171

---

§ 2. Суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері охорони здоров'я

Особливості адміністративно-правового регулювання у сфері охорони здоров'я обумовлюють важливість і продуманість орга­нів та організацій, які від імені держави здійснюють управління галуззю. Показники здоров'я нації не завжди прямо залежать від ефективності діяльності органів управління у сфері охорони здо­ров'я, проте останні значною мірою здатні впливати на стан справ у зазначеній сфері. Класифікацію суб'єктів адміністратив­но-правового регулювання у сфері охорони здоров'я наведено на рис. 16.1.

Виконавчо-розпорядчі суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері охорони здоров'я.

Суб'єкти, повноваження яких визначено в Конституції Ук­раїни, здійснюють адміністративно-правове регулювання у сфері охорони здоров'я за рахунок утілення в життя відповідних норм Основного Закону держави. Що ж стосується інших суб'єктів, наведених у класифікації, то відносно них необхідно вказати таке.

Рис 16.1 Суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері охорони здоров'я

Суб'єкти, повноваження яких визначено в інших норматив­но-правових актах,

L Міністерство охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) - і(е центральний орган виконавчої влади, який забезпе­чує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров я, са­нітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України

Основними завданнями МОЗ України є

забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я, санітарного

та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення,

розроблення, координація та контроль за виконанням держав­них програм розвитку охорони здоров'я, зокрема профілактики захворювань, надання медичної допомоги, розвитку медичної та мікробіологічної промисловості,

організація надання державними та комунальними закладами охорони здоров'я безоплатної медичної допомоги населенню,

організація надання медичної допомоги в невідкладних та екс­тремальних ситуаціях, здійснення в межах своєї компетенції захо­дів, пов'язаних з подоланням наслідків Чорнобильської катастрофи,

розроблення заходів щодо профілактики та зниження захво­рюваності, інвалідності та смертності населення,

організація разом з Національною академією наук, Акаде­мією медичних наук наукових досліджень з пріоритетних напрямів розвитку медичної науки (постанова Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р № 1542 Про затвердження Положення про Міністерство охорони здоров'я України»)

Важливе місце у процесі адміністративно-правового регулю­вання охорони здоров'я відіграють урядові органи державного управління у складі МОЗ України Йдеться про

б) Державну службу лікарських засобів і виробів медичного призначення,

б) Комітет з контролю за наркотиками

Враховуючи повноваження вказаних органів та їхню передусім контрольну діяльність, вони будуть проаналізовані у параграфі, присвяченому державному контролю та нагляду у сфері охорони здоров'я

2. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого само­врядування здійснюють адміністративно-правове регулювання у сфері охорони здоров'я за рахунок наявності в їхній структурі об­ласних та районних (міських у Києві та Севастополі) управлінь (відділів) охорони здоров'я та відповідних структур виконавчих комітетів рад. Слід підкреслити, що органи місцевого самовряду­вання здійснюють керівництво діяльністю комунальних закладів охорони здоров'я.

Основними завданнями управлінь охорони здоров'я у складі місцевих органів виконавчої влади є:

забезпечення реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я;

прогнозування розвитку мережі закладів охорони здоров'я для нормативного забезпечення населення медико-санітарною допомогою;

здійснення заходів, спрямованих на запобігання інфекційним захворюванням, епідеміям і на їх ліквідацію;

організація надання медико-санітарної допомоги населенню, роботи органів медико-соціальної експертизи, закладів судово-медичної та судово-психіатричної експертизи;

забезпечення виконання актів законодавства в галузі охорони здоров'я, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на збереження навколишнього природного середовища і санітар­но-епідемічного благополуччя населення, а також додержання нормативів професійної діяльності в галузі охорони здоров'я, ви­мог Державної фармакопеї, стандартів медичного обслуговування, медичних матеріалів і технологій (постанова Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2000 р. № 1845 «Про затвердження Типово­го положення про управління охорони здоров я обласної, Севасто­польської міської державної адміністрації та Головне управління охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації»).

3. Центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані заклади охорони здоров'я (Міністерство оборони України, Міні­стерство внутрішніх справ України, Міністерство транспорту

та зв'язку України, Служба безпеки України тощо) разом з МОЗ України беруть участь у здійсненні державної політики в галузі охорони здоров'я, за рахунок надання медичної допомоги катего­ріям громадян, які мають стосунок до вказаних органів виконавчої влади, а також іноді і членам їх сімей. Наприклад, у системі Мініс­терства оборони України існують військові шпиталі, медичні служби військових частин, а також Військово-медична академія, де готуються медичні кадри для потреб Міністерства оборони України Керівництво всіма структурними підрозділами медичної служби здійснюють відповідні управлінські структури вказаного міністерства

4. Академія медичних наук України - це державна наукова організація з проблем медицини та охорони здоров'я, заснована на державній власності, яка діє відповідно до законодавства України на самоврядній основі Академія об'єднує у своєму складі дійсних членів (академіків), членів-кореспондентів га іноземних членів, що обираються загальними зборами Академії, та всіх наукових спів­робітників, що працюють у наукових установах Академії, для спіль­ного проведення досліджень у галузі медичних наук та охорони здоров'я з метою поліпшення здоров'я та продовження життя населення Самоврядність Академії полягає у самостійному визна­ченні тематики досліджень, своєї структури, вирішенні науково-організаційних, господарських, кадрових питань, здійсненні між­народних наукових зв'язків Чисельність членів Академії медичних наук України - 50 дійсних членів (академіків) і 95 членів-корес­пондентів

Основними завданнями Академії є

визначення пріоритетних напрямів розвитку медичної науки,

комплексний розвиток медичної науки, проведення фундамен­тальних і прикладних наукових досліджень у галузі медицини і фармації,

інтеграція і координація академічної, вузівської та галузевої медичної науки з метою розроблення єдиних засад політики у цій сфері,

підготовка кандидатів і докторів наук,

розвиток міжнародного і зовнішньоекономічного співробіт­ництва в галузі медичної науки та охорони здоров'я,

участь у розробленні пропозицій і рекомендацій з питань розвитку медичної науки, охорони здоров'я, вищої медичної і фармацевтичної освіти,

підтримка талановитих учених, сприяння науковій творчості молоді в галузі медицини (постанова Кабінеті Міністрів України від 18 жовтня 1999 р № 1913 Про затвердження Статуту Ака­демії медичних наук України»)

Сьогодні Академія медичних наук України - потужний науково-клінічний комплекс, до якого входять 36 науково-дослідних установ, у котрих здійснюється як наукова діяльність, так і надан­ня високоякісної медичної допомоги громадянам.

Консультативно-дорадчі суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері охорони здоров'я.

7. Національна рада з питань охорони здоров'я населення -консультативно-дорадчий орган при Президентові України, основ­ним завданням якого є сприяння формуванню та реалізації держав­ної політики у сфері охорони здоров'я населення.

Національна рада для виконання покладеного на неї основного завдання:

вивчає та аналізує стан розвитку сфери охорони здоров'я в Україні, здійснює у межах своїх повноважень підготовку пропози­цій щодо перспектив та напрямів її розвитку, вдосконалення сис­теми управління охороною здоров'я;

сприяє у запровадженні європейських стандартів забезпе­чення права громадян на якісну і доступну медичну допомогу;

розглядає проекти законів, інших нормативно-правових ак­тів з питань охорони здоров'я, вносить у встановленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства з цих питань;

аналізує проекти програм розвитку сфери охорони здоров'я;

розробляє та вносить Президентові України пропозиції щодо;

підготовки та ефективної реалізації заходів, спрямованих на боротьбу із соціально небезпечними хворобами, розвиток вітчиз­няної фармацевтичної промисловості, залучення благодійних і громадських організацій, меценатів, спонсорів до вирішення акту­альних проблем у галузі охорони здоров'я;

забезпечення узгодження дій органів державної влади, гро­мадських організацій, підприємств, установ і організацій з питань розвитку системи охорони здоров'я населення (Указ Президента України від 26 травня 2006 р. № 443/2006 «Про Національну раду з питань охорони здоров'я населення»).

2. Національна координаційна рада з питань запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу - це консультативно-дорадчий орган, утворений при Кабінеті Міністрів України з метою коорди­нації діяльності міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, відповідних міжнародних та громадських орга­нізацій, зокрема організацій людей, які живуть з ВІЛ-інфекцією/ СНІДом, для ефективної реалізації єдиної політики, консолідова­ного використання коштів і вдосконалення системи моніторингу у сфері запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу.

Основними завданнями ради є:

розроблення і внесення на розгляд Кабінету Міністрів Украї­ни пропозицій стосовно визначення пріоритетів державної політи­ки, програм та заходів щодо запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу;

сприяння консолідованому використанню коштів бюджетів різних рівнів і міжнародних та громадських організацій, що при­значені для фінансування програм з проблем ВІЛ-інфекції/СНІДу, з метою їх раціонального та ефективного використання;

інформування Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та громадськості про стан справ з про­тидії ВІЛ-інфекції/СНІДу;

розроблення і внесення на розгляд Кабінету Міністрів Украї­ни проектів актів з питань забезпечення виконання програм та за­ходів щодо запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу;

проведення моніторингу за виконанням зазначених програм та заходів (постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 2005 р. № 352 «Про утворення Національної координаційної ради з питань запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу»).

3. Міжвідомча комісія по боротьбі з туберкульозом - це консультативно-дорадчий орган при Кабінеті Міністрів України, утворений для координації діяльності міністерств, інших централь­них і місцевих органів виконавчої влади з питань розроблення і реалізації правових, організаційних та інших заходів, спрямованих на боротьбу з туберкульозом.

Основними завданнями комісії є:

розроблення стратегічних заходів щодо боротьби з туберку­льозом, виявлення і лікування хворих, профілактики захворювання серед населення, виявлення туберкульозу у тварин та оздоровлен­ня тваринницьких господарств, а також координація діяльності відповідних державних органів у цій сфері;

підготовка та подання в установленому порядку пропозицій щодо розроблення і вдосконалення законодавчих та інших норма­тивно-правових актів, спрямованих на боротьбу з туберкульозом;

розроблення на основі міжнародних договорів пропозицій про участь представників України в міжнародних організаціях, симпозіумах, конференціях та інших заходах, сприяння співробіт­ництву з міжнародними організаціями та відповідними органами іноземних держав з метою активізації спільних зусиль і вивчення досвіду їх роботи у цій сфері;

оперативний розгляд питань, пов'язаних із здійсненням захо­дів щодо боротьби із захворюванням на туберкульоз;

інформування Президента України, Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України про ситуацію в Україні із захворюван­ням на туберкульоз, здійснення протитуберкульозних заходів (по­станова Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2000 р. № 1480 «Про утворення Міжвідомчої комісії по боротьбі з тубер­кульозом»).

4, Національна координаційна рада боротьби з наркоманією при Кабінеті Міністрів України - це консультативно-дорадчий орган, утворений з метою забезпечення спрямування і координації зусиль органів виконавчої влади і громадських організацій для боротьби з наркоманією як соціальним явищем.

Основними завданнями Національної координаційної ради є:

розроблення заходів щодо забезпечення реалізації державної політики та контролю за вживанням наркотиків в Україні;

координація діяльності заінтересованих міністерств, інших органів виконавчої влади та громадських організацій з питань протидії зловживанням наркотичними засобами та їх незаконно­му обігу;

організація підготовки та виконання програм запобігання не­законному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, вживання яких перебуває під міжнародним та націо­нальним контролем;

вироблення на основі міжурядових та міжвідомчих угод і до­мовленостей пропозицій про участь представників України в між­народних організаціях, симпозіумах, конференціях тощо та здійс­нення заходів щодо міжнародного співробітництва у питаннях контролю за вживанням наркотиків;

організація підготовки та внесення в установленому порядку пропозицій про вдосконалення законодавчих та інших норматив­них актів, спрямованих на протидію зловживанням наркотичними засобами та їх незаконному обігу;

подання звітів Кабінетові Міністрів України і відповідним міжнародним організаціям про стан, пов'язаний з обігом наркотич­них засобів в Україні, та здійснення заходів, спрямованих на при­пинення зловживань наркотичними засобами та їх незаконного обігу (постанова Кабінету Міністрів України від 13 травня 1993 р. № 343 «Про Національну координаційну раду боротьби з наркоманією при Кабінеті Міністрів України»).

5. Міжвідомча координаційна рада при Міністерстві охоро­ни здоров'я з питань міжгалузевої взаємодії закладів охорони здоров'я - це консультативно-дорадчий орган, утворений з метою координації дій міністерств, інших центральних та місцевих орга­нів виконавчої влади щодо раціонального використання закладів охорони здоров'я, які належать до сфери їх управління.

Основними завданнями ради є:

координація робіт, спрямованих на раціональне використання закладів охорони здоров'я, що належать до сфери управління мініс­терств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади;

вирішення питань функціональної взаємодії закладів охорони здоров'я, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади;

узгодження дій центральних і місцевих органів виконавчої влади з питань реформування охорони здоров'я;

внесення пропозицій до проектів актів законодавства з пи­тань функціональної взаємодії закладів охорони здоров'я, що на­лежать до сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади;

розгляд пропозицій щодо підвищення ефективності діяльнос­ті центральних та місцевих органів виконавчої влади з питань оптимізації мережі лікувально-профілактичних закладів за територі­альним принципом;

аналіз результатів функціональної взаємодії закладів охорони здоров'я, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади;

відпрацювання механізмів оптимізації мережі лікувально-профілактичних закладів за територіальним принципом (постано­ва Кабінету Міністрів України від 22 березня 2000 р. № 536 «Про утворення Міжвідомчої координаційної ради при Міністерстві охорони здоров'я з питань міжгалузевої взаємодії закладів охоро­ни здоров'я»),

 

< Попередня   Наступна >