Головне меню
Головна Підручники Адміністративне право Адміністративне право України ТЕМА № 2 ПОНЯТТЯ, СУТЬ І ОСНОВНІ РИСИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ // § 1. Управління як соціальне явище

ТЕМА № 2 ПОНЯТТЯ, СУТЬ І ОСНОВНІ РИСИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ // § 1. Управління як соціальне явище

Адміністративне право - Адміністративне право України
47

ТЕМА № 2

ПОНЯТТЯ, СУТЬ І ОСНОВНІ РИСИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

§ 1. Управління як соціальне явище

Перш ніж перейти до викладення матеріалу стосовно зазначе­ної теми, необхідно вказати основні причини, що обумовлюють потребу в межах вивчення навчальної дисципліни «Адміністра­тивне право» відображення питань управління. Акцентуючи на тому, що йдеться про тему, яка безпосередньо слідує за предме­том, методом і системою адміністративного права, доцільно за­значити таке. Адміністративне право досить часто в минулі часи і нерідко зараз сприймають як управлінське право. Підстав для таких тверджень є чимало, однак ключовим може вважатися те, що серед складових предмета адміністративного права чільне місце посідає управлінська складова. Йдеться про те, що сфор­мульовані раніше аспекти предмета адміністративного права свід­чать про наявність серед інших зовнішньоорганізаційної управ­лінської діяльності органів публічної адміністрації, внутрішньо-організаційної управлінської діяльності апаратів усіх державних органів та адміністрацій державних підприємств, установ та ор­ганізацій. Крім того, інші складові предмета цієї галузі права (публічно-сервісна діяльність органів публічної адміністрації, реалізація делегованих повноважень органами місцевого само­врядування та громадськими організаціями, застосування заходів адміністративної відповідальності, реалізація юрисдикції адміні­стративних судів), поза сумнівом, утілюються в життя за допомо­ги тих чи інших управлінських дій.

Будь-яка система існує не хаотично, не спонтанно, а впорядко­вано, а звідси - довгостроково, переважно за рахунок такого явища як управління. Воно є необхідною функцією суспільного життя. Орієнтуючись на сьогоднішній стан розвитку науки про управ­ління, доцільно дати таке визначення. Управління - це цілеспрямований вплив суб'єкта упра

вління на об'єкт управління з метою створення ефективно функціонуючої системи та досяг­нення необхідних результатів. У такому явищі, як управління, завжди є присутніми людина, її інтереси, мета, завдання. Обов'яз­ковість її присутності пояснюється тим, що управління становить собою свідому діяльність, а це, як відомо, властиве лише людині.

Навіть мінімальна кількість різнопорядкових елементів будь-якої системи потребує їх узгодження, яке, своєю чергою, досягається саме за допомоги управління. Прояви функціонування системи (чи то зовнішні, спрямовані за межі самої системи, чи то внутрішні, що відбуваються без допомоги зовнішніх факторів і є непомітними зовні), не можуть відбуватися без управління, в іншому випадку це буде не система, а сукупність певних складників, які хаотично взаємодіють одне з одним. З цього приводу не випадковим вида­ється бурхливий розвиток науки про управління, що має назву кібернетики.

Система управління складається з таких частин:

Суб'єкт управління — керівна складова системи управлін­ня, в інтересах якої здійснюється сам процес управління. Суб'єкт управління має домінантне значення серед інших частин систе­ми управління. Це пояснюється тим, що процес управління здійс­нюється в інтересах суб'єкта управління, тобто останній заці­кавлений у здійсненні процесу і в позитивних результатах управ­ління.

Об'єкт управління - керована складова системи управління, те, на що спрямовано управління. Об'єктами управління можуть бути окремі особи та групи людей, державні органи та недержавні структури, процес виробництва, рослинний і тваринний світ, тех­нічні пристрої та засоби. Саме різноманітність об'єктів управління дає змогу вирізняти певні види управління, про що буде сказа­но далі.

Управлінський вплив — це процес керування, що здійснює­ться суб'єктом управління, завдяки якому забезпечується підпо­рядкування об'єкта суб'єктові та реалізується на практиці мета управління. Вказаний вплив здійснюється за допомоги різноманіт­них дій, команд. Саме через управлінський вплив суб'єкт управ­ління втілює в життя намагання змін об'єкта управління та забез­печує настання результатів, максимально наближених до мети управління.

Зворотній зв 'язок - інформація, яку отримує суб'єкт управління і з якої судить про результативність управлінського впливу та стан об'єкта управління. Багато в чому саме за рахунок наявно­сті зворотного зв'язку система набуває ознак цілісності та отримує можливість вчасно коригувати прояви управлінського впливу. Зворотній зв'язок дозволяє в режимі реального часу зіставляти мету управління, результати проміжних етапів та ефективність управлінського впливу.

Виходячи з характеристики об'єкта управління можна різни­ти такі види управління:

Рис. 2.1. Види управління

Технічне управління здійснюється в системі «людина - техні­ка». В основі його лежить регулювання технічних (технологічних) процесів із метою підвищення продуктивності праці, полегшення умов праці, а в цілому - для розширення можливостей людини у забезпеченні власної життєдіяльності.

Біологічне управління здійснюється в системі «людина - при­рода», де в рамках загальнобіологічних процесів життєдіяльності людина (суб'єкт управління) намагається створити нові сорти рос­лин, породи тварин (об'єкти управління). Прикладами реального втілення в життя наслідків використання біологічного управління можуть слугувати генетично модифіковані продукти харчування, клоновані тварини, винайдені нові сорти квітів, фруктів, овочів тощо.

Соціальне управління здійснюється в системі «людина - люди­на» і, на відміну від перших двох видів, характеризується тим, що це - управління всередині людського суспільства (що дає змогу за­стосовувати також термін суспільного управління), де як суб'єкт, так і об'єкт управління представлено людьми (їх об'єднаннями). Відмінність між державним і громадським соціальним управлін­ням полягає у наступному. Державне управління реалізується си­лами держави, її органів (рідше - в рамках делегованих повнова­жень,- органами місцевого самоврядування чи громадськими ор­ганізаціями), при цьому основним видається компонент діяльності суб'єкта управління, що діє від імені держави. Своєю чергою, гро­мадське управління реалізується силами недержавних організацій чи об'єднань громадян, коли суб'єктами управління виступають органи місцевого самоврядування, громадські організації, корпо­рації, товариства тощо. В даному випадку зазначені суб'єкти діють від свого імені або від імені своїх організацій, територіальних громад.

Слід зазначити, що соціальне управління, як різновид управ­ління взагалі, відповідає всім загальноуправлінським ознакам і містить ті ж складові частини системи управління. Але як явище суспільне, соціальне управління має певні особливості, що відріз­няють його від інших видів управління. Виходячи з цього ознака­ми соціального управління є:

суб'єкт і об'єкт управління представлені людьми (їх об'єд­наннями);

реалізується виникненням суспільних відносин, які за сут­тю є управлінськими відносинами;

владний характер, оскільки базується на підпорядкуванні волі об'єктів управління;

основна мета - упорядкований вплив на учасників спільної діяльності, що надає процесові взаємодії організованість;

потребує особливого механізму реалізації, з виокремленням органів управління (державних чи громадських).

 

< Попередня   Наступна >