142

---

§ 2. Суб'єкти державного управління у сфері закордонних справ

Українська держава здійснює управління в галузі закордонних справ за рахунок багатьох органів, організацій, посадових осіб. Осно­вна обставина, яка має бути при цьому врахована,- те, що зовнішню політику України підпорядковано її внутрішньополітичним інтере­сам. Саме з таких позицій необхідно оцінювати всі прояви в управ­лінні закордонними справами. Класифікацію суб'єктів державного управління у сфері закордонних справ наведено на рис. 22.1.

Суб'єкти, повноваження яких визначено в Конституції України.

Верховна Рада України належить до суб'єктів державного ре­гулювання у сфері закордонних справ за рахунок того, що до її повноважень належать:

визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики;

оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про ви­користання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;

затвердження рішень про надання Україною позик і економіч­ної допомоги іноземним державам і міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і між­народних фінансових організацій позик, не передбачених Держав­ним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;

призначення за поданням Президента України Міністра закор­донних справ України;

схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших дер­жав на територію України;

надання в установлений законом строк згоди на обов'язко­вість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України.

Президент України є важливим суб'є

ктом державного управ­ління у сфері закордонних справ. Йдеться про те, що Президент України:

- представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде пере­говори та укладає міжнародні договори України;

Рис 22.1 Суб'єкти державного управління у сфері закордонних справ

- приймає рішення про визнання іноземних держав;

- призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; при­ймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іно­земних держав;

- вносить до Верховної Ради подання про призначення Мініст­ра закордонних справ України;

- присвоює вищі дипломатичні ранги;

- приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні.

Кабінет Міністрів України впливає на державне управління закордонними справами за рахунок того, що до його повноважень віднесено:

забезпечення державного суверенітету і економічної само­стійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави,

здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності й національної безпеки України,

організація і забезпечення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи.

Суб'єкти, повноваження яких визначено в інших норматив-но-правових актах.

Міністерство закордонних справ України (далі - МЗС України) - це центральний орган виконавчої влади, який забезпе­чує реалізацію державної політики у сфері зовнішніх зносин України та координацію відповідних заходів, зокрема тих, що спрямовані на досягнення стратегічних цілей зовнішньої політики України.

Основними завданнями МЗС України є:

участь у забезпеченні захисту національних інтересів і безпе­ки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного спів­робітництва з членами міжнародного співтовариства;

забезпечення проведення зовнішньополітичного курсу Украї­ни, спрямованого на розвиток політичних, економічних, гуманіта­рних, наукових та інших зв'язків з іноземними державами, міжна­родними організаціями;

забезпечення дипломатичними засобами захисту сувереніте­ту, безпеки, територіальної цілісності та непорушності кордонів України, її політичних, торгово-економічних та інших інтересів;

координація заходів, здійснюваних органами виконавчої вла­ди, щодо проведення єдиного зовнішньополітичного курсу Ук­раїни,

здійснення загального нагляду за виконанням міжнародних договорів України, в тому числі іншими сторонами, забезпеченням реалізації прав, що випливають з таких договорів для України,

сприяння входженню України до світового інформаційного простору,

сприяння забезпеченню стабільності міжнародного станови­ща України, піднесенню її міжнародного авторитету, формуванню позитивного іміджу держави як надійного і передбачуваного парт­нера,

реалізація державної політики інтеграції України до ЄС з пи­тань зовнішньої політики та безпеки,

створення зовнішніх умов для зміцнення незалежності, дер­жавного суверенітету, економічної самостійності та збереження територіальної цілісності України,

забезпечення у межах своїх повноважень послідовності та уз­годженості зовнішньополітичного курсу України,

захист прав та інтересів громадян г юридичних осіб України за кордоном,

забезпечення розвитку зв'язків із закордонними українцями та їх громадськими організаціями, координація заходів, здійсню­ваних органами виконавчої влади у цій сфері (постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р № 960 «Про затвердження Положення про Міністерство закордонних справ України»)

Сьогодні в системі МЗС - понад 2000 працівників (у 18 разів більше ніж 1990 р) Важлива увага надається підготовці нових поколінь українських дипломатів Серед учбових закладів Украї­ни, що дають вищу дипломатичну освіту, ключовими є Диплома­тична академія при МЗС України, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Львівський національний університет імені Івана Франка, Націо­нальна юридична академія імені Ярослава Мудрого, Інститут схо­дознавства і міжнародних відносин «Харківський колегіум»

Представництва МЗС України на території України існу­ють для координації діяльності у сфері зовнішніх зносин і для підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації кадрів На сьо­годні функціонують представництва МЗС України у Донецьку, Львові, Сімферополі, Одесі та Ужгороді Функцію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів виконує Дипло­матична академія при МЗС України

Представництва та установи за кордоном бувають трьох видів: L Дипломатичні представництва - це постійно діючі уста­нови України за кордоном, що покликані підтримувати офіційні міждержавні відносини, здійснювати представництво України, захищати інтереси України, права та інтереси її громадян і юри­дичних осіб

Основними функціями дипломатичного представництва є

представництво України в державі перебування та підтри­мання з цією державою офіційних відносин,

захист інтересів України, прав та інтересів п громадян і юри­дичних осіб у державі перебування,

ведення переговорів з урядом держави перебування,

з'ясування всіма законними засобами становища і подій у державі перебування та інформування про них відповідних органів України,

поширення в державі перебування інформації про становище в Україні та події міжнародного життя,

заохочення дружніх відносин між Україною та державою пе­ребування, розвиток їхньої співпраці в галузях економіки, культу­ри і науки

Главою дипломатичного представництва України може бути а) посол, б) посланник, в) повірений у справах Посол або посланник призначається Указом Президента України за поданням Міністра закордонних справ України, а повірений у справах України, а та­кож інші члени дипломатичного персоналу призначаються нака­зом Міністра закордонних справ України Обов'язковою умовою призначення посла або посланника є отримання згоди (агреману) на це призначення тієї держави, до якої ця особа призначається

Главою дипломатичного представництва України, членами ди­пломатичного персоналу дипломатичного представництва Украї­ни в іншій державі можуть бути тільки громадяни України Чле­нами адміністративно-технічного та обслуговуючого персоналу дипломатичного представництва України можуть бути громадяни України і, в окремих випадках, громадяни держави перебування за відповідного повідомлення Міністерства закордонних справ держави перебування про їх прийняття на роботу до цього пред­ставництва.

Для повноцінного виконання покладених обов'язків та з огляду на міжнародні конвенції та міждержавні угоди для деяких катего­рій працівників дипломатичних представництв існують привілеї та імунітети Дипломатичні привілеї та імунітети - це сукупність прав і переваг, що надаються дипломатичним представництвам та особисто дипломатам для забезпечення їхньої повноцінної діяль­ності. Такі права і переваги мають аналогічні представники біль­шості держав світу, що забезпечується приєднанням цих держав до міжнародних конвенцій. Основу дипломатичних прав і привілеїв складають:

недоторканність приміщень дипломатичних представництв;

недоторканність офіційної кореспонденції дипломатичних представництв;

особиста недоторканність і неможливість арешту чи затри­мання в будь-якій формі дипломатичного кур'єра;

імунітет від кримінальної юрисдикції дипломатичного аген­та та імунітет від цивільно-правової та адміністративної юрис­дикції (за деякими винятками) та ін.

2. Консульські установи - це постійно діючі установи України в окремих територіях інших держав (консульських округах), які створюються для захисту прав та інтересів України, юридичних осіб і громадян України, сприяння розвиткові дружніх відносин України з іншими державами, розширення економічних, торго­вельних, науково-технічних, гуманітарних, культурних, спортив­них зв'язків і туризму. До консульських установ належать Кон­сульське управління Міністерства закордонних справ України, консульські відділи дипломатичних представництв України, гене­ральні консульства, консульства, віце-консульства та консульські агентства. Консульські установи функціонують у великих містах, морських, річкових портах тощо. Для прикладу можна навести генеральні консульства України, що існують у деяких країнах світу (Білорусь, Греція, Бразилія, Італія, Канада, Казахстан). У Російській Федерації діють чотири Генеральних консульства України (Санкт-Петербург, Ростов-на-Дону, Тюмень, Владивосток), у Сполучених Штатах Америки три (Нью-Йорк, Чикаго, Сан-Франциско).

Главою консульської установи може бути: а) генеральний кон­сул; б) консул; в) віце-консул; г) консульський агент. Своєю чер­гою, консули можуть бути штатними (працівники консульських установ, які є громадянами України і постійно проживають в Украї­ні, перебувають на державній службі в Міністерстві закордонних справ України) та нештатними, або почесними (як громадяни України, так і іноземні громадяни з числа осіб, які посідають поміт­не становище в суспільстві держави перебування і мають необхідні особисті якості. Вони не повинні бути на державній службі у дер­жаві перебування чи брати активну участь у її політичному житті).

Обов'язковими вимогами для призначення на посаду консула є наявність: 1) консульського патенту - письмового повноваження від Міністерства закордонних справ України; 2) екзекватури - до­зволу держави перебування.

Функції консула можна представити у наступному вигляді:

A. Щодо юридичних осіб і громадян України (відновлення по­рушених прав, прийняття письмових та усних звернень, облік гро­мадян України, які проживають у консульському окрузі, виконан­ня доручень слідчих і судових органів України, реєстрація актів громадського стану, видача паспортів і віз та ін.).

Б. Нотаріальні дії, консульська легалізація (вчинення різних нотаріальних дій, встановлення і засвідчення справжності підписів на документах і актах держави перебування).

B. Щодо військових кораблів, цивільних повітряних суден

України, інших засобів транспорту (надання всебічної допомоги).

Представництва при міжнародних організаціях створені та функціонують для якісного забезпечення інтересів України в діяльності цих організацій. Мова йде про такі організації як ООН, ОБСЄ, Рада Європи, СНД та ін.

Серед ключових представництв України при міжнародних ор­ганізаціях можна вирізнити такі:

Постійне представництво України при міжнародних органі­заціях у Відні;

Представництво України при Європейському Союзі:

Місія України при НАТО;

Постійне представництво України при координаційних ін­ститутах СНД;

Постійне представництво України при ООН;

Постійне представництво України при Раді Європи;

Постійне представництво України при ЮНЕСКО;

Постійне представництво України при відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві.

Коли мова йде про інші центральні органи виконавчої влади, які відіграють суттєву роль у державному управлінні у сфері за­кордонних справ, необхідно розуміти, що повноваження в цій галузі залежать від загальних повноважень (митна справа, прико­рдонна служба, процеси міграції тощо). Водночас, із метою подаль­шого забезпечення ефективної реалізації державної зовнішньої політики та узгодженості заходів центральних органів виконавчої влади у сфері зовнішніх зносин, Указом Президента України від 31 грудня 2005 р. № 1901/2005 затверджено Положення про дип­ломатичного радника центрального органу виконавчої влади. Дипломатичний радник центрального органу виконавчої влади дипломатичний працівник, тимчасово відряджений Міністром закордонних справ України до центрального органу виконавчої влади для виконання дипломатичних функцій.

Основними завданнями дипломатичного радника є:

представлення позиції Міністерства закордонних справ України під час здійснення центральним органом виконавчої вла­ди заходів у сфері зовнішніх зносин;

надання допомоги у здійсненні зв'язків центрального органу виконавчої влади з відповідними органами інших держав і міжна­родними організаціями;

забезпечення центрального органу виконавчої влади необхід­ною для ефективного виконання покладених на нього завдань ін­формацією щодо політичного та економічного становища у світі, зовнішньої та внутрішньої політики інших держав, діяльності міжнародних організацій;

розроблення та внесення в установленому порядку пропози­цій щодо підвищення ефективності діяльності центрального орга­ну виконавчої влади у сфері зовнішніх зносин;

забезпечення взаємодії центрального органу виконавчої вла­ди з Міністерством закордонних справ України.

 

< Попередня   Наступна >