. Зазначені інтереси становлять сферу національних інтересів.

Завдання, визначене суспільством перед ЗМІ - це максимальна доступність для кожного громадянина. Саме в цьому випадку реалізується одне з основних положень Конституції України - право громадян на свободу думки і слова, на вільне, вираження своїх поглядів і переконань. Водночас це не означає, що не існує жодних меж обмеження інформації. Існують правові обмеження викорис­тання інформації для службового користування, державної таємниці з грифами («таємно», «цілком таємно»). По-друге, посадовим особам та політикам слід зва­жено ставитися до оприлюднення різноманітної статистичної та звітної інфор­мації. Адже не кожне слово може позитивно вплинути на суспільство. Ми не згодні, що необхідно замовчувати інформацію, але пропонуємо більше уваги приділяти аналізу виступів у засобах масової інформації.

З проаналізованих судових позовів щодо працівників засобів масової інфор­мації слід відзначити нерідкі випадки порушення працівниками ЗМІ прав грома­дян (розголошення завідома неправдивої інформації тощо). За свої дії ці праців­ники повинні нести персональну відповідальність.

Аналізуючи питання соціального захисту працівників центрів зв'язків із гро­мадськістю, слід зупинитися на Законах України «Про міліцію» і «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів». У ос­танньому чітко врегульовано питання оплати праці працівників засобів масової інформації, прирівняно журналістів друкованих та електронних ЗМІ, засновника­ми яких є державні органи виконавчої влади, до відповідних категорій державних службовців. Також до цієї категорії, на нашу думку, слід віднести і працівників центрів зв'язків із громадськістю.

Підготовка працівників правоохоронної сфери завжди була актуальною. Та­кою вона залишається і нині. За сучасних умов ефективне функціонування ОВС, зміцнення дисципліни та законності, посилення співпраці з громадськістю не­можливі без удосконалення кадрово-виховної політики ОВС, із застосуванням якої реалізується соціальна політика держави.

Кадрово-професійне забезпечення системи ОВС в управлінні підрозділами зв'язків із громадськістю передбачає побудову ефективної системи, передусім підготовки кадрів для служби в ОВС, управлінських ланок правоохоронних ор­ганів, їх атестації, професійного навчання та виховання, перепідготовки, а також стимулювання  чесного  і  сумлінного  ставлення  до  виконання  службових обов'язків. На особливу увагу заслуговує система кадрово-професійного забезпе­чення тих структурних підрозділів і служб ОВС, що безпосередньо здійснюють діяльність у цьому напрямку.

У межах кадрової роботи з особовим складом ОВС слід акцентувати на здійсненні профорієнтації та профвідборі. Для цього необхідно: 1) розробляти критерії для висування працівників на посаду (конкурсний відбір); 2) проводити об'єктивне атестування, періодичну ротацію і однорівневе переміщення (врахову­ючи всебічні ділові навички та якості, моральні, професійні, психологічні й фізичні можливості, думку суспільства про роботу, неупереджене ставлення з бо­ку начальників); 3) застосовувати системи психологічної підготовки під час вив­чення кандидатів у працівники ОВС із урахуванням їх моральних якостей; 4) ви­користовувати позитивний досвід зарубіжних держав у кадровій політиці; 5) сти­мулювати правову поведінку працівників ОВС, зокрема, в оцінюванні діяльності ОВС уникати оцінки роботи за відсотками розкриття злочинів, а більше апелюва­ти до громадської думки, реально визначаючи завдання з позицій превентивного впливу; 6) удосконалити кваліфікаційні вимоги до працівників ЦГЗ і підрозділів роботи з населенням та громадськими формуваннями стосовно забезпечення ви­конання ними відповідних функцій та службових обов'язків5.

Щодо підготовки і перепідготовки кадрів ОВС видається доцільним створен­ня відповідної системи виховної та соціально-психологічної роботи керівників МВС, УВС і райвідділів зі своїми підлеглими. Завданням такої діяльності є за­побігання з боку особового складу ОВС випадка порушення норм чинного зако­нодавства, службової дисципліни, нечемності та безкультурності у відносинах із громадянами. Нормою роботи керівників різних рівнів ОВС України повинно ста­ти адекватне реагування на факти грубої поведінки у роботі підлеглих із населен­ням, повсякденне виховання у них високої правосвідомості, чуйності та поваги до людей, оцінки власних дій і швидкого виявлення та своєчасного усунення не­доліків у роботі центрів зв'язків із громадськістю. Ефективним також слід вважа­ти запровадження співбесід керівників МВС, УВС України з рядовим складом ОВС із метою перевірки вміння працівників міліції спілкуватися з різними верст­вами населення, винаходити шляхи подолання конфліктів; проведення опитувань громадян відносно роботи і поведінки окремих працівників міліції, навіть якщо відсутні відповідним чином оформлені скарги.

Для поліпшення виховної та просвітницької роботи з особовим складом ОВС та керівниками MB СУ, У В СУ і райвідділів вважається за необхідне переглянути програму їх навчання на факультетах підвищення кваліфікації з виділенням на­вчального часу на вивчення спеціального курсу «Правові основи діяльності центрів зв'язків із громадськістю» та дисциплін: «Професійна культура працівників ОВС під час виконання службових обов'язків», «Взаємодія міліції зі ЗМІ та громадськими формуваннями в охороні правопорядку», «Форми і методи впливу на громадську думку».

Слід погодитися з групою дослідників у тому, що доцільним є розроблення та впровадження у навчальних закладах системи МВС України цільового навчання працівників для проходження служби в підрозділах центів зв'язків з гро­мадськістю. Адже два шляхи, якими приходять на службу до зазначених підрозділів, не завжди виправдовують витрачені державні кошти. Так, нерідкими є випадки, коли працівник карного розшуку, міліції громадської безпеки, слідчий у силу різних обставин переходить працювати до підрозділів зв'язків із громадськістю. Або ж спеціаліста з фаховою журналістською освітою запрошують на роботу до ОВС. Як у першому, так і в другому випадку потрібен певний час для того, щоб працівник опанував особливості служби в таких підрозділах, за­своїв навички журналістської справи тощо. Започаткувавши підготовку в на­вчальних закладах МВС працівників центрів зв'язків із громадськістю, вдасться набагато скоротити час і фінансові витрати на отримання висококваліфікованого спеціаліста.

Наведені вище міркування й пропозиції стосуються лише окремих аспектів оптимізації організації та практичної діяльності ОВС у сфері центрів зв'язків із громадськістю в сучасних умовах. Зарубіжний досвід свідчить про те, що гли­бинні перетворення вимагають копіткої підготовчої роботи, залучення до неї як учених, так і практичних працівників ОВС України з подальшим оприлюдненням та обговоренням концепції реформ у ЗМІ. На нашу думку, саме підрозділи зв'яз­ків із громадськістю формують громадську думку та є найважливішими складо­вими громадянського суспільства, яке ми наразі розбудовуємо.

Слід також наголосити, що консолідуючу роль, яка належить ЗМІ, в житті суспільства і держави повною мірою вони не виконують. Адже свобода і плю­ралізм не повинні перетворюватися на нігілізм і поверхове критиканство.

Загалом ОВС України повинні домогтися того, щоб пересічний громадянин був упевнений у готовності кожного працівника міліції беззастережно стати на за­хист його прав і законних інтересів, переконаний у об'єктивності та неупередже­ності правоохоронців.

IF Аналітичні дані МВС України за 2009 рік // www.mvd.gov.ua. 2F Казанчук І.Д. Уп­равління процесом паблік рілейшнз в діяльності органів внутрішніх справ України (ор­ганізаційно-правові питання): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - X., 2001. - 20 с 3F Суспільство, ЗМІ, держава: вектори взаємодії: Матеріали Всеукраїнської наради керівників державних і комунальних засобів масової інформації. - К., 2004. - С. 11. 4F Перелік платних послуг, які можуть надаватися інформаційними підрозділами ОВС // Постанова Кабінету Міністрів України від 11.12.1999 р. - № 2266. [Електронний ре­жим] . - Режим доступу : www. kmu. gov. ua. 5F Караваев О. Проблеми підвищення рівня підготовки і виховання кадрів ОВС. - К., 1999. - С. 103-110.

< Попередня   Наступна >