186

---

§ 4. Соціальне забезпечення та дисциплінарна відповідальність державних службовців

Соціальне забезпечення державних службовців.

Ефективність функціонування державної служби та діяльності державних службовців значною мірою залежить від соціального забезпечення державних службовців. Необхідність значної уваги до цього компоненту державної служби полягає у наступному:

намагання підвищити престиж державної служби;

наміри урівняти права та матеріальний добробут державних службовців (яким заборонено підприємницьку діяльність) з іншими громадянами;

компенсації в разі втрати здоров'я, непрацездатності, вихо­ду на пенсію тощо.

Соціальне забезпечення державних службовців складається з таких компонентів:

Оплата праці.

Заохочення за сумлінну працю.

Щорічні та додаткові відпустки.

Соціально-побутове забезпечення.

Пенсійне забезпечення і грошова допомога.

Оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їхню сум­лінну та ініціативну працю.

Заробітна плата державних службовців складається з:

посадових окладів (залежно від складності та рівня відпові­дальності виконуваних службових обов'язків);

премій (за результатами роботи);

доплати за ранги (відповідного до рангу державного служ­бовця);

надбавки за вислугу років на державній службі та ін. (Надбав­ка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад З роки

- 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років -25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків).

Заохочення за сумлінну працю. За сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове виконання трудових обов'язків державним службовцям може видаватись грошова винагорода. За особливі трудові заслуги державні службовці представляються до державних нагород і присвоєння почесних звань.

Щорічні та додаткові відпустки. Державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, як­що законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окла­ду. Державним службовцям, які мають стаж державної служби понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалі­стю 5 календарних днів, а починаючи з 11-го року ця відпустка збільшується на 2 календарні дні за кожний наступний рік. Три­валість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати 15 календарних днів (постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1994 р. № 250 «Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додат­кових оплачуваних відпусток»).

Соціально-побутове забезпечення. Державні службовці забез­печуються житлом у встановленому порядку з державного фонду. Державні службовці, які обіймають посади першої™ четвертої категорій, мають право на першочергове встановлення квартирних телефонів. На індивідуальне і кооперативне житлове будівництво або для придбання квартир чи індивідуальних жилих будинків державним службовцям, які потребують відповідно до чинного законодавства поліпшення житлових умов, надається земельна ділянка та безвідсотковий кредит на строк до 20 років. Державні службовці та члени їхніх сімей, які проживають разом із ними, користуються в установленому порядку безплатним медичним обслуговуванням у державних закладах охорони здоров'я. Цими ж закладами вони обслуговуються після виходу на пенсію.

Пенсійне забезпечення і грошова допомога державним служ­бовцям.

Пенсія державним службовцям виплачується за рахунок дер­жави. На одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі ста­жу державної служби - не менше 10 років, та які на час досяг­нення пенсійного віку працювали на посадах державних службов­ців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсот­ків від сум їхньої заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження гра­ничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призна­ченням пенсії не є державними службовцями,- у розмірі 80 від­сотків заробітної плати працюючого державного службовця від­повідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. Пенсія державному службовцеві виплачується у повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію.

Важливий фактор, на якого треба звернути увагу,- це те, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим держав­ним службовцям, а також із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перераху­нок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної платні, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії (Закон України від 16 грудня 1993р. № 3723-ХІІ «Про державну службу»),

Завершити висвітлення питань соціального забезпечення доціль­но показом перспектив удосконалення вказаного напряму діяль­ності. Зокрема, Концепцією адміністративної реформи в Україні передбачається низка заходів, спрямованих на покращення соціаль­ного забезпечення державних службовців. Йдеться про те, що не­обхідно вдосконалити визначення та застосування норм і гарантій статусу державних службовців. Це означає забезпечення ціліснос­ті, системності, повноти і стабільності правового і соціального становища державних службовців, узгодження їхніх посадових повноважень із правами та обов'язками фактичного перебування на державній службі. Слід реформувати систему оплати праці державних службовців з тим, щоб забезпечити конкурентоспроможність державної служби на ринку праці, зменшити відомчий та місцевий вплив, запобігти корупції, кардинально підвищити заін­тересованість кадрів у продуктивній і якісній, ініціативній і ефек­тивній, сумлінній і відповідальній роботі, перебуванні на держав­ній службі та подальшому просуванні щодо кар'єри. Цього можна досягти у разі встановлення на державній службі більшої серед­ньої заробітної платні, ніж у галузях економіки, та не меншої, ніж у приватному секторі.

Дисциплінарна відповідальність державних службовців.

Взагалі державні службовці, як і всі громадяни України, за вчинення правопорушень несуть юридичну відповідальність, що проявляється у таких формах: кримінальна, цивільно-правова, адмі­ністративна, дисциплінарна. Остання форма потребує більш де­тального висвітлення з низки причин, основні з яких:

дисциплінарні проступки є найбільш поширеними право­порушеннями державних службовців;

спрощена форма притягнення до відповідальності;

реалізується в порядку службового підпорядкування;

службовці спеціалізованих видів державної служби (служба в ОВС, митна служба тощо) несуть дисциплінарну відповідальність згідно зі спеціальними законами (Дисциплінарний статут ОВС, Дисциплінарний статут митної служби України тощо).

Дисциплінарна відповідальність державного службовця - це застосування до особи, яка здійснила порушення службової дисципліни, певних дисциплінарних стягнень.

Підставами для притягнення до дисциплінарної відповідаль­ності є:

невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків;

перевищення своїх повноважень;

порушення обмежень, пов'язаних із проходженням державної служби;

вчинок, який ганьбить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Стягнення, що можуть застосовуватися до державних службов­ців за вчинення дисциплінарного проступку:

Догана.

Звільнення.

Попередження про неповну службову відповідність.

Затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Особливістю, яка може вважатися хибою сучасного законо­давства, є те, що перші два варіанти з перелічених вище стяг­нень передбачено ст. 147 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 p., а останні два - ст. 14 Закону України «Про державну службу». Керуючись тією обставиною, що дисциплінар­на відповідальність державних службовців є частиною системи адміністративного права, було би доцільно всі види стягнень за дисциплінарні проступки державних службовців помістити в один нормативно-правовий акт адміністративного законодавства, забезпечивши цим регулювання проблеми засобами адміністра­тивного права.

Якщо говорити про службовців спеціалізованих видів держав­ної служби, то, як уже зазначалося, вони несуть дисциплінарну відповідальність згідно зі спеціальними законами. Наприклад, щодо працівників ОВС за порушення службової дисципліни мо­жуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

усне зауваження;

зауваження;

догана;

сувора догана;

попередження про неповну посадову відповідність;

звільнення з посади;

пониження в спеціальному званні на один ступінь;

звільнення з органів внутрішніх справ (Закон України від 22 лютого 2006 р. № 3460-1V «Про Дисциплінарний статут орга­нів внутрішніх справ України»).

< Попередня   Наступна >