ТЕМА № 4 СУБ'ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

§ 1. Загальна характеристика та класифікація суб'єктів адміністративного права

Традиційно адміністративне право як навчальна дисципліна мі­стить певні положення, що стосуються суб'єктів вказаної галузі права. Це природно, оскільки треба чітко усвідомлювати, на кого поширюють свій регулюючий вплив норми адміністративного права. Практично кожний підручник чи навчальний посібник міс­тить спеціальний розділ (главу, параграф), присвячений суб'єк­там адміністративного права, де розміщуються дані, присвячені особливостям адміністративно-правового статусу тих чи інших суб'єктів.

Водночас необхідно вказати, що значною мірою ускладнює процес розуміння зазначеної теми велика кількість і різні масшта­би компетенції (прояви адміністративно-правових статусів) різних суб'єктів адміністративного права. Це суттєво впливає на пошук оптимальних та об'єктивних критеріїв для класифікації та відтво­рення вказаної теми у цілому. Доцільно визначити лише основні аспекти, які свідчать про наявність певних труднощів стосовно методологічного супроводження питання суб'єктів адміністра­тивного права в сучасній адміністративно-правовій навчальній літературі.

1. Досить часто відсутні відомості щодо загальної характерис­тики суб'єктів адміністративного права.

2. Різні підходи до вибору критеріїв класифікації суб'єктів адміністративного права.

3. Основна маса відомостей стосовно вказаної теми торкається аналізу норм адміністративного права, які закріплюють правовий статус суб'єктів.

Керуючись зазначеним вище, актуальним постає питання відо­браження загальної характеристики та пошуку об'єктивних крите­ріїв класифікації суб'єктів адміністративного права. Насамперед дамо визначен

Суб'єкт адміністративного права - це особа, яка має певні права та обов'язки, сформульовані в нормах адміністратив­ного права, і може вступати в адміністративно-правові відно­сини. Слід нагадати про обставину, що вже відзначалася в харак­теристиці механізму адміністративно-правового регулювання суспільних відносин: суб'єкт адміністративного права являє со­бою загальну категорію, яка характеризує осіб, що відповідають вимогам гіпотези норми адміністративного права, тоді як суб'єкт адміністративно-правових відносин завжди конкретно визначе­ний, він уже фактично вступив у певні адміністративно-правові відносини.

Для того щоб бути суб'єктом адміністративного права, особа (в широкому розумінні вказаного терміна, себто і фізична, і юри­дична) повинна мати адміністративну правосуб'єктність, яка, своєю чергою, складається з адміністративної правоздатності та адмініст­ративної дієздатності. Дамо визначення вказаним явищам. Адміні­стративна правосуб'єктність — це здатність суб'єкта мати й реалізовувати права та виконувати обов'язки, що містяться в нормах адміністративного права. Як уже було сказано, адмініст­ративна правосуб'єктність складається з двох частин.

Адміністративна правоздатність - здатність суб'єкта адміністративного права мати права та обов'язки. Говорячи про громадян, зазначмо, що вона виникає з народженням громадянина та припиняється з його смертю. Своєю чергою, в основної маси юридичних осіб адміністративна правоздатність виникає від мо­менту державної реєстрації, а припиняється від моменту ліквідації.

Адміністративна дієздатність - здатність суб'єкта адмі­ністративного права своїми діями реалізовувати надані йому права і виконувати покладені на нього обов'язки. Важливо зазначити, що на відміну від правоздатності (яка виникає зразу і в повному обся­зі), набуття та обсяг адміністративної дієздатності у громадян за­лежать від ряду об'єктивних та суб'єктивних факторів. На її про­яви впливають такі чинники:

а) вік; громадяни, які досягли 7-річного віку, мають право на вступ до загальноосвітньої школи, з досягненням 16-річного віку -на притягнення до адміністративної відповідальності, і т. ін.;

б) стать, громадяни чоловічої статі повинні відбути військову службу,

в) стан здоров'я, документально підтверджений незадовільний стан здоров'я є приводом для звільнення з військової служби,

г) належність до певних соціальних груп - права учасників лік­відації аварії на ЧАЕС, права працівників міліції, пенсіонерів тощо

Своєю чергою, адміністративна дієздатність юридичних осіб виникає одночасно з правоздатністю, себто в момент офіційної державної реєстрації як суб'єкта права

Складовою частиною адміністративної дієздатності визнається адміністративна деліктоздатність, під якою необхідно розуміти здатність суб'єкта нести юридичну відповідальність за порушення норм адміністративного права Слід зазначити, що як фізичні, так і юридичні особи можуть нести відповідальність за порушення норм адміністративного права Остання особливість відрізняє ад­міністративне від кримінального права, де відповідальність торка­ється конкретно визначеної фізичної особи

Важливою позицією, на яку доцільно звернути увагу, є співвід­ношення таких понять, як «адміністративна правосуб'єктність» і «адміністративно-правовий статус» Нерідко вони сприймаються як синоніми, складові частини одне одного, як загальне і часткове Такі підходи не є правильними, тому що вони не базуються на позиціях загальної теорії права Сьогоднішній стан розвитку пра­вової науки дозволяє зазначити таке якщо адміністративна право­суб'єктність - це здатність суб'єкта мати і реалізовувати права та виконувати обов'язки (можна сказати, що це - «право на право»), то адміністративно-правовий статус - це вже реально існуючі пра­ва та обов'язки Виходячи з такого бачення дамо визначення

Адміністративно-правовий статус ~ це сукупність прав, обов'язків та гарантій їх реалізації) закріплених у нормах адміністративного права. В основі адміністративно-правового статусу лежить адміністративна правосуб'єктність Слід наголо­сити, що кожний суб'єкт адміністративного права має свій варі­ант притаманного йому адміністративно-правового статусу Чин­ники, що впливають на прояви адміністративної дієздатності (вік, стать, стан здоров'я, належність до певних соціальних груп), та­кож видозмінюють характеристики адміністративно-правового статусу

Важлива обставина, на яку слід звернути увагу,- модифікація з часом проявів адміністративної правосуб'єктності та адмініст­ративно-правового статусу. Це свідчить про змінюваність указа­них категорій і має стосунок як до фізичних, так і до юридичних осіб. Скажімо, такі події в житті однієї людини, як народження, досягнення віку: а) з якого можливо подавати документи до зага­льноосвітньої середньої школи; б) отримується паспорт; в) для осіб чоловічої статі виникає конституційний обов'язок щодо слу­жби в армії; г) з якого можна балотуватися на посаду Президента України; д) з якого можливий вихід на пенсію і т. д. приводять до зміни як адміністративної правосуб'єктності, так і адміністратив­но-правового статусу. Своєю чергою, юридична особа (візьмімо для прикладу вищий навчальний заклад) також протягом часу мо­дифікує свої адміністративну правосуб'єктність і адміністративно-правовий статус. Такі події, як: а) отримання ліцензії; б) відкриття навчального закладу; в) проведення його акредитації; г) отримання ліцензії на нові види діяльності; д) відкриття філій та представ­ництв в інших містах тощо приводять до зміни як адміністративної правосуб'єктності, так і адміністративно-правового статусу.

Класифікація суб'єктів адміністративного права.

Питання щодо класифікації суб'єктів адміністративного права є досить важливим з огляду на велику їх кількість і необхідність по­шуку спільних рис та відмінностей. Існує досить багато варіантів, що пропонуються різними авторами відносно класифікації. Скажі­мо, В. К. Козаков та О. В. Кузьменко (2003 р.) пропонують розріз­няти такі види суб'єктів адміністративного права:

а) Президента України;

б) органи виконавчої влади;

в) державних службовців як суб'єктів, у діяльності яких об'єк­тивуються повноваження державних органів управління;

г) громадян України, іноземців, осіб без громадянства;

д) органи місцевого самоврядування;

є) об'єднання громадян;

є) суб'єктів підприємницької діяльності.

В академічному курсі з адміністративного права (за загальною редакцією В. Б. Авер'янова, 2004 р.) пропонується розрізняти три види суб'єктів адміністративного права.

Фізичні особи - громадяни України, іноземці, особи без гро­мадянства.

Юридичні особи - органи виконавчої влади, будь-які інші дер­жавні органи, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, підприємства, установи, організації (в особі їхніх керівників, які очолюють органи управління цих підприємств, установ, організацій)

З Колективні суб'єкти (утворення), які не мають ознак юридич­ної особи, але тією чи іншою мірою наділені нормами адміністра­тивного права певними правами та обов'язками структурні під­розділи державних і недержавних органів, підприємств, установ, організацій, деякі інші громадські утворення (на кшталт загальних зборів громадян за місцем проживання)

Віддаючи належне наведеним позиціям, уявляється за доцільне запропонувати дещо інший варіант класифікації суб'єктів адміністра­тивного права Критерієм обирається кількісний показник у поєднан­ні з мірою належності до держави Як початкова ідея (поділ суб'єктів на індивідуальні та колективні), подібний напрям був реалізований російським адміністративістом Д М Бахрахом, цей же підхід вико­ристовується в навчальній літературі за участі даного вченого і в на­ші дні Тож необхідно розрізняти такі види суб'єктів адмініст­ративного права (рис 4.1)

Рис 4.1 Класифікація суб'єктів адміністративного права

Безумовно, будь-яка класифікація не позбавлена певних вад і суперечностей Йдеться, як уже було раніше показано, про об'єк­тивні труднощі щодо об'єднання відповідно до обраного критерію класифікації великої кількості осіб, органів та організацій, що вважаються суб'єктами адміністративного права Водночас, як уявляється, такий варіант поділу вказаних суб'єктів має певне під­ґрунтя, може використовуватися в навчальних цілях і на практиці Детально вказані суб'єкти буде висвітлено у подальших пара­графах