Радник

---

ПАЛЬЧУК П. М.

ПРОБЛЕМИ АНУЛЮВАННЯ ЛІЦЕНЗІЇ НА ПРАВО ПРОВАДЖЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Визначено, що анулювання ліцензії має адміністративно-правову природу, вказані підстави для анулювання ліцензії у разі вчинення порушень ліцензіатами законодавст­ва в сфері ліцензування господарської діяльності за її видами. Обґрунтовано доцільність застосування такого заходу примусу, як зупинення дії ліцензії на встановлений строк.

Ключові слова: господарська діяльність, ліцензіат, анулювання ліцензії.

Встановлення режиму ліцензування у сфері господарської діяльності передба­чає формування не лише правил обігу певного виду товару, виконання робіт або надання послуг та механізму контролю за діяльністю ліцензіатів, а й механізму захисту порушених прав і притягнення правопорушників до відповідальності, що містять певні позбавлення та обмеження майнового та іншого характеру, зокрема щодо анулювання ліцензії за порушення законодавства в сфері ліцензування. Пи­тання відповідальності ліцензіатів за порушення законодавства в сфері ліцензу­вання господарської діяльності були предметом аналізу багатьох науковців, зок­рема Е

. Бекірової, Д. Лук'янця, Г. Осадчука, Н. Саніахметової, О. Регурецької, І. Пастуха, Л. Шестак, А. Шпомер та інших.

Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1.06.2000 р. № 1775-ІП (далі - Закон) визначає не тільки види господарської діяльності, які мають здійснюватися суб'єктами господарювання за наявності ліцензії, а також визначає підстави та механізм притягнення ліцензіатів до юри­дичної відповідальності, що має адміністративно-правову природу1. Так, відповідно до статей 21 та 22 Закону за порушення законодавства у сфері ліцен­зування до ліцензіатів можуть бути застосовані такі санкції: анулювання ліцензії та накладення фінансових санкцій у вигляді штрафів. Суб'єктами адміністратив­ної відповідальності відповідно до Закону є ліцензіати (фізичні особи - під­приємці та юридичні особи, які набули ліцензію у встановленому порядку), що здійснюють господарську діяльність певного виду з порушенням ліцензійних умов, які прийняті у встановленому порядку.

Водночас ст. 239 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за пору­шення у сфері ліцензування передбачає застосування таких адміністративно-гос­подарських санкцій, як вилучення прибутку (доходу), штраф, анулювання ліцензії та зупинення дії ліцензії, скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання тощо2. При цьому ми підтримуємо позицію науковців, що адміністративно-господарські санкції, передбачені ГК України, за своєю право­вою природою є адміністративними (крім антидемпінгових заходів, які мають певну специфіку), із застереженням про те, що вони застосовуються до суб'єктів господарювання3»4, хоча в деяких випадках вони визначаються як адміністратив­но господарські санкції5. Також Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів» від 12.07.2001 р. № 2664-ІП за порушення вимог законо­давства щодо ліцензування обігу цінних паперів передбачено такі санкції, як по­передження, штраф, зупинення дії ліцензії на термін до одного року, а також ану­лювання ліцензії6. Законом України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 р. № 575/97-ВР встановлено, що в разі порушення енергопостачальником умов і правил здійснення ліцензованої діяльності з постачання електричної енергії та інших обов'язків, передбачених цим Законом, орган ліцензування може застосо­вувати до ліцензіата санкції у вигляді застереження, штрафу, призначення тимча­сового керуючого (адміністрації), зупинення дії ліцензії на здійснення підпри­ємницької діяльності з постачання електричної енергії на відповідній території, анулювання ліцензії на здійснення підприємницької діяльності з постачання еле­ктричної енергії на відповідній території7.

Отже, у разі порушення законодавства у сфері ліцензування господарської діяльності органи державної влади можуть застосовувати до порушника заходи адміністративного впливу, які передбачені Законом та іншими актами законодав­ства, що випливає з обов'язку держави реагувати на один з видів неправомірної поведінки - адміністративний делікт8. При цьому основною санкцією, що засто­совується органами ліцензування у випадку порушень ліцензіатами законодавст­ва у сфері ліцензування господарської діяльності, є анулювання ліцензії. Відповідно до ст. 1 Закону анулювання ліцензії - це позбавлення ліцензіата орга­ном ліцензування права на провадження певного виду господарської діяльності. Отже, з аналізу поняття «анулювання ліцензії» відповідно до ст. 1 Закону випли­ває, що під анулюванням ліцензії, в першу чергу, розуміється адміністративне стягнення. Слід погодитися з позицією Е. Бекірової, що анулювання ліцензії має застосовуватись як адміністративно-правова санкція у випадку невиконання або неналежного виконання норм Закону або інших нормативно-правових актів, зокрема ліцензійних умов, що регламентують провадження певних видів господарсь­кої діяльності9. Ст. 21 Закону визначає, що підставами для анулювання ліцензії є: заява ліцензіата про анулювання ліцензії; акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов; рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання; нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи - підприємця; акт про виявлення недостовірних відомостей у до­кументах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії; акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності; акт про невиконання розпоряд­ження про усунення порушень ліцензійних умов; акт про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду госпо­дарської діяльності; акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Особливий порядок анулювання ліцензії передбачено ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР, згідно з яким ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі: заяви суб'єкта підприємницької діяльності; рішення про скасування державної реєстра­ції суб'єкта підприємницької діяльності; несплати чергового платежу за ліцензію протягом ЗО календарних днів від моменту призупинення ліцензії; рішення суду про встановлення факту незаконного використання суб'єктом підприємницької діяльності марок акцизного збору (щодо імпортерів); рішення суду про встанов­лення факту торгівлі суб'єктом підприємницької діяльності алкогольними напоя­ми або тютюновими виробами без марок акцизного збору України; рішення суду про встановлення факту переміщення суб'єктом підприємницької діяльності алко­гольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем10.

Проте при аналізі підстав для анулювання ліцензії науковці вказують, що ану­лювання ліцензії може відбуватись як унаслідок правомірних дій чи подій, так і внаслідок порушення ліцензіатом вимог законодавства при здійсненні господарсь­кої діяльності11. Зокрема, ліцензія підлягає анулюванню у разі надання заяви ліцензіатом про анулювання ліцензії, рішення про скасування державної реєстра­ції суб'єкта господарювання, відповідних документів, що свідчать про смерть фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності. Так, подання заяви про ану­лювання ліцензії подається органу ліцензування ліцензіатами без будь-якого обгрунтування, і ліцензія втрачає свою юридичну силу на підставі рішення ліцен­зіата. Також рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарюван­ня (з певним застереженням) або надання нотаріально засвідченої копії свідоцтва про смерть фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності не можна пов'я­зувати з правопорушеннями в сфері ліцензування. Усі інші випадки є підставами для примусового анулювання ліцензії, заходом адміністративної відповідальності.

При цьому законодавча конструкція положень щодо анулювання ліцензії свідчить про те, що пріоритетом діяльності державних органів є збереження суб'єкта господарювання, який в разі виявлення недоліків має їх усунути, а в разі неможливості усунення або внаслідок свідомого ігнорування вимог законодавст­ва ліцензія анулюється. Аналіз ст. 6 Закону визначає, що орган ліцензування в разі виявлення порушень законодавства у сфері ліцензування торговельної діяльності видає розпорядження про усунення порушень законодавства протягом визначеного ним строку (за можливості), що є засобом оперативного впливу на недобро­совісних ліцензіатів. Відповідно до ст. 20 Закону орган ліцензування в разі вияв­лення не пізніше п'яти робочих днів з дати складання акта перевірки порушень ліцензійних умов видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або приймає рішення про анулювання ліцензії.

Розпорядження щодо усунення порушень ліцензійних умов не вважаються за­ходами адміністративної відповідальності, з одного боку, а з іншого - відповідні розпорядження видаються внаслідок виявлення порушення законодавства. Рішення про анулювання ліцензії приймається тільки в разі неможливості усу­нення порушень ліцензійних умов або невиконання у встановлений строк вимоги про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування12. Так, орган ліцен­зування як санкцію за порушення законодавства у сфері ліцензування господарсь­кої діяльності зобов'язує ліцензіата вчинити у встановлений строк дії щодо усу­нення недоліків та лише у випадку неможливості усунення або ігнорування вимог органу ліцензування виносить рішення про анулювання ліцензії. Вимога про усу­нення порушень законодавства у сфері ліцензування є заходом адміністративного примусу, засобом адміністративного впливу на правопорушника (попередження), і ліцензіати мають вчиняти дії щодо усунення порушень ліцензійних умов прова­дження певного виду господарської діяльності з подальшим інформуванням про це органу ліцензування.

Зокрема, ліцензіат зобов'язаний повідомляти орган ліцензування про зміни, які відбулися в документах, що надавались для отримання ліцензії. У разі непо­дання відповідних документів для переоформлення ліцензії, що є грубим пору­шенням законодавства у сфері ліцензування, орган ліцензування має здійснити перевірку фактичних даних і скласти відповідний акт. Акт про встановлення фак­ту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії, є підставою для анулю­вання ліцензії. Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через тридцять днів з дня його прийняття, крім рішень про анулювання ліцензій, прийнятих згідно з поданою заявою ліцензіата про анулювання ліцензії та в разі смерті ліцензіата (фізичної особи - підприємця), які набирають чинності з дня їх прий­няття. Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено в судовому поряд­ку. Причому предметом судового спору в разі подання позову до суду має бути са­ме рішення про анулювання ліцензії, а не акти, на підставі яких воно було вине­сене. Викладені в цих актах обставини є підставою для прийняття рішення про позбавлення ліцензії13.

Крім поняття «анулювання ліцензії», в Законі використовується близьке за юридичними наслідками поняття «визнання ліцензії недійсною». Анулювання ліцензії тягне за собою втрату права здійснювати певний вид господарської діяль­ності, а визнання ліцензії недійсною, як правило, має інші наслідки, оскільки недійсним визнається ліцензія як документ і з відповідного моменту припи­няється діяльність, яка підлягає ліцензуванню. Зокрема, у разі, коли ліцензіат був зобов'язаний переоформити ліцензію відповідно до ст. 16 Закону, проте не вико­нав цього обов'язку в установлений строк, ліцензія визнається недійсною. При цьому фахівці вказують, що на відміну від оскарження рішення органу ліцензу­вання про анулювання ліцензії, оскарження рішення органу ліцензування про визнання ліцензії недійсною Законом не передбачено14. Водночас відповідно до ст. 21 Закону однією з підстав для анулювання ліцензії є акт про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначе­них у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії. Отже, з одним юридичним фактом, а саме - невиконання обов'язку переоформити ліцензію, пов'язується визнання ліцензії недійсною та анулювання ліцензії, яка уже відповідно до вимог Закону втратила свою чинність з моменту закінчення строку, протягом якого мала бути переоформлена ліцензія. Проте в даному випадку слід застосовувати таку санкцію, як анулювання ліцензії, оскільки йдеться про пору­шення законодавства в сфері ліцензування.

Тому, на нашу думку, підставою для анулювання ліцензії має бути: акт про не­внесення плати за видачу ліцензії у встановлений строк суб'єктом господарюван­ня; акт про незвернення ліцензіата у встановлений строк до органу ліцензування з вимогою про видачу ліцензії у випадку прийняття рішення про видачу ліцензії; акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов; акт про виявлення не­достовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії; акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності; акт про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії; акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов; неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності; акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування.

Визнання ліцензії недійсною має здійснюватися на підставі заяви ліцензіата (наприклад, у випадку переоформлення ліцензії) або подій, які унеможливлюють провадження ліцензіатом торговельної діяльності певного виду та не пов'язані з протиправною поведінкою ліцензіата, зокрема, на підставі смерті фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності. Така конструкція дасть змогу розмежува­ти анулювання ліцензії як адміністративно-правову санкцію та інші підстави, ко­ли ліцензія втрачає свою юридичну силу, що закріплено в Законі про ліцензуван­ня, та упорядкувати адміністративні санкції, що можуть застосовуватися в разі порушення законодавства у сфері ліцензування торговельної діяльності. Зокрема, змішання цих понять призводить до різного розуміння їх природи15. Наприклад, ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачає, що ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержан­ня суб'єктом підприємницької діяльності письмового розпорядження про її ану­лювання. У цьому випадку законодавець має лише вказати про анулювання ліцензії, яка на підставі відповідного рішення унеможливлює здійснення госпо­дарської діяльності певного виду.

При виявленні порушень законодавства у сфері ліцензування господарської діяльності поряд з анулюванням ліцензії окремі законодавчі акти передбачають наявність такого засобу впливу на порушника ліцензійних умов, як зупинення дії ліцензії на певний строк. Проблема застосування такого заходу адміністративно­го впливу полягає в тому, що ця санкція не закріплена у Законі і після набуття ним чинності застосування такого заходу, як призупинення дії ліцензії було непра­вомірним, за винятком випадків, коли даний захід передбачений законами, що ре­гулюють відносини визначені у ст. 2 Закону про ліцензування16. Проте після на­буття чинності ГК України органи ліцензування можуть застосовувати в разі виявлення порушень ліцензійних умов у діяльності ліцензіата такий захід як призу­пинення дії ліцензії у відповідності до статей 239, 246 ГК України. Також ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилово­го, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначає, що дія ліцензії призупиняється у разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості. Цей Закон встановлює, що призупинення ліцензії - це тимчасове позбавлення суб'єкта підприємницької діяльності права на провадження зазначеної в ліцензії діяльності в разі несплати чергового платежу за ліцензію. Аналогічний захід впливу на порушника ліцензійних умов передба­чено законами України «Про електроенергетику» та «Про державне регулювання ринку цінних паперів».

Поряд цим слід звернути увагу, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» від 15.12.2009 p. № 1759-VI визначено, що рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через тридцять днів з дня його прийняття. Як наслідок особа, що пору­шила вимоги законодавства про ліцензування до моменту анулювання ліцензії, може здійснювати господарську діяльність певного виду, оскільки зупинення дії ліцензії не передбачено Законом. Протягом певного часу, навіть після виявлення недоліків ліцензіату не заборонено Законом здійснювати господарську діяльність, відчужувати товари, надавати послуги. Інше питання, що в органів державної влади можуть бути повноваження зупинити на певний час господарську діяльність ліцензіата, проте це не випливає з положень Закону.

Тому вважаємо за необхідне закріпити у ст. 21 Закону положення про те, що у випадку, коли орган ліцензування видав розпорядження про усунення порушень ліцензіатами у сфері ліцензування торговельної діяльності, він може зупинити дію ліцензії на строк усунення порушень ліцензійних умов. При цьому у випадку можливості заподіяння шкоди здоров'ю та охоронюваним інтересам громадян або держави цей захід має застосовуватись обов'язково, наприклад, коли реалізація певної продукції може заподіяти шкоду охоронюваним правам та інтересам суб'єктів права.

У науковій літературі одним із видів зупинення дії ліцензії пропонується виз­начити її відкликання на певний період17. Проте це фактично не буде відрізняти­ся від вилучення ліцензії у підприємця або анулювання ліцензії, якщо вона не бу­де повернута. Тому не вважаємо за можливе застосування такого заходу впливу на правопорушника - ліцензіата з метою захисту публічних інтересів, як відкликан­ня ліцензії.

Таким чином, необхідно розглядати анулювання ліцензії виключно як адміністративну санкцію за порушення законодавства про ліцензування в сфері господарської діяльності та поряд з цим передбачити можливість застосування такого виду примусового заходу як зупинення ліцензії на встановлений строк. Зо­крема, цей захід адміністративного примусу може реалізовуватися у разі виявлен­ня недоліків у діяльності ліцензіата, коли суб'єкту господарювання надається строк для усунення недоліків. Також даний захід може застосовуватися до момен­ту, коли ліцензія анулюється у встановленому Законом порядку, враховуючи мож­ливість розгляду спору в суді протягом тривалого часу. При цьому у випадку мож­ливості заподіяння шкоди здоров'ю та охоронюваним інтересам громадян або держави цей захід має застосовуватись обов'язково, наприклад, коли реалізація певної продукції може заподіяти шкоду охоронюваним правам та інтересам суб'єктів права.

F Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1.0I.2000р. № 1775-ІП // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 36. - Ст. 299. 2F Господарський кодекс України від 16.012003р. № 436-IV // Офіційний вісник Украї­ни. - 2003. - № 11.- Ст. 462. 3F Лук'янець Д. Про правову природу адміністративно-гос­подарських санкцій // Д. Лук'янець / Підприємництво, господарство і право. - 2005. -№ 3. - С. 15.4F Зима О.Т. Адміністративна відповідальність юридичних осіб за Госпо­дарським кодексом України // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Від. ред. В.Я. Тацій. - X., 2005. - Вип. 72. - С. 80-82. SF Шевченко Н.М. Анулювання ліцензії на певний вид господарської діяльності як адміністративно-господарська санкція // Універ­ситетські наукові записки. - 2005. - № 4. - С. 164-167. - С. 165. 6F Про фінансові послу­ги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07.2001 р. № 2664-ІП // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 1. - Ст. 1. 7F Про електро­енергетику: Закон України від 16.10.1997 р. № 575/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1998. -№ 1. - Ст. 1. 8F Коломоєць Т. Адміністративні та фінансові штрафи за законодавством України//Підприємництво, господарство і право. -2001. -№ 8. -С. 76. 9F Бекирова Э. Э. Правовое регулирование аннулирования, прекращения и признания не­действительной лицензии на осуществление хозяйственной деятельности // Ученые за­писки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского / Серия «Юри­дические науки». - 2007. - № 1. - С. 103-108. - С. 105. I0F Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР // Відомості Верхов­ної Ради України. - 1995. -№46. -Ст. 345. IIF СаніахметоваН.О. Підприємницьке пра­во: Суб'єкти підприємництва. Кредитування. Оренда. Лізинг. Зовнішньоекономічна діяльність. Інвестиції. Антимонопольне законодавство. Захист від недобросовісної кон­куренції. Реклама: Навч. посібник, 2-е вид. - К., 2002. - С.149. I2F Про порядок прий­няття рішення щодо анулювання ліцензії: лист Державного комітет України з питань ре­гуляторної політики та підприємництва від 5.11.2002 р. № 4-47-173/5883 // Бухгалтер. -2003. - № 5. I3F Осадчук Г. Окремі проблеми S сфері ліцензування // Юридичний жур­нал. - 2003. - № 7. - С. 52. I4F Там само. 15. Щодо видачі копії ліцензії у разі зміни місцезнаходження філії ліцензіата: лист Державного комітету України з питань регуля­торної політики та підприємництва від 14.01.2003 р. № 4-432-29/197 // Податки та бух­галтерський облік. - 2003. - № 25. I6F Регурецька О. Ліцензування торгівлі цінними па­перами: деякі аспекти // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 3. - С. 17. I7F Шестак Л. Окремі проблеми чинності ліцензій у часі // Підприємництво, господар­ство і право. - 2005. - № 1. - С 90.

< Попередня   Наступна >