49

---

ТЕМА № 22

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ

§ 1. Організаційно-правові основи управління у сфері закордонних справ

Кожна незалежна держава, зокрема і Україна, намагається від­повідати всім критеріям незалежності. Серед основних із них є визнання держави на міжнародній арені. Запорукою реального визнання держави у світі, окрім політичних аспектів, є належне державне управління у сфері закордонних справ. Конституція України, що є документом вищої юридичної сили, у ст. 18 визна­чає, що зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтри­мання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами між­народного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права. Виходячи з цього вся діяльність держави та її компетентних органів повинна базуватися на визна­чених конституційних нормах.

Базовою вимогою у здійсненні зовнішньої політики України є якнайповніше і якнайефективніше забезпечення національних ін­тересів країни. Національні інтереси України у сфері міжнародних відносин становлять три основні групи:

стратегічні та геополітичні інтереси, пов'язані з забезпечен­ням національної безпеки України та захистом її політичної неза­лежності;

економічні інтереси, пов'язані з інтегруванням економіки України у світове господарство;

регіональні, субрегіональні, локальні інтереси, пов'язані із забезпеченням різноманітних специфічних потреб внутрішнього розвитку України.

Необхідність державної о управління у сфері закордонних справ України необхідно розглядати крізь призму її національних інтересів. Виходячи з цього, а також керуючись Постановою Верховної Ради України від 2 липня 1993 р. № 3360-ХІІ «Про Основні напрями зовнішньої по

літики України», вирізняються такі обста­вини, що свідчать про необхідність державного управління у сфері закордонних справ:

1. Утвердження і розвиток України як незалежної демокра­тичної держави. 16 липня 1990 р. Верховна Рада України прого­лосила державний суверенітет України як верховенство, самостій­ність, повноту і неподільність влади держави в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Надалі 24 серпня 1991 р. Україну її законодавчим органом було проголо­шено незалежною демократичною державою. Намагаючись розви­вати Україну як незалежну демократичну державу, протягом пода­льших років було здійснено значні кроки, спрямовані на введення вітчизняної грошової одиниці, відкриття дипломатичних предста­вництв і консульських установ за кордоном, розбудову українсь­ких Збройних Сил, зміцнення державного кордону тощо.

2. Забезпечення стабільності міжнародного становища Украї­ни. Із здобуттям незалежності України перед нашою державою постали нові завдання, пов'язані з визнанням України міжнарод­ним співтовариством, установленням дипломатичних відносин, створення ефективної мережі власних дипломатичних і консуль­ських представництв, розбудовою повноцінних двосторонніх від­носин з іншими країнами, набуттям членства і утвердженням у провідних міжнародних організаціях. Всі ці дії було спрямовано на забезпечення стабільного міжнародного становища України.

За перші роки незалежності Україну визнало понад 170 країн. Практично з усіма ними встановлені дипломатичні відносини та активно розвивається двостороння співпраця. В Україні діє понад 100 представництв інших держав і міжнародних організацій.

Стабільність міжнародного становища важлива як для України, так і для наших закордонних партнерів, оскільки демонструє мож­ливість співпраці з нашою державою, налагодження міждержавних відносин, здійснення масштабних інвестицій тощо.

3. Збереження територіальної цілісності держави та недо­торканності її кордонів. Конституція держави у ст. 2 визначає, що Україна є унітарною державою. Намагаючись підтвердити і зміц­нити свій статус як незалежної держави, що характеризується вер­ховенством влади всередині країни та незалежністю на міжнарод­ній арені, Україна здійснює заходи, спрямовані на збереження те­риторіальної цілісності держави та недоторканності її кордонів.

З цією метою приймаються закони, підзаконні акти, з державного бюджету відбувається фінансування Збройних Сил України, інших державних силових структур

4 Долучення національного господарства до світової економічної системи для його повноцінного економічного розвитку, забез­печення потреб громадян і підвищення добробуту народу

Повномасштабні торговельні, виробничі та фінансові відносини з іншими державами та активна співпраця з міжнародними органі­заціями є важливим фактором внутрішнього економічного розвитку України та інтегрування її національної економіки у світову Широ­ка міжнародна економічна співпраця має стати способом викорис­тання закордонного економічного потенціалу та досвіду ринкового господарювання для прискорення реформ в Україні, здійснення структурної перебудови її національної економіки, модернізації окремих галузей виробництва та запровадження нових технологій, підвищення продуктивності праці, збільшення обсягів виробництва якісної та конкурентоспроможної продукції

Останніми роками Україна здійснює активну поступальну по­літику відносно набуття членства у Світовій організації торгівлі (далі - COT) - авторитетній міжнародній структурі, яка об'єднує переважну більшість країн світу 3 метою досягнення вказаної ме­ти Верховною Радою України прийнято відповідні закони, органи виконавчої влади здійснюють заходи з модернізації вітчизняної економіки відповідно до критеріїв COT, укладено двосторонні міждержавні угоди

5 Захист прав та інтересів громадян України, її юридичних осіб за кордоном, створення умов для підтримання контактів з закордонними українцями і вихідцями з України, подання їм до­помоги згідно з міжнародним правом Керуючись міжнародними стандартами прав людини, Україна намагається сприяти широкому розвитку гуманітарних та інших контактів закордонних українців і вихідців з України з історичною батьківщиною 3 цією метою Україна здійснює заходи, спрямовані на підтримку необхідних зв'язків з усіма державами світу, в яких проживають українці

Україна має постійно і систематично піклуватися про забезпе­чення і задоволення національно-культурних, духовних, мовних та інших потреб і запитів етнічних українців, що проживають поза державним кордоном Важливою функцією зовнішньої політики України в цьому контексті є захист прав українців у державах, що утворилися на геополітичному просторі колишнього Союзу РСР

6 Поширення у світі образу України як надійного і передбачуваного партнера З метою реалізації цієї стратегічної мети, держа­ва, використовуючи й адміністративно-правові форми та методи, намагається формувати свій позитивний імідж Йдеться про те, що незалежно від зміни влади всередині держави, міжнародні пріори­тети і стратегія повинні залишатися незмінними Іноземні партне­ри мають бути впевнені, що надійні та якісні відносини тривати­муть незалежно від зміни внутрішніх чинників в Україні

Нормативно-правовою базою державного управління у сфері закордонних справ є положення таких документів:

- Віденська конвенція про дипломатичні зносини 18 квітня 1961р,

Віденська конвенція про консульські зносини 24 квітня 1963 р Ці конвенції створено для уніфікації підходів щодо міждержавних стосунків Держави, що є сторонами цих конвенцій (зокрема Україна), сподіваються, що консульські зносини сприятимуть роз­витку дружніх відносин між державами незалежно від державного та суспільного ладу,

Декларація про державний суверенітет України, прийняття Верховною Радою України 16 липня 1990 р Серед положень де­кларації необхідно вирізнити те, що державний суверенітет Украї­ни - це верховенство, самостійність, повнота і неподільність вла­ди в межах п території та незалежність і рівноправність у зов­нішніх зносинах Розділ X Декларації (Міжнародні відносини) свідчить про те, що Україна є суб'єктом міжнародного права, здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере участь у діяльності між­народних організацій в обсязі, необхідному для ефективного за­безпечення своїх національних інтересів у політичній, економіч­ній, екологічній, інформаційній, науковій, технічній, культурній і спортивній сферах

Закон України від 20 вересня 2001 р № 2728-Ш «Про дипло­матичну службу» Цей Закон визначає правові засади та порядок організації діяльності дипломатичної служби України як складової частини державної служби, а також особливості правового статусу державних службовців, які перебувають на дипломатичній службі Згідно з положеннями Закону, дипломатична служба - професійна діяльність громадян України, спрямована на практичну реалізацію зовнішньої політики України, захист національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном;

Закон України від 28 листопада 2002 p. № 253-IV «Про дип­ломатичні ранги України». Дипломатичний ранг - спеціальне звання, що присвоюється державним службовцям в системі дип­ломатичної служби. Дипломатичні ранги від Надзвичайного і Пов­новажного Посла до аташе прирівнюються до рангів державних службовців відповідно від першого до одинадцятого рангу. Дип­ломатичні ранги Надзвичайного і Повноважного Посла, Надзви­чайного і Повноважного Посланника першого класу, Надзвичай­ного і Повноважного Посланника другого класу присвоюються Президентом України за поданням Міністра закордонних справ України;

Постанова Верховної Ради Української РСР від 24 серпня 1991 р. № 1427-ХП «Про проголошення незалежності України»;

Постанова Верховної Ради України від 2 липня 1993 р. № 3360-ХИ «Про Основні напрями зовнішньої політики України»;

Указ Президента України від 2 квітня 1994 р. № 127/94 «Про Консульський статут України». Консульські установи України захищають за кордоном права та інтереси України, юридичних осіб і громадян України, сприяють розвиткові дружніх відносин України з іншими державами, розширенню економічних, торговель­них, науково-технічних, гуманітарних, культурних, спортивних зв'язків і туризму. Консульські установи сприяють вихідцям з України та їх нащадкам у підтримці контактів з Україною;

Указ Президента України від 11 червня 1998 р. № 615/98 «Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу»;

- Указ Президента України від 26 березня 2002 року №301/2002 «Про Перелік посад, приписаних до дипломатичних рангів України»;

розпорядження Президента України від 22 жовтня 1992 р. № 166/92-рп «Про затвердження Положення про дипломатичне представництво України за кордоном»;

постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. № 960 «Про затвердження Положення про Міністерство закордон­них справ України»;

постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 р. № 1034 «Про затвердження Державної програми співпраці із закор­донними українцями на період до 2010 року» тощо.

 

< Попередня   Наступна >