103

---

§ 2. Правові акти державного управління

Правовий акт державного управління - це офіційно оформ­лений результат волевиявлення суб'єкта державного управ­ління, що здійснений в односторонньому порядку і тягне за собою юридичні наслідки.

Іншими словами, це оформлене встановленим чином певне рі­шення суб'єкта державного управління. Слід указати, що абсолют­на більшість управлінських рішень реалізуються саме за допомоги правових актів державного управління, які надають цим рішенням юридичної сили.

Ознаки правових актів державного управління:

Державно-владний характер - правові акти виражають вплив держави на регулювання тих чи інших суспільних відносин. Можна зробити висновок, що це - один із проявів принципу «влада -підпорядкування» в адміністративно-правових відносинах.

Переважно імперативний характер правових приписів -суб'єкти, на яких розраховано дію правового акта, звичайно, не мають іншого варіанта поведінки, а повинні діяти лише так, як визначено в цьому управлінському акті. Недотримання вимог пра­вового акта уможливлює застосування адміністративного примусу або притягнення до відповідальності.

Підзаконність - ідеться про відповідність Конституції України та законам України.

Видаються в межах повноважень державних органів (поса­дових осіб) - кожний суб'єкт державного управління має право видавати правові акти лише у межах своєї компетенції (прав та обов'язків, визначених у Конституції та законах України).

Визначена форма та процедура введення в дію - залежно від виду правового акта існує певний порядок його прийняття та набуття ним чинності.

Вирізняють декілька критеріїв для класифікації правових ак­тів д

ержавного управління. За юридичною природою:

Нормативні - встановлюють загальні правила поведінки учасників адміністративно-правових відносин і розраховані на багаторазове застосування в однотипних суспільних відносинах.

Індивідуальні - встановлюють правила поведінки в конк­ретних ситуаціях і стосуються конкретних осіб.

Змішані - встановлюють правила поведінки як загального характеру, що розраховані на багаторазове застосування, так і кон­кретного індивідуального спрямування.

Від суб'єктів видання:

Акти Президента України.

Акти Кабінету Міністрів України.

Акти центральних органів виконавчої влади.

Акти місцевих органів виконавчої влади.

Акти адміністрацій державних підприємств, установ, орга­нізацій.

Акти органів місцевого самоврядування.

За юридичною формою:

укази - акти Президента України, видані в межах його пов­новажень;

постанови - акти органів державного управління переважно нормативного характеру;

розпорядження - акти органів державного управління (поса­дових осіб), що мають переважно індивідуальний характер;

рішення - акти управління, що приймаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самовряду­вання в колегіальному порядку;

накази - єдиноначальні акти управління, видані у процесі діяльності посадових осіб;

інструкції - акти управління, що визначають порядок здійс­нення певних дій, робіт і т. д. Інструкції завжди мають норматив­ний характер, тому що розраховані на багаторазове використання.

За формою вираження:

1. Письмові - типові варіанти правових актів державного управління, письмово оформлені відповідно до встановлених вимог.

Усні - найчастіше використовуються у мілітаризованих фор­муваннях. їх необхідність пов'язується з повсякчасним здійснен­ням управління, а також із метою адекватного реагування на зміну обстанови. Вони не вимагають письмового оформлення.

Конклюдентні - виражаються у спеціальних сигналах, зна­ках, жестах осіб, що мають державно-владні повноваження. Йдеться про дорожні знаки, спеціальні знаки та сигнали, що засто­совуються на різних видах транспорту для забезпечення безпеки, жести працівника міліції під час регулювання дорожнього руху тощо.

Оскільки правові акти державного управління є підзаконними документами, для якісного здійснення державного управління, за якого правові акти реально впливають на регулювання суспільних відносин, потрібно, щоб зазначені акти відповідали певним вимо­гам. Лише за такого підходу можливо здійснювати державне управління, що забезпечуватиме практичну реалізацію у життя дер­жавних інтересів з одночасним захистом прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб. Враховуючи зазначене, до­цільно зупинитися на вимогах, що висуваються до правових актів державного управління. До них відносять:

а) законність. За аналогією з такою ж ознакою правових актів державного управління, останні не можуть суперечити Конститу­ції та законам України. Також необхідно вказати на те, що право­вий акт має прийматись органом виконавчої влади (посадовою особою) у межах власної компетенції;

б) доцільність. Зводиться до важливості та необхідності при­йняття цього документа під кутом держави (державних інтересів). В основі такої вимоги лежить суспільний інтерес, намагання діяти на користь більшості людей. Це - один із проявів демократії, коли управління здійснюється в інтересах всього народу або його біль­шості;

в) відповідність установленій процедурі підготовки, прийняття та оприлюднення. Визначені для тих чи інших правових актів дер­жавного управління процедури обґрунтовані необхідністю якісної підготовки проекту документа, який у разі прийняття (затвер­дження) зможе реально позитивно впливати на регулювання суспіль­них відносин, спрямовуючи їх у потрібне та вигідне для суспіль­ства русло. Важливість чітко визначеного способу оприлюднення свідчить по-перше, про можливість будь-якої особи безперешкодно ознайомитися із текстом документі і, по-друге - про недійсність не оприлюдненого встановленим порядком документу;

г) неможливість обмежити чи порушити встановлені законом права, свободи та законні інтереси громадян. Тут йдеться про реа­лізацію на практиці визначеного положення Основного закону країни, згідно з яким конституційні права і свободи людини і гро­мадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України;

д) необхідність проходження державної реєстрації у Міністер­стві юстиції України - вказана вимога стосується тих правових актів, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер (Указ Президента України від 3 жовтня 1992 року «Про державну реєстрацію нормативно-пра­вових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»).

 

< Попередня   Наступна >