§ 4. Система та види адміністративних стягнень

Органи (посадові особи), які згідно з КпАП уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення в разі встановлення складу правопорушення в діянні особи, та відсутності обставин, що виключають притягнення до адміністративної відповідальності, застосовують до правопорушників у межах вимог законності заходи адміністра­тивного стягнення.

Адміністративне стягнення - це форма реагування держави (її орга­нів) на порушення тієї чи іншої адміні­стративно-правової норми, захід адміністративної відповідальності у вигляді застосування до правопо­рушника адміністративного примусу. Воно використовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне порушен­ня, в дусі додержання законів, поваги до правил громадського співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

У статті 24 Кодексу України про адміністративні право­порушення встановлено види адміністративних стягнень: попе­редження; штраф; оплатне вилучення предмета, який став зна­ряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскація предмета, який став знаряддям правопорушення; конфіскація грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); виправні роботи; адміністративний арешт.

Законодавством України може бути передбачено адміні­стративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопо­рушень, які грубо порушують правопорядок.

У ч. 3 ст. 24 КпАП України зазначається, що законодав­чими актами України може бути встановлено і інші, крім вказаних у цій статті, види адміністра

Оплатне вилучення предметів і конфіскація предметів та грошей можуть застосовуватись як основні і як додаткові адміністративні стягнення; інші види адміністративних стяг­нень, зазначені в ст. 24 КпАП України, можуть використовува­тися тільки як основні. За одне адміністративне правопору­шення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.

Попередження є передусім заходом виховного характеру, що застосовується до порушників адміністративно-правових норм. Попередження виноситься в письмовій формі. Проте у передбачених законодавством випадках воно фіксується й іншим установленим способом (ст. 26 КпАП).

Попередження, як і інші заходи адміністративних стяг­нень, має бажаний вплив на порушника тільки в тому випадку, коли наступає безпосередньо за здійсненням адміністра­тивного проступку.

Цей вид стягнення відрізняється від усного зауваження тим, що останнє застосовується при незначності правопору­шення, має, як правило, виховно-попереджувальний характер і не тягне за собою негативних юридичних наслідків, які є при попередженні (зокрема, повторності при скоєнні адміністративного правопорушення).

Штраф – це адміністративне стягнення грошового харак­теру, що накладається на громадян за адміністративні порушення (ст. 27 КУпАП). Законодавством не встановлено граничного розміру штрафу. При необхідності посилення відповідальності за окремі види адміністративних правопорушень законодавчими актами України може бути встановлено значні розміри штрафу.

Згідно з Законом України від 7 лютого 1997 р. "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення адміністративної відповідальності у вигляді штрафу" штрафи встановлюються в неоподаткованих мінімумах доходів громадян. КпАП України передбачає накладення штрафів лише на фізичних осіб.

Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчи­нення або безпосереднім об'єктом адміністративного порушен­ня, полягає в примусовому вилученні та наступній реалізації цього предмета з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації (ст. 28 КпАП)

Порядок застосування сплатного вилучення і види пред­метів, які підлягають вилученню, встановлюються КпАП Укра­їни та іншими актами законодавства України. Кодексом, зокрема, передбачено, крім накладання штрафу, оплатне вилучення: за порушення правил перевезення небезпечних речовин або предметів на повітряному транспорті (ч. 3 ст. 133); за пору­шення правил зберігання або перевезення вогнепальної гладкоствольної мисливської та нарізної зброї і бойових припасів громадянами, які мають дозвіл органів внутрішніх справ на їх зберігання (ч. 1 ст. 191); за ухилення від реалізації вогне­пальної гладкоствольної мисливської зброї і бойових припасів громадянами, у яких органами внутрішніх справ анульовано дозвіл на їх зберігання у зв'язку з вибуттям з мисливських товариств (ст. 193), та в інших випадках. Оплатне вилучення поширюється на конкретні предмети, що стали знаряддям вчи­нення або безпосереднім об'єктом адміністративного проступку.

Конфіскація предметів, що є знаряддям або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, а також грошей, одер­жаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушен­ня полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета або грошей у власність держави. Конфіскуються лише той предмет чи ті гроші, що є в особистій власності порушника, якщо інше не передбачено законом. За порушення митних правил конфіскація здійснюється незалежно від того, чи встановлена особа, якій належать предмети в разі закінчення строку оскарження постанови митного органу.

Випадки конфіскації предметів чи грошей різноманітні. Так, підлягають конфіскації: виявлені предмети (будівельний матеріал, транспортні засоби, плоди, ягоди та інші продукти харчування), які вивезені із зони радіаційного забруднення (ст. 461 КпАП); продукція незаконного полювання, мисливська зброя, мисливське приладдя, знаряддя лову у осіб, які порушують правила полювання, лову риби (ст. 85 КпАП); небезпечні речовини і предмети у осіб, які порушують правила перевезення на повітряному транспорті (ст. 133 КпАП); радіоапаратура, яка виготовлена і використовувалась без належного дозволу (ст. 145 КпАП) та ін.

Конфіскація предмета, що є знаряддям скоєння або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, або грошей одержаних внаслідок адміністративного правопорушення може застосовуватись до правопорушника лише в судовому порядку.

Відповідно до п. 3 ст. 322 Митного кодексу України конфіскації підлягають не лише товари – предмети порушення митних правил, а й товари із спеціально виготовленими тайниками, що використовувались для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил.

Позбавлення спеціальних прав застосовується до грома­дян, які повинні суворо додержуватися правил і норм, що охоплюються сферою дії наданих їм спеціальних прав (право на управління транспортними засобами та право полювання). Такі права надаються відповідними державними органами, підтверджуються документом, який і є юридичною підставою для їх здійснення. Суть цього стягнення в тому, що правопорушник за постановою уповноваженого на те органу може бути позбавлений такого права на строк до трьох років у разі грубого або систематичного порушення порядку користування цим правом (ст. 30 КпАП).

Позбавлення спеціальних прав може застосовуватись лише в судовому порядку.

Позбавлення права управління транспортними засобами не може застосовуватися до осіб, які користуються цими засобами у зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків управління транспортними засобами інвалідами в стані сп'яніння. Цей захід адміністративного стягнення також не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування, тобто такі особи не позбавляються права полювання, до них застосовуються інші види стягнення, наприклад штраф.

Виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців з відрахуванням до 20% заробітку в доход держави і відбуваються за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення (ст. 31 КпАП). Це менш поширений вид ад­міністративного стягнення, він призначається районним (місь­ким) судом (суддею). На відміну від адміністративного штрафу відрахування з заробітної плати осіб, до яких застосовані виправні роботи, виконується не одноразово, а періодично протягом строку, що встановлюється постановою судді.

Виправні роботи призначаються за незаконне придбання або зберігання наркотичних речовин у невеликій кількості (ч. 1 ст. 44 КпАП України), дрібне розкрадання державного або громадського майна (ст. 51 КпАП), дрібне хуліганство (ст. 173 КпАП) та ін.

Окрім відрахувань у доход держави зазначеної суми грошей із заробітку, виправні роботи тягнуть за собою й інші майнові та трудові обмеження, зокрема: забороняється надання чергової відпустки під час відбування виправних робіт; час відбування робіт не зараховується до загального трудового стажу і до стажу, що надає право на одержання щорічно пільг; забороняється звільнення з роботи за власним бажанням без дозволу органів, що виконують виправні роботи.

Виправні роботи не тягнуть за собою судимість і не є підставою для звільнення з роботи. Цей вид адміністративного стягнення не застосовується до інвалідів І та II груп, вагітних жінок.

Законом передбачено, що у разі ухилення особи від від­бування виправних робіт, призначених за вчинення дрібного хуліганства, постановою судді невідбутий їх строк може бути замінено штрафом або адміністративним арештом із розрахун­ку один день арешту - за три дні виправних робіт, але не біль­ше як на п'ятнадцять діб (ст. 325 КпАП).

Адміністративний арешт (ст. 32 КпАП) установлюється і застосовується у виняткових випадках і за окремі види адміністративних правопорушень строком до п'ятнадцяти діб. Призначається лише постановою районного (міського) суду (судді) у тому разі, якщо за обставинами справи, з урахуванням особи порушника суддя прийде до висновку, що інших видів стягнення буде недостатньо.

Кодексом України про адміністративні правопорушен­ня передбачено застосування адміністративного арешту за не­законне придбання або зберігання наркотичних речовин у неве­ликій кількості (ч. 1 ст. 44 КпАП), дрібне хуліганство (ст. 173 КпАП), за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі праці­вника міліції, народного дружинника, військовослужбовця чи за їх образу (ст. 185 КпАП) та ін.

Суть цього виду адміністративного стягнення полягає тому, що особи, які підлягають адміністративному арешту, поз­бавляються волі на строк до 15-ти діб. Під час відбування адміністративного арешту вони можуть залучатися до виконання фізичних робіт, при цьо­му заробітна плата їм не виплачується.

Адміністративний арешт не тягне за собою звільнення з роботи, не розриває трудовий стаж. Цей вид стягнення не може застосовуватися до вагітних жінок, жінок, які мають ді­тей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів І та II груп.

Видворення за межі України використовується тільки стосовно іноземців у зв'язку з їх діями, які супе­речать інтересам державної безпеки або забезпеченню громадського порядку, якщо це необхідно для охорони здоров'я і моралі населення, захисту прав і законних інтересів громадян Украї­ни, у разі грубого порушення законодавства про правовий стан іноземців в Україні, митного, валютного та іншого чинного законодавства.

У випадку ухилення від виконання рішення про видво­рення така особа затримується і видво­ряється у примусовому порядку.

За вчинення адміністративних правопорушень до непов­нолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років застосо­вуються відповідно до ст. 241 КпАП такі заходи впливу: 1) зобов'я­зання публічно або в іншій формі попросити вибачення у по­терпілого; 2) застереження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітніх під нагляд батькам або особам, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колек­тиву за їх згодою, а також окремим громадянам за їх про­ханням.

Справи про адміністративні правопорушення неповнолітніх розглядаються лише в судовому порядку.